Реальна історія про затятого рибалки та його розумну жінку, інформує Ukr.Media.
В одному місті жив підприємець і мав гарну дружину.
Але краса приїдається і в'яне, тому наш підприємець звикнув їздити на рибалку.
І так часто він їздив, що дружина перестала його відпускати. Мотивуючи це тим, що багато клопотів по дому, що дітей має виховувати батько, а не нянька.
Тому рибалці нічого іншого не залишалося, як щоразу вигадувати нові вагомі приводи поїхати у відрядження (під яке він маскував риболовлю).
Ось і цього разу він повідомив дружину, що у п'ятницю ввечері він має поїхати до сусідньої області. На переговори з новими постачальниками, які запросили його оглянути їх виробництво, поспілкуватися у неформальній обстановці та заразом порибалити.
«Поклади мені в валізу мою нову сорочку», — попросив він дружину.
Коли в неділю ввечері він повернувся з відрядження = риболовлі, дружина спитала його: «Як порибалив? Що впіймав?».
Рибак гордо відповів: «Щуку, миня і сазана. Окунів я не рахую».
І додав: «До речі, чому ти мені не поклала сорочку, як я тебе просив?».
На що та відповіла: «Я поклала сорочку туди, де лежали твої рибальські снасті».
Джерело: ukr.media
