## Законодавча Реформа: Чи Зміниться Відповідальність за Медичні Помилки в Україні?
На тлі гучного “Кейсу Odrex” у Верховній Раді України активно обговорюється необхідність кардинальних змін до системи кримінальної відповідальності за неналежне виконання медичними працівниками своїх професійних обов’язків. Народні депутатки Вікторія Вагнер та Оксана Дмитрієва підкреслюють нагальну потребу в реформуванні як статті 140 Кримінального кодексу України, так і загальної системи проведення експертиз, аби забезпечити належний захист як пацієнтам, так і лікарям.
Трагічні випадки смерті пацієнтів під час лікування в медичних закладах України, на жаль, нерідко перетворюються на тривалі та безрезультатні судові процеси. Гучний “Кейс Odrex” та численні повідомлення про летальні випадки в лікарнях виявили глибоку проблему незахищеності українських пацієнтів. Водночас, кримінальна відповідальність часто концентрується виключно на лікарях, ігноруючи системні аспекти. Представники парламентського профільного комітету визнають: настав час переглянути правила гри, повідомляє УНН.
Вікторія Вагнер, народна депутатка та членкиня медичного комітету Верховної Ради, наголосила на необхідності оновлення законодавства щодо кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків медичними працівниками. На її думку, чинна редакція статті 140 Кримінального кодексу України (неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки для пацієнта, а саме смерть або інвалідність) має недостатню ефективність.
З моєї точки зору, чинна редакція статті 140 Кримінального кодексу України не є достатньо дієвим інструментом для притягнення до відповідальності у випадках смерті пацієнтів. Це пов’язано з тим, що її склад та стандарти доведення у реальних судових справах часто роблять досягнення обвинувального вироку малоймовірним. По-перше, надзвичайно складно довести причинно-наслідковий зв’язок між дією чи бездіяльністю та смертю пацієнта поза межами розумного сумніву. По-друге, використання оціночних формулювань, таких як «неналежне виконання» чи «тяжкі наслідки», залишає простір для різних тлумачень, роблячи провадження вразливими до захисних аргументів про недоведеність складу злочину. Крім того, фокус робиться на конкретному медичному працівнику, тоді як у багатьох фатальних випадках причина є системною: це може бути пов’язано з організацією чергувань, логістикою пацієнтів, дефіцитом обладнання чи медикаментів, недотриманням протоколів або управлінськими рішеннями. Кримінальний процес часто “персоналізує” провину там, де вона може мати організаційний характер.
– вважає Вікторія Вагнер.
Розгляд справ, пов’язаних з медичною недбалістю, безпосередньо залежить від якості та неупередженості судово-медичної експертизи. Саме тому, як пояснює Вікторія Вагнер, питання внесення змін до кримінальної відповідальності за статтею 140 Кримінального кодексу неможливо розглядати окремо від реформи самої експертної системи. Парламент вже розглядає законопроєкт № 6284-2 “Про судово-експертну діяльність”, який передбачає оновлення підходів до організації та контролю за проведенням судових експертиз.
Санкції статті 140 є відносно м’якими, що знижує як превентивний ефект, так і мотивацію сторін доводити справу до логічного завершення. Ключовою проблемою залишається доведення вини, тому посилення санкцій саме по собі не вирішить цієї фундаментальної проблеми. Якщо ми рухаємося до змін, я б розглядала комплексний пакет заходів, який би підвищував як справедливість для пацієнтів, так і юридичну визначеність для медиків. Найкращий результат може бути досягнутий через поєднання: уточнення стандартів або рівнів вини з одночасним реформуванням експертизи та процедур розслідування, а також запровадженням дієвих механізмів цивільно-правової компенсації. Система розслідування “медичних” справ потребує змін не лише в частині санкцій, а й у процедурах: забезпечення незалежності експертизи, прозорий розподіл справ, а також встановлення жорстких часових рамок для призначення та виконання експертиз. Кримінальний процесуальний кодекс декларує розумні строки, але без судового контролю та процесуальних “гальм” справи можуть затягуватися на роки.
– заявила Вікторія Вагнер.
Схожу думку висловлює і народна депутатка, заступниця голови медичного комітету Верховної Ради Оксана Дмитрієва. Вона також наголошує на необхідності чіткого розмежування між професійною помилкою, кримінальною недбалістю та системними управлінськими недоліками.
Резонансні медичні справи, які роками розглядаються в судах, свідчать про наявність системних проблем. Питання не лише в суворості кримінальної відповідальності, а й у тому, що в українському законодавстві досі бракує чіткого розмежування між кримінальною недбалістю, професійною помилкою та системним дефектом організації медичної допомоги. Через це родини пацієнтів роками очікують на справедливе рішення, а лікарі працюють у постійному страху кримінального переслідування, навіть у складних клінічних ситуаціях. Така модель не сприяє ані формуванню довіри, ані забезпеченню безпеки. Україні потрібна система, яка б одночасно захищала права пацієнтів, забезпечувала справедливу професійну оцінку для лікарів та розподіляла відповідальність не лише на виконавця, але й на медичний заклад та управлінські рішення. Я переконана, що ми маємо перейти від реагування на окремі трагедії до створення прозорих і передбачуваних правил, які б підвищили довіру до системи охорони здоров’я.
– вважає Оксана Дмітрієва.
Нагадаємо
Поштовхом до нової хвилі законодавчих дискусій стала резонансна “Справа Odrex”. Після смерті підприємця Аднана Ківана у стінах клініки Odrex, ця історія набула широкого розголосу. Згодом з’ясувалося, що клініка Odrex та її співробітники фігурують у 10 кримінальних провадженнях за статтями, що стосуються неналежного виконання професійних обов’язків, шахрайства та умисного вбивства.
На тлі медійних публікацій та численних свідчень колишніх пацієнтів та їхніх родин, сформувався рух активістів “StopOdrex”, який збирає та анонімно публікує у Telegram відгуки про лікування в цій клініці. Саме ця справа виявила системну проблему: в Україні пацієнт фактично залишається незахищеним, а відповідальність у складних “медичних” справах переважно концентрується на конкретних лікарях.
При цьому організаційні та управлінські рішення медичних закладів рідко стають предметом належної правової оцінки. Виникає ситуація глибокої несправедливості: саме адміністрація клініки формує внутрішні правила та створює систему, в якій змушені працювати медики. Однак, коли справа доходить до суду, лікарі стають “цапами-відбувайлами”, тоді як керівництво медичних установ залишається в тіні, уникаючи будь-якої відповідальності.
Підсумок від Українське життя:
Заплановані зміни до законодавства та реформа експертної системи мають на меті створити більш справедливі та прозорі умови для пацієнтів та медичних працівників в Україні. Це може стати важливим кроком до підвищення довіри до системи охорони здоров’я та забезпечення належного розслідування медичних інцидентів, де відповідальність розподілятиметься більш зважено.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: unn.ua