Секрети давньоєгипетських майстрів: як переписувачі виправляли недоліки в рукописах
Стародавні єгипетські релігійні тексти часто сприймаються як еталон бездоганності та точності. Проте, нещодавнє дослідження ретельно збереженого папірусу розкрило, що навіть досвідчені переписувачі понад три тисячі років тому не були застраховані від помилок і активно шукали шляхи їх виправлення.
Як повідомляє видання Ancient Origins, це відкриття зробили науковці під час підготовки до виставки “Зроблено у Стародавньому Єгипті”, яка триватиме у Фітцвільямському музеї до квітня 2026 року. Фахівці детально дослідили унікальний папірус, знаний як “Книга мертвих Рамоса”. Цей величний рукопис був створений приблизно між 1290 та 1278 роками до нашої ери для чиновника Рамоса, який обіймав посаду наглядача королівських архівів.
Під час ретельного аналізу дослідники звернули увагу на незвичний шар білого пігменту, нанесений з обох боків зображення шакала. У давньоєгипетській міфології цей звір асоціюється з богом Вепваветом і часто з’являвся на зображеннях, що ілюструють подорож душі через потойбічний світ (Дуат).
За словами науковців, білу фарбу було використано для зміни обрисів чорної фігури, роблячи її вужчою. Це свідчить про те, що початкове зображення могло здатися художникам або самому замовнику надто громіздким, що й спонукало до коригування.
Старша єгиптологиня музею, Гелен Струдвік, порівняла цю ситуацію з давнім аналогом “коректора”: хтось помітив, що шакал вийшов занадто масивним, і дав вказівку художнику доопрацювати малюнок.
Для визначення складу коригувальної фарби вчені застосували низку сучасних аналітичних технік, включаючи інфрачервону рефлектографію, рентгенівську флуоресцентну спектрометрію та тривимірну цифрову мікроскопію.
Результати показали, що коригувальний шар складається зі сполуки хунтиту та кальциту. Це суттєво відрізняється від складу інших ілюстративних елементів, наприклад, білої фарби, використаної для зображення одягу Рамоса, яка базувалася виключно на хунтиті.
Крім того, у пігменті було виявлено сліди орпіменту – жовтого мінералу, що містить миш’як. Ймовірно, його додали для того, щоб білий колір краще гармоніював зі світлими відтінками свіжого папірусу.
Згодом дослідниця виявила подібні сліди виправлень й в інших стародавніх єгипетських рукописах. Зокрема, аналогічні корекції були помічені в “Книзі мертвих Нахта” (Британський музей) та в папірусі Юя (Єгипетський музей у Каїрі).
Це наштовхує на думку, що подібні виправлення могли бути поширеною практикою в давньоєгипетських майстернях, де старші художники контролювали роботу переписувачів та вносили необхідні зміни.
Окреме дослідження, проведене у 2026 році науковцем Мохамедом С. Хефні з Каїрського університету, показало, що стародавні переписувачі використовували різноманітні методи корекції текстів:
- Модифікація форми неправильно написаного символу.
- Виділення помилок червоним чорнилом.
- Використання крапок або дужок навколо помилкових слів у пізніший, птолемеївський період.
Ці методи дозволяли усувати неточності, не вдаючись до знищення самого рукопису.
Сувій Рамоса, що мав початкову довжину близько 20 метрів, складався з декількох скріплених між собою аркушів папірусу. Його було виявлено у 1922 році британським археологом Вільямом Фліндерсом Петрі під час розкопок у гробниці стародавнього єгипетського поселення Седмент.
Читайте також: На Івано-Франківщині знайшли трипільську фігурку бика віком 6000 років (фото)
Коли артефакт потрапив до музею, він перебував у вигляді сотень дрібних фрагментів. Дослідникам довелося ретельно реконструювати його, аби відновити цілісну структуру документа.
Завдяки тому, що папірус протягом значної частини минулого століття зберігався у захищеному від світла середовищі, він дійшов до нас у відмінному стані.
Використання коригувального пігменту свідчить про те, що давньоєгипетські майстри надавали перевагу виправленню помилок безпосередньо на рукописі, замість того, щоб створювати новий сувій. Це було значно економічніше, враховуючи, що виготовлення папірусу вимагало багато часу та недешевих матеріалів.
Крім того, ця знахідка підкреслює надзвичайну важливість “Книги мертвих” для давніх єгиптян. Цей релігійний текст мав супроводжувати померлого у загробному житті, тому точність та естетичний вигляд рукопису мали першочергове значення.
Нагадаємо, вчені розкрили таємницю Великого каньйону на дні океану.
Підсумок від Українське життя:
Ця новина розкриває маловідомий аспект роботи давньоєгипетських переписувачів, показуючи, що навіть тисячоліття тому існували методи корекції помилок. Це дозволяє краще зрозуміти процес створення давніх текстів, їхню цінність та майстерність, з якою стародавні єгиптяни ставилися до рукописів. Інформація буде корисною для тих, хто цікавиться історією, мистецтвом та давніми цивілізаціями.
За даними порталу: drevo.uaportal.com