## Пакистан і Афганістан: Відкрита війна, що триватиме вічно?
Ранок 27 лютого ознаменувався ракетними ударами Пакистану по цілях у Кабулі, що стали продовженням взаємних обмінів ударами вздовж кордону напередодні. Ісламабад офіційно заявив про намір не припиняти атаки, оголосивши про “відкриту війну” без пощади. Натомість, Кабул шукає шляхи для переговорів за підтримки Індії. Однак, цей виток конфлікту є лише черговим епізодом глибокої ворожнечі, яка, здається, не матиме простого вирішення.
Наразі інформаційний простір переповнений суперечливими даними з Пакистану та Афганістану, частина з яких згодом оперативно спростовується. Поки низка країн, зокрема Індія, Росія та Китай, закликають до мирних переговорів та висловлюють “глибоке занепокоєння ескалацією”, а офіційний Пакистан оголосив “відкриту війну”, ми спробуємо розібратися, чому цей конфлікт, по суті, є вічним, адже досягнення згоди між сторонами суперечить їхній поточній політичній доктрині.
Війна між Пакистаном та Афганістаном: непередбачувані наслідки
Пакистан вже повідомив про загибель двох своїх військових, заявивши, що у відповідь було ліквідовано 133 афганських бойовиків та знищено 27 афганських блокпостів. Водночас, Афганістан стверджує, що завдав удару по ядерному об’єкту Пакистану. Перевірити достовірність цих та інших заяв наразі неможливо. Тому усі світові медіа покладаються виключно на офіційні повідомлення та поодинокі свідчення мирних мешканців у соціальних мережах.
Відео дня
Міністр оборони Пакистану Ходжа Асіф заявив про вичерпання терпіння: “Наше терпіння досягло межі. Відтепер між нами та вами — відкрита війна”. Вранці 27 лютого Пакистан здійснив авіаудари по столиці Афганістану Кабулу, а також по Кандагару та Пактії. Афганістан, у свою чергу, намагався атакувати три пакистанські міста за допомогою безпілотників.
Міністр інформації Пакистану Аттаулла Тарар стверджує, що Афганістан готує терористів-смертників, які проникають на територію Пакистану для вбивства військових та цивільних. Він також назвав афганський уряд “нелегітимним”, заявивши, що той не має “суспільної підтримки”, “узурпував основоположні права своїх громадян” та “перекручує релігію” задля досягнення власних цілей.
Ситуація загострилася до межі, особливо після заяви міністра оборони Пакистану Ходжі Асіфа про те, що після виведення сил НАТО з Афганістану у липні 2021 року “очікувалося встановлення миру в Афганістані, і що таліби зосередяться на інтересах афганського народу та регіональній стабільності”. Проте, за словами Асіфа, натомість таліби перетворили Афганістан на “індійську колонію”, звинувативши їх також в “експорті тероризму”. Прем’єр-міністр Пакистану зазначив, що конфлікт закінчиться тоді, коли афганський уряд “візьме на себе відповідальність за управління своєю країною відповідно до міжнародного права” та припинить підтримувати терористів. Зважаючи на наполегливе заперечення цих звинувачень з боку Афганістану, стає зрозуміло, що конфлікт триватиме.
Для кращого розуміння подальшого розвитку подій та визначення, хто кого підтримує у цій “відкритій війні”, необхідно розглянути військовий потенціал Афганістану та Пакистану, а також приховану роль Індії.
Історичний контекст конфлікту — лінія Дюранда
Першопричина конфлікту полягає в тому, що Афганістан не визнає лінію кордону протяжністю 2600 км, відому як лінія Дюранда. Цей кордон, названий на честь сера Генрі Мортімера Дюранда, представника Британської імперії, був встановлений у 1893 році разом з еміром Афганістану Абдур Рахманом Ханом. Він залишався чинним і після утворення Пакистану в 1947 році. Однак, Кабул стверджує, що угода була укладена під примусом і не має юридичної сили. За його версією, угода мала діяти лише сто років, до 1993 року, а оскільки Британська імперія більше не існує, з Пакистаном слід переглянути лінію кордону. Ісламабад відмовляється від цього, посилаючись на Віденську конвенцію про правонаступництво держав щодо договорів.
Лінія Дюранда розділяє Пакистан і Афганістан. Фото: Wikipedia
Легітимність лінії Дюранда як міжнародного кордону була додатково підтверджена Женевськими угодами 1988 року та резолюціями Ради Безпеки ООН, зокрема резолюцією 1267, яка закріплює її статус та принцип невтручання.
Водночас, у Кабулі існують думки, що будь-який уряд, який визнає лінію Дюранда, втратить суспільну підтримку, адже вона сприймається як колоніальна спадщина без юридичної сили. Цікаво, що після розпаду СРСР Афганістан не ставив під сумнів свої кордони з новоствореними центральноазійськими державами, акцентуючи увагу виключно на кордоні з Пакистаном.
“Учні, що атакують вчителя” — відносини Пакистану і Талібану
Таліби (з пушту — “учень”) є, певною мірою, дітищем Пакистану 1990-х років. Афганські біженці, які навчалися в релігійних школах (медресе) за підтримки Саудівської Аравії, стали ядром руху Талібан. Його метою було встановлення порядку в Афганістані після виведення радянських військ, коли розпочалися криваві сутички між польовими командирами моджахедів.
Таліби мали навести лад в Афганістані, але все пішло не за планом.
У 2001 році, коли таліби відмовилися видати Усаму бен Ладена Сполученим Штатам, президент Джордж Буш-молодший розпочав операцію зі зміни режиму. Пакистан, змушений США приєднатися до “війни з терором”, опинився у конфлікті з тими самими талібами, яких сам допоміг привести до влади.
