## Фахівець з душ тварин: коли й навіщо звертатися до зоопсихолога під час війни
Війна несе не лише людські страждання, а й глибокий стрес для наших чотирилапих друзів, що проявляється у поведінкових розладах. Все частіше власники задумуються про професійну допомогу. Розбираємося, хто ж насправді є кваліфікованим зоопсихологом та як відбувається відновлення тварин після травматичних подій, з експертом Сергієм Клочком.
Воєнні події, гучні звуки вибухів, повітряні тривоги та кардинальні зміни у звичному середовищі – все це створює екстремальний рівень стресу для тварин, призводячи до серйозних поведінкових проблем. В таких умовах відповідальні власники шукають кваліфіковану допомогу. Наш журналіст поспілкувався з зоопсихологом Сергієм Клочком, аби з’ясувати, хто ж такий справжній фахівець з поведінки тварин і як відбувається робота з травмованими улюбленцями.
За словами Сергія Клочка, зоопсихолог – це не просто людина, яка навчає собаку чи кота виконувати команди. Це фахівець з ґрунтовною вищою освітою та науковими знаннями. Важливо розрізняти його від звичайного дресирувальника чи спеціаліста з корекції поведінки.
Насамперед, це особа з вищою освітою, яка, ймовірно, здобута в університеті. Важливо, щоб був досвід роботи в науковому закладі. Адже той, хто просто коригує поведінку тварин – це дресирувальник або фахівець з поведінкових корекцій, але не зоопсихолог. Справжній зоопсихолог – це експерт, що працює з усіма видами істот, які мають психіку.
– пояснює Клочко.
Він наголошує, що профільна освіта – це, як правило, біологічний або психологічний факультет зі спеціалізацією, наприклад, на кафедрах зоології чи фізіології тварин. Короткотривалі курси чи отримані сертифікати не можуть вважатися повноцінною фаховою підготовкою.
Існує багато платних курсів при закордонних університетах, які тривають тиждень чи місяць. Люди сплачують кошти, а потім хизуються дипломами кількох вишів. Але це не є освіта у її загальноприйнятому розумінні. Я стикався з випадками, коли людина з освітою астронома називала себе зоопсихологом, а підтвердженням – пройдений курс від іншого зоопсихолога, який за фахом математик. Таке, на жаль, трапляється.
– додає Клочко.
Експерт підкреслює: перш ніж розпочинати роботу над поведінкою тварини, вкрай важливо виключити будь-які проблеми зі здоров’ям. Агресія, страх чи тривожність часто можуть бути симптомами фізичного болю або фізіологічних порушень.
Коли тварина проявляє агресію або стає надмірно боязкою, це може здаватися проблемою поведінки. Однак, не слід забувати про можливі внутрішні захворювання чи больові відчуття. Доки причина болю не буде усунена, корекція поведінки не дасть результату. Тому перший крок – це обов’язковий огляд ветеринарним лікарем.
– наголошує фахівець.
Стосовно тривалості роботи з тваринами, які пережили травму, все індивідуально та залежить від складності ситуації. Зазвичай, процес займає від кількох тижнів до кількох місяців. Якщо ж протягом тривалого часу результату немає, це може свідчити про необхідність перегляду підходу або пошук інших причин проблеми.
В середньому, реабілітація триває від двох тижнів до трьох місяців. У складних випадках – довше. Якщо ж за три місяці немає жодного позитивного зрушення, це означає, що проблема або є нерозв’язною, або застосовуються неправильні методи. Практично будь-яку поведінку можна скоригувати, за винятком випадків ураження нервової системи.
– пояснює зоопсихолог.
Клочко зауважує, що робота зоопсихолога спрямована не стільки на саму тварину, скільки на її власника. Саме людина має навчитися правильно розуміти сигнали, які подає її улюбленець, і адекватно на них реагувати. Це – найефективніший шлях до позитивних змін.
Зоопсихолог не живе з твариною цілодобово. Він працює з власником. Основне завдання – навчити людину розпізнавати сигнали, які надсилає тварина, та правильно на них реагувати. Це є найефективнішим методом корекції поведінки.
– каже Сергій Клочко.
Експерт також перерахував ключові ознаки сильного стресу у тварин, на які варто звертати особливу увагу власникам.
Часте дихання, рясне слиновиділення, випадіння шерсті – це прояви стресу. Мимовільне сечовипускання та дефекація свідчать про вкрай високий рівень стресу. А стан, коли тварина абсолютно ні на що не реагує, є ознакою позамежного гальмування нервової системи. У випадках агресії, окрім гарчання чи оскалу, собака може показувати білок ока, напружувати хвіст, притискати або піднімати його, але ці сигнали часто залишаються непоміченими людьми.
– наголошує експерт.
Під час реабілітаційного періоду, особливо після пережитого травматичного досвіду, тварині необхідний спокій. Зоопсихолог радить мінімізувати зовнішні подразники та категорично уникати жорстких методів дресирування. Насильницькі підходи, за словами експерта, лише погіршують стан тварини.
Необхідно створити максимально спокійні умови. Можна зашторити вікна, зменшити рівень шуму, забезпечити м’яке спілкування, якісне харчування та регулярні, але спокійні прогулянки. Не варто займатися активним дресируванням чи відпрацюванням складних команд – це може лише посилити стрес. Якщо дратівливі фактори зникають, тварина поступово повертається до нормального стану.
– пояснив експерт.
Насамкінець, експерт ще раз підкреслив, що допомога зоопсихолога буде справді ефективною лише тоді, коли фахівець має відповідну освіту та практичний досвід.
Підсумок від Українське життя:
Ця інформація є надзвичайно корисною для власників тварин, особливо в умовах війни. Розуміння того, хто є справжнім зоопсихологом, допоможе уникнути некваліфікованої допомоги та зберегти кошти. Крім того, знання про ознаки стресу та методи реабілітації дозволить власникам ефективніше підтримувати своїх улюбленців у складні часи, забезпечуючи їм спокій та безпеку.
Оригінал статті: unn.ua