Комедійний телесеріал “Ніхто цього не хоче”, в якому знялися Адам Броді та Крістен Белл, знову з’явився на Netflix із другою частиною та знов став одним з найбільш обговорюваних випусків цієї осені. Головною темою розповіді є питання, яке залишається важливою загадкою: чи вирішить головна героїня Джоан прийняти іудаїзм.
Крістен Белл та Адам Броді в другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
Реклама.
У другій частині “Ніхто цього не хоче” (Nobody Wants This) акторська група — справжня “мішпуха” гарно відібраних персонажів. Серед акторів — Алекс Карповскі з телесеріалу “Дівчата” у ролі рабина-конкурента Ноа (героя Броді), чарівна Джекі Тон із новою зачіскою з чубчиком у ролі родички Ноа через шлюб, чудова Джастін Люпе у ролі сестри та співведучої подкасту Джоан (у виконанні Белл), і, безсумнівно, Лейтон Містер — дружина Адама Броді в дійсності — у ролі дивної, але привабливої інстаграм-мамфлюенсерки. Усі виконавці настільки натуральні у своїх ролях, що їхні герої надзвичайно переконливі та емоційно правдиві, а репліки — звичайні та нинішні.
Крістен Белл, Адам Броді та Лейтон Містер в другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
Однак для глядачів, незнайомих з іудаїзмом, телесеріал розкриває не лише оповідь стосунків Ноа і Джоан, а ще й цілий світ звичаїв, обрядів та правил. Проблеми, які підіймає серіал, виходять далеко за рамки розповіді — це роздуми про віру та ідентичність. І, можливо, не тільки в героїв шоу виникає велика кількість питань, пов’язаних з головною темою історії — переходом у іншу віру. Щоб зрозуміти, як телесеріал “Ніхто цього не хоче” показує теперішній іудаїзм, як відображає єврейських жінок і які проблеми найчастіше виникають перед тими, хто думає про перехід у іншу віру, Vogue поговорив з рабинкою Анджелою Бухдаль (Angela Buchdahl). Вона — перша американка східноазійського походження, яка отримала сан рабина, і авторка книжки Heart of a Stranger: An Unlikely Rabbi’s Story of Faith, Identity, and Belonging, яка нещодавно була видана видавництвом Penguin Random House.
Адам Броді в другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
Чи викликав серіал “Ніхто цього не хоче” новий інтерес до іудаїзму та збільшив кількість тих, хто хоче перейти у цю віру?
Анджела Бухдаль: Він скоріше змусив глядачів по-новому глянути на вигляд рабинів — як на сучасних і привабливих людей. [Сміється.] Не можу стверджувати, що саме серіал став причиною більшого зацікавлення, але він показує тенденцію останніх років — люди все більше цікавляться іудаїзмом. Це можна побачити не лише у моїй синагозі, де існує курс для тих, хто хоче вивчати іудаїзм (у ньому більше 300 учнів щороку), але й загалом по всій країні.
З якими питаннями найчастіше звертаються пари, коли один з партнерів хоче прийняти іудаїзм?
Їх дійсно дуже багато, але найчастіше — чи прийме община нову людину як справжнього єврея. Особливо це турбує людей іншого кольору шкіри або етнічного походження. Інші важливі питання звучать так: “Чи знатиму я достатньо, щоб бути справжнім євреєм? Чи визнають мене своїм? Чи завжди мене називатимуть новонаверненим?”. Це всі питання ідентичності, прийняття та відчуття приналежності — те, що турбує багатьох.
Кадр з другого сезону серіалу “Ніхто цього не хоче”
Що важливо знати людям, які цікавляться процедурою переходу в іудаїзм?
Про іудаїзм часто кажуть, що це віра, яка не пробує навернути інших. І дійсно, євреї ніколи не мали наміру шукати нових послідовників чи переконувати когось прийняти їхню віру. Це пов’язано з тим, що кожна людина може жити духовно повноцінно, навіть якщо вона не є євреєм. Однак у ті періоди, коли євреї почувалися у безпеці, наприклад, за правління династії Хасмонеїв в Ізраїлі, перехід до іудаїзму траплявся частіше. Якщо віра може дати комусь зміст і натхнення, чому б не поділитися нею? Найважливіше — щоб це був обдуманий вибір, а не примус.
Това Фелдшух у другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
Дехто критикує телесеріал за те, як у ньому показані єврейські жінки. Що ви думаєте про це?
На жаль, у телесеріалі відтворюються старі упередження — ніби єврейські жінки обмежені, замкнуті та не готові приймати інших. Однак це вже давно не має нічого спільного з дійсністю. Зараз більшість єврейських сімей навряд чи відреагували б так, як показано у серіалі: ніхто не став би автоматично відкидати неєврейського партнера своєї дитини тільки через походження. Люди стали більш відкритими, толерантними та доброзичливими. Так, для багатьох і далі важливо мати єврейських онуків — це частина традиції, спосіб зберегти зв’язок поколінь. Але показати це можна через любов і тепло, а не через осуд. І ще — слово “шикса”, що грубо перекладається з івриту як “шльондра”, звучить дуже зневажливо. Його вже майже ніхто не використовує.
Крістен Белл та Адам Броді в другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
А в цьому серіалі є щось, що вам насправді сподобалося в тому, як показано євреїв?
Мені подобається, що Ноа, рабин у телесеріалі, показаний як звичайна людина — зі своїми недоліками, сумнівами та потребами. Рабини, на відміну від священників, можуть одружуватися, мати дітей і продовжувати жити звичайним життям, як усі. Добре, що його не роблять ідеальним і не роблять “святішим за інших”. Це важливо — показувати рабинів не як бездоганних духовних лідерів, а як людей, які теж мають почуття, помиляються та шукають баланс між вірою та повсякденними обов’язками.
Сет Роґен і Адам Броді у другому сезоні серіалу “Ніхто цього не хоче”
За матеріалом vogue.com