Вашингтон чинив тиск на Пакистан, щоб той “приструнив своє творіння”. У 2011 році держсекретар США Гілларі Клінтон зауважила пакистанським чиновникам: “Не можна тримати змій на задньому дворі та очікувати, що вони кусатимуть лише ваших сусідів”.
Коли у 2021 році таліби повернулися до влади в Афганістані після поспішного виведення американських військ, Пакистан спочатку вітав нових лідерів. Однак, зі зростанням кількості нападів з боку пакистанських талібів (Техрік-є-Талібан Пакистан) відносини між Талібаном та Пакистаном погіршилися.
Таліб знімає останній американський літак, що залишає Кабул.
Пакистан звинувачує афганських талібів у підтримці цієї групи, а також угруповання “Армія визволення Белуджистану”. Натомість, афганські таліби неодноразово заявляли, що не мають жодного стосунку до внутрішніх проблем безпеки Пакистану.
Афганістан, на думку Пакистану, є маріонеткою Індії
Індія активізувала співпрацю з режимом талібів, про що свідчить візит міністра закордонних справ Афганістану Муттакі до Делі у 2025 році. Це був прагматичний крок, який, однак, призвів до ескалації напруженості у відносинах з Пакистаном. Індія та Афганістан прагнуть співпрацювати у сферах торгівлі (індійським компаніям запропоновано взяти участь у тендерах на видобуток корисних копалин), транспортної інфраструктури (розпочато будівництво вантажного повітряного коридору Індія-Афганістан) та гідроенергетики й гуманітарних питань (будівництво лікарень в Афганістані).
Спершу їхні стосунки не були настільки дружніми. Індія вважала, що таліби є “маріонетками” головного розвідувального агентства Пакистану, Міжвідомчої розвідувальної служби (ISI). До середини серпня 2021 року Індія закрила свої чотири консульства в Афганістані, евакуювала свого посла з Кабула на борту військового літака, анулювала всі раніше видані візи для афганців, які не перебували в Індії, та призупинила всі поточні проєкти. Індійські спецслужби побоювалися, що таліби діятимуть за вказівкою з Ісламабада і влаштовуватимуть терористичні акти на спірній території Джамму і Кашмір. Однак цього не сталося. Режим талібів чітко дав зрозуміти, що не дозволить використовувати територію Афганістану як плацдарм для нападів на Індію, і запропонував Делі відновити контакти.
Відтак, у 2022 році Індія розпочала надання гуманітарної допомоги, а у 2025 році повідомила про відновлення роботи посольства в Кабулі. Це не означатиме дипломатичного визнання з боку Індії або надання легітимності режиму Талібану. Наразі лише Росія здійснила офіційне визнання. Експерти зазначають, що відновлення індійсько-талібських відносин відображає прагматичну політику, спрямовану на протидію пакистанському впливу та одночасний захист власних довгострокових безпекових інтересів у регіоні.
Таліби. Фото: РІА
“Це класичний приклад, коли ‘ворог мого ворога — мій друг’. Єдине, в чому сторони сходяться, — це Пакистан і ворожість, яку вони відчувають до нього”, — заявив Сід Дубей, запрошений професор Університету Беннетта в Індії. Він додав, що Індія підтримує ці відносини, сподіваючись, що “в майбутньому, якщо буде потрібно, Індія зможе використати Афганістан як плацдарм для удару по Пакистану”. В Індії це заперечують, так само як і в Афганістані заперечують, що є “індійськими маріонетками”.
Війна між Пакистаном та Афганістаном: що далі?
Якщо сторони підуть на переговори, вони отримають значну підтримку від закордонних держав, стурбованих тим, що затяжний конфлікт може призвести до посилення ІДІЛ та інших войовничих угруповань у регіоні. Росія, Китай, Туреччина та Саудівська Аравія намагаються виступити посередниками в цьому конфлікті.
Війна між Афганістаном і Пакистаном
“Хоча конфлікт між Афганістаном і Пакистаном становить значно менший ризик ескалації, ніж потенційна війна між ядерними державами Пакистаном та Індією, регіональна нестабільність, спричинена конфліктом між Пакистаном і Талібаном, надає міжнародним терористичним групам простір для діяльності та збільшує глобальну терористичну загрозу”, — йдеться у звіті Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні.
Якщо сторони оберуть шлях війни, це не буде симетричний конфлікт. Пакистан, як ядерна держава, має на озброєнні 600 000 військовослужбовців, понад 6000 одиниць бронетехніки та сотні бойових літаків. Талібан має менше 200 000 військових та обмежений арсенал авіації, але відомий своїми навичками ведення партизанської війни.
Регіональні експерти припускають, що США можуть підтримати Пакистан у проведенні операції зі зміни режиму в Кабулі. Президент США Дональд Трамп не приховує свого бажання повернути авіабазу Баграм, яка контролювалася США до 2021 року і наразі перебуває під контролем талібів.
Підсумок від Українське життя:
Ця аналітична стаття глибоко розкриває складні причини та історичний контекст нинішнього конфлікту між Пакистаном та Афганістаном. Вона допомагає зрозуміти, чому досягнення миру є надзвичайно складним завданням, і як геополітичні інтереси сусідніх держав, зокрема Індії, впливають на розвиток подій. Для українського читача ця інформація є цінною для розуміння глобальних безпекових процесів та регіональної стабільності, яка опосередковано впливає на весь світ.
Джерело новини: focus.ua