“Темна сторона Місяця”: Як Pink Floyd створили вічний шедевр, що завойовв серця мільйонів

П’ятдесятирічний ювілей одного з найвпливовіших альбомів в історії року. 24 березня 1973 року британський гурт Pink Floyd презентував публіці свою монументальну роботу – The Dark Side of the Moon (“Темна сторона Місяця”). Цей реліз, що розійшовся тиражем близько 50 мільйонів копій, здобув статус найуспішнішого в історії рок-музики. Серед усіх жанрів він поступився лише легендарному Thriller Майкла Джексона (понад 60 мільйонів одиниць), але встановив унікальний рекорд: The Dark Side of the Moon протримався у чарті Billboard Top 200 протягом 15 років, неодноразово піднімаючись на вершину.

Альбом глибоко зачіпає найскладніші аспекти людського існування: смертність, фінансові труднощі, конфлікти та ментальні розлади. При цьому, дивовижним чином, його звучання має виразний терапевтичний ефект. Спробуймо розібратися у феномені цієї платівки.

Визначний музичний твір століття

The Dark Side of the Moon часто називають одним із найвизначніших музичних творів XX століття. На думку музичного критика та телеведучого Роберта Сендолла, це “один із найважливіших витворів мистецтва за останні п’ятдесят років, який справив глибокий вплив на людей у всьому світі. Це не питання смаку чи вибіркового сприйняття окремих композицій — це завершений шедевр”.

Про цей альбом написано безліч досліджень. Ми ж прагнемо представити комплексний аналіз, об’єднавши різні інтерпретації та виклавши його максимально доступно.

У чому ж секрет його успіху? Феномен альбому полягає у гармонійному поєднанні, здавалося б, несумісних елементів.

Історія створення: від психоделії до екзистенційних тем

Гурт Pink Floyd був заснований у 1967 році. Його ранній лідер та автор текстів, Сіда Барретта, наркотики та психоделічні речовини призвели до серйозних ментальних проблем, що змусило його залишити колектив. Попри це, він продовжував отримувати авторські відрахування за перший альбом до кінця свого життя.

Місце Барретта у гурті зайняв вокаліст і гітарист Девід Гілмор.

Музично ранній Pink Floyd продовжив традиції пізніх The Beatles, з акцентом на психоделію та космічні мотиви, що відображалося у текстах Барретта, які досліджували сни, фантазії та Всесвіт – теми, досі небачені у рок-музиці. Психоделічні експерименти зі звуком, зокрема використання пауз, дивних шумів та накладання звуків, додавали їхній музиці унікальності.

Після відходу Сід Барретта, басист Роджер Вотерс, який став основним автором текстів, висловив думку, що гурт більше не матиме успіху. Однак, він помилився. Зникнення Барретта розкрило потужний поетичний талант Вотерса. Його тексти стали більш приземленими, конкретними та сповненими гострих запитань, породжених хворобою та відходом їхнього друга. Це прагнення уникнути божевілля стало рушійною силою для групи.

Вже на альбомі Meddle (1971) проявився мелодійний дар Девіда Гілмора, зокрема у композиції “One of These Days”. Його гітарні соло у поєднанні з оригінальним басовим рифом Роджера Вотерса допомогли альбому очолити британські чарти. Композиція, що починається зі звуку, схожого на вітер, та переходить у звучання, нагадує потужний шторм, стала яскравим стартом нового етапу Pink Floyd у 1970-х.

Вихід на космічну орбіту: філософія та музична досконалість

До 1973 року гурт накопичив достатньо нового матеріалу, відпрацьованого на концертах. Вотерс вирішив зосередитися на актуальних для суспільства темах, натхненний досвідом хвороби та втрати Барретта.

Як пояснював сам Роджер Вотерс, він прагнув дослідити “тиск, що доводить людину до межі; необхідність заробляти величезні кошти; плинність часу; структури влади, такі як церква чи держава; насильство та агресію”. Він вірив, що вирішення цих проблем можливе через соціальну перебудову.

Таким чином, основними темами альбому стали агресія, насильство, смерть та фінансові проблеми – усі людські фобії. Вотерс вперше виступив як одноосібний автор текстів та концепції, присвятивши кожну композицію певній проблемі.

На противагу цьому, Девід Гілмор надав музичному оформленню максимально оптимістичного звучання. Чим трагічнішим був текст, тим більш життєствердною ставала музика. Вона згладжувала гострі кути, розчиняючи страхи у космічному просторі – як фізичному, так і духовному. Тривалі гітарні акорди, фірмовий знак Pink Floyd, набули медитативного звучання. Парадоксально, але в епіцентрі напружених пісень променіло світло та спокій.

