## Антидепресанти: Розвінчуємо міфи про залежність та побічні ефекти
Лікар-психіатр Євген Скрипник детально пояснює, що таке антидепресанти, розвіюючи поширені хибні уявлення про залежність та небажані реакції. Він наголошує, що ці медикаменти є високоефективними не лише при депресивних станах, але й при низці інших розладів, при цьому не формуючи звикання.
В Україні антидепресанти досі оповиті страхом та забобонами, хоча попит на ці лікарські засоби за минулий рік помітно зріс. Журналістка УНН поспілкувалася з лікарем-психіатром Євгеном Скрипником, аби розібратися, що насправді являють собою антидепресанти, як вони діють на організм та які розповсюджені уявлення про них є хибними.
Широке застосування поза межами депресії
Часто антидепресанти асоціюються виключно з лікуванням депресії, проте, як зазначає лікар, сфера їх застосування набагато ширша. Сучасні препарати є частиною міжнародних протоколів лікування тривожних розладів, посттравматичного стресового розладу (ПТСР), обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), порушень сну та психосоматичних захворювань. Саме тому фахівці призначають їх значно частіше, ніж раніше.
Антидепресанти — це медикаменти, що використовуються не лише для подолання депресії. Вони ефективні при тривожних розладах, обсесивно-компульсивних та посттравматичних стресових розладах, розладах сну, а також при психосоматичних станах, таких як синдром подразненого кишківника, гіперактивний сечовий міхур чи відчуття “клубка в горлі”
– пояснює лікар-психіатр.
Історичні корені та розвиток
Історія появи антидепресантів, як і багатьох інших лікарських засобів, пов’язана з випадковими відкриттями. Перші препарати розроблялися не для психіатрії, а з іншою медичною метою. Згодом медики помітили неочікуваний ефект і започаткували новий напрямок лікування.
Перші антидепресанти з’явилися ще у 1960-х роках. Препарат, що призначався для лікування туберкульозу, несподівано продемонстрував позитивний вплив на настрій пацієнтів. Так почалася розробка антидепресантів. Першим був іміпрамін, а згодом — амітриптилін, який і досі вважається “золотим стандартом” завдяки своїй потужній дії
– розповів Євген Скрипник.
Міфи про “овочевий стан” та сучасні альтернативи
Попри свою ефективність, перші трициклічні антидепресанти мали значні побічні ефекти. Саме вони й породили міф про “овочевий стан” після прийому таких ліків. Сучасна психіатрія вже давно відійшла від такого підходу.
Амітриптилін є дуже дієвим, але має багато побічних реакцій, зокрема сонливість, запаморочення, прискорене серцебиття, запори. Саме з нього походить міф про те, що антидепресанти перетворюють людину на “овоч”. На відміну від нього, сучасні препарати, як-от сертралін, есциталопрам, флуоксетин, подібних ефектів не викликають
– наголошує лікар.
Антидепресанти не викликають залежності
Ще один розповсюджений страх стосується нібито здатності антидепресантів викликати залежність. За словами психіатра, це твердження не має жодного наукового підґрунтя і не підтверджується жодними дослідженнями.
Антидепресанти не викликають залежності – ані старі, ані нові. Вони не спричиняють ейфорії чи сильного потягу. Проте, як і багато інших ліків, вони можуть викликати синдром відміни. Якщо препарат припиняти поступово, жодних проблем не виникне
– пояснює Євген Скрипник.
Реальна небезпека: “серцеві краплі”
Натомість, справжню залежність можуть спричинити популярні в Україні “серцеві краплі”, які багато людей вважають абсолютно безпечними. Саме вони, а не антидепресанти, становлять реальну загрозу, стверджує Євген Скрипник.
Корвалол, Барбовал, Валокордин містять фенобарбітал – барбітурат, який викликає залежність. У багатьох країнах ці препарати заборонені або підлягають суворому контролю, тоді як в Україні люди бояться антидепресантів, але спокійно вживають барбітурати
– зазначає психіатр.
Механізм дії: поступове відновлення
Цікаво, що антидепресанти не “піднімають настрій” миттєво і не діють як стимулятори. Їхня дія пов’язана зі складними процесами в головному мозку, тому для досягнення ефекту потрібен час.
