«Молитва за гетьмана Мазепу»: незвичайний погляд на ключову постать української історії

Візуальна складова фільму вражає. Художник Сергій Якутович створив живописні декорації та намальовані образи, надавши стрічці концептуального, театралізованого характеру. Проєкт мав риси відеоарту, і якби його позиціонували саме так, можливо, здобув би більше міжнародних відзнак. Однак, хронометраж у дві з половиною години для відеоарту виявився надмірним.

Символічний епізод: Полтавська битва очима Мазепи

Попри численні художні вольності, один епізод фільму заслуговує на особливу увагу з погляду символізму.

Під час сцени Полтавської битви (1 година 29 хвилина фільму), коли гармати стріляють, а ядра летять, на сцену виходить поголений Микита Джигурда в ролі шведського короля Карла XII. Попри поранення, він продовжує віддавати накази, посилюючи хаос. Паралельно показано Петра I, якого майстерно зіграв В’ячеслав Довженко.

Але в центрі уваги — Богдан Ступка в ролі Івана Мазепи. Він не бере участі в боях, а спокійно сидить за накритим столом просто неба, спостерігаючи за битвою. На стіл, що ломиться від наїдків, несподівано приєднується Петро I, який, як відомо, був зраджений гетьманом. Російський монарх сідає за стіл, але Мазепа (Ступка) не губиться. Він піднімає келих, згадуючи слова Тараса Шевченка (хоча той ще не народився), та виголошує тост за Переяслав, підкреслюючи невиконання угоди попередниками Петра.

На тлі битви, де російський солдат, з палаючим мундиром, жадібно їсть порося, а Петро I вихлюпує на нього горілку, Мазепа виголошує свою промову. Його трихвилинна промова завершується закликом до нейтралітету: “Я проголошую нейтралітет. Ми не повинні воювати ні зі шведами, ні з поляками, ні з великоросами. Ми повинні захищати свою власність, власну землю…”

Петро I, мовчазний до цього моменту, грубо перериває гетьмана і намагається його задушити. Подальші події потопають у диму, проте головний висновок залишається чітким.

Суть гетьмана: дипломат, реформатор, меценат

Юрій Іллєнко, попри всю складність і абсурдність стрічки, зумів вловити ключову суть постаті Мазепи. Гетьман був не лише видатним дипломатом і політичним інтриганом, а й ефективним економічним реформатором. Його двадцятирічне правління позначилося економічним розквітом, що дозволило відновити та збудувати десятки церков. Мазепа активно підтримував Київську братську школу, яка під його протекцією перетворилася на Києво-Могилянську академію. Сьогодні це можна було б назвати масштабним меценатством, породженим розвитком бізнесу.

Двадцять років співпраці Мазепи з Петром I, підтримка молодого царя під час змови, призвели до надання гетьманству значних пільг. Проте, наказ Петра I застосувати тактику випаленої землі проти шведів, змусив Мазепу зробити вибір. Відмова від знищення власноруч збудованого, призвела до переходу на бік Карла XII у 1708 році. Можливо, Мазепа не цілком правильно оцінив військовий потенціал сторін, більше розуміючись на економічних питаннях. Сцена в кіно, де Мазепа їсть під час битви, є фантазією Іллєнка, адже реальний гетьман не брав участі в Полтавській битві.

Однак, український режисер правильно передав спрямованість Мазепи на нейтралітет, як шлях до економічного процвітання, символом якого є стіл, багатий на їжу та напої. Логіка історичної постаті, попри художню інтерпретацію, має реальне підґрунтя.

Підсумок від Українське життя:

Ця стаття дає цікавий погляд на постать Івана Мазепи через призму його зображення у фільмі “Молитва за гетьмана Мазепу”. Вона допомагає глибше зрозуміти складність його історичної ролі, акцентуючи на його ролі як економічного реформатора та прихильника українського нейтралітету. Особливо цінним є порівняння художнього вимислу з історичними фактами, що дозволяє глядачеві сформувати більш повне уявлення про гетьмана.

Інформація підготовлена на основі матеріалів: focus.ua