“Time”: роздуми про плинність часу

Легендарна композиція “Time” присвячена швидкоплинності життя. Електронний вступ, що нагадує потужні органні твори Баха, та фінальне гітарне соло Девіда Гілмора запрошують у політ. Це не трагедія, а скоріше зухвалий і навіть азартний політ, наче людина осідлала могутнього коня часу і весело долає простір, перестрибуючи з планети на планету.

“The Great Gig in the Sky”: смерть як колискова

Наступна композиція, “The Great Gig in the Sky”, ніби досліджує тему смерті. Для її запису запросили сесійну вокалістку студії Клер Торрі. Музиканти пояснили їй концепцію альбому, і вона виконала вокаліз у джазовому стилі, імітуючи музичні інструменти. Результатом став твір, що нагадує прекрасну колискову, яка, всупереч похмурій темі, несла спокій. Варто зазначити, що за цю роботу Клер Торрі отримала лише 30 фунтів стерлінгів, і лише через тридцять років почала отримувати авторські відрахування.

“Money”: антикапіталістичний гімн

На другій стороні платівки Роджер Вотерс представив жорстку композицію “Money” з виразним антикапіталістичним змістом (“Гроші — це кайф, гроші — клас, але гроші — це кров, гроші — піт”). Фантастичні аранжування, особливо партії саксофона та гітари, зробили пісню хітом у США, країні, одержимій матеріальними цінностями.

“Eclipse”: філософське завершення

Фінальна композиція “Eclipse” (“Затемнення”), попри загрозливу назву, звучить урочисто та заспокійливо. Завершальні рядки “Все життя дароване Сонцем, але його затьмарює Місяць” натякають на подвійність усього сущого. Наприкінці платівки звучить іронічна фраза: “Насправді Місяць не має темного боку. Він увесь темний”. І лунає сміх.

Візуальний ряд кліпу сповнений вибухами, тоді як музика передає оптимізм: “Все буде добре, все під контролем”. Роджер Вотерс виступив автором не тільки слів, а й музики до цієї композиції.

Спецефекти та візуальний стиль “Темної сторони Місяця”

Альбом розпочинається зі стукоту серця, що переходить у ритм друкарської машинки з композиції “Money”, і завершується поверненням до серцебиття. Цей звуковий місток символізує зв’язок космосу та Землі, свідомості та надсвідомості через людське серце. Альбом, створений на тему божевілля, став втіленням творчої людської мудрості, об’єднавши рок, джаз та класику.

Дизайн обкладинки, розроблений студією Hipgnosis, вражає своєю символічністю. Білий промінь, що падає на чорний фон і розпадається на спектральні кольори у призмі, символізує поділ і фокусування людської свідомості. На відміну від реального спектру, де кольори розходяться, на обкладинці вони утворюють спрямований пучок, підкреслюючи концентровану силу думки.

“Альбом збалансований з точки зору динаміки та музики. Думаю, його привабливість полягає також у гуманності підходу”, — підсумував Роджер Вотерс.

Саме в The Dark Side of the Moon ідеально поєдналися протилежні натури Вотерса та Гілмора. Вотерс сміливо досліджував найболючіші людські проблеми, а Гілмор за допомогою божественних мелодій пом’якшував їхнє сприйняття. Альбом перетворив групу – до якої також входили клавішник Рік Райт та барабанщик Нік Мейсон – на світове явище. Девід Гілмор зазначив: “Він резонує з внутрішнім світом людини… і показує, що серед хаосу існує краса та надія для людства”.

Тексти пісень говорять про тиск життєвих проблем, але музика огортає слухача, ніби кокон любові. Незважаючи на відсутність ліричних балад, кожна нота альбому пронизана любов’ю до людства.

Формула рок-шедевру: вразлива людина — тиск темних сил (смерть, депресія, соціальні негаразди) — терапевтичний ефект любові. Саме в цьому криється секрет довголіття The Dark Side of the Moon: альбом спочатку лякає всіма можливими бідами, але музика ніби шепоче: “Любов сильніша за смерть. Поки існує любов — тобі нічого не страшно. Будь спокійний, вона завжди з тобою”.

Саме тому, за офіційною статистикою, цей диск є у кожній четвертій британській родині. І, безсумнівно, у багатьох українських домівках.

Підсумок від Українське життя:

Ця стаття – справжній подарунок для шанувальників музики та історії. Вона не просто розповідає про ювілей культового альбому, а занурює читача в атмосферу його створення, розкриваючи глибинні сенси та музичні рішення. Для українського слухача це чудова можливість краще зрозуміти, чому The Dark Side of the Moon став вічною класикою, здатною торкнутися найпотаємніших струн душі, і відчути, як музика може стати джерелом надії та спокою посеред життєвих випробувань.

За матеріалами: focus.ua