Антидепресанти не роблять людину щасливою одразу. Вони стабілізують обмін нейромедіаторів, таких як серотонін, норадреналін, дофамін. Через каскад біохімічних процесів знижується тривожність і поступово покращується загальний стан. Перші позитивні зміни зазвичай помітні через 2-6 тижнів
– пояснює лікар.
Початкові побічні реакції: норма або помилка?
На початковому етапі лікування стан пацієнта може тимчасово погіршуватися, і це є нормальним явищем, пояснює Євген Скрипник. Однак саме на цьому етапі деякі пацієнти припускаються помилки, припиняючи терапію.
Перші тижні можуть супроводжуватися нудотою, безсонням, підвищеною тривожністю, головним болем. Це звичайні побічні реакції, які згодом минають. Проблема в тому, що іноді пацієнти припиняють прийом препарату через день-два через ці ефекти, а потім стверджують, що антидепресанти не діють
– говорить психіатр.
Коли медикаменти стають необхідними
Антидепресанти призначаються за чіткими показаннями. При легких формах депресії може бути достатньо психотерапії, проте в складніших випадках медикаментозне лікування стає невід’ємною частиною терапії, пояснює психіатр.
При депресії середнього та важкого ступеня антидепресанти є обов’язковими. Це не питання “бажання чи небажання”, це необхідність для лікування захворювання
– підкреслює Євген Скрипник.
За даними сервісу Liki24, які передає Forbes, попит на антидепресанти в Україні зріс на 72% за період 2023-2025 років. Психіатр пояснює це зміною підходів до лікування психічних розладів як в Україні, так і у світі.
Люди нарешті почали лікувати тривожні розлади не валеріанкою чи ноотропами, а препаратами, які входять до міжнародних протоколів. Попит на антидепресанти зріс, а на ноотропи – зменшився. Це позитивна тенденція
– пояснив психіатр.
Тривалість лікування
Серед поширених міфів є переконання, що після початку прийому антидепресантів доведеться вживати їх довічно. Лікар зазначає, що це не зовсім так, хоча курс лікування справді має бути достатньо тривалим.
Після настання покращення стану, антидепресанти слід приймати ще близько року. Передчасне припинення лікування може призвести до повернення симптомів. Це не означає “залежність”, це свідчить про занадто раннє завершення терапії
– стверджує лікар.
Антидепресанти – це не ознака слабкості
Ще один поширений міф полягає в тому, що ці препарати потрібні лише “слабким” або тим, хто “не впорався сам”. Такий підхід лікарі вважають особливо шкідливим.
Психічні розлади не свідчать про слабкість. Вони пов’язані з біохімією мозку, генетикою та впливом зовнішніх стресових факторів. Антидепресанти – це такі ж ліки, як інсулін при діабеті або препарати для контролю гіпертонії
– наголошує Євген Скрипник.
Отже, антидепресанти не є “чарівною пігулкою” і не замінюють роботу над собою. Однак у багатьох випадках вони стають критично важливим етапом лікування, без якого психотерапія та зміни способу життя просто не дають бажаного результату. Зростання використання антидепресантів сьогодні – це не привід для занепокоєння, а ознака того, що суспільство поступово позбувається стигматизації та відмовляється від самолікування. Люди все рідше намагаються “перетерпіти” або заглушити симптоми сумнівними заспокійливими засобами, натомість частіше звертаються за професійною допомогою.
ВАЖЛИВО! Цей матеріал має суто інформаційний характер. У разі виникнення проблем зі здоров’ям обов’язково зверніться до кваліфікованого лікаря.
Підсумок від Українське життя:
Ця інформація є надзвичайно корисною для українців, які стикаються з міфами навколо антидепресантів. Роз’яснення лікаря-психіатра Євгена Скрипника допомагає зрозуміти справжню природу цих препаратів, їхню ефективність при різних розладах та безпечність при правильному застосуванні. Матеріал руйнує шкідливі стереотипи, заохочує до звернення за професійною медичною допомогою та відрізняє справді дієві ліки від потенційно небезпечних засобів самолікування. Це важливий крок до підвищення обізнаності населення та покращення психічного здоров’я в Україні.
За даними порталу: unn.ua