Електрична загадка Месопотамії: нова теорія розкриває тисячолітню історію
У 2005 році майстер-зброяр Александр Базес, переглядаючи телешоу “Руйнівники міфів”, звернув увагу на реконструкцію так званої Багдадської батареї — артефакту віком приблизно два тисячоліття, призначення якого залишалося таємницею. Метод, застосований у програмі, видався йому непереконливим.
Це спонукало його до ретельного власного дослідження, деталі якого опублікував Popular Mechanics.
Багдадська батарея — це унікальний керамічний посуд, всередині якого розташований мідний циліндр, а в центрі — залізний стрижень. Перші такі знахідки, датовані приблизно III століттям до нашої ери, були виявлені неподалік Багдада у 1936 році. Попри численні спроби, досі жоден експеримент не довів, що ці предмети могли генерувати корисний електричний струм.
Базес підійшов до вирішення цієї головоломки з точки зору практичного ремісника, а не теоретика. Він висунув гіпотезу: якщо це справді була батарея, то її створення, ймовірно, було результатом тривалого процесу вдосконалення, де майстри стародавніх часів шукали найоптимальнішу конструкцію. Усі зайві або неефективні елементи, на його думку, з часом відсіювалися, тому кожна деталь мала свою функцію.
Раніше проведені реконструкції зазвичай використовували для заповнення посудини оцет або лимонний сік, отримуючи при цьому напругу лише близько 2 вольт, що вважалося недостатнім для практичного застосування. Базес же підозрював, що ключовий елемент просто не враховували.
Він створив власну модель Багдадської батареї, зосередившись на деталі, яку попередні експериментатори ігнорували — припої. Це тонка металокерамічна сполука, розташована у верхній частині посудини, яка виявилася вирішальною.
Читайте також:
- На Івано-Франківщині знайшли трипільську фігурку бика віком 6000 років (фото)
Коли Базес заповнив свою модель електролітом (наприклад, солоною водою або лимонним соком, речовинами, доступними стародавнім), батарея виявилася здатною генерувати понад 1,4 вольта. Неглазурована кераміка у поєднанні з шаром припою утворювала зовнішній електрод, який взаємодіяв з внутрішнім мідно-залізним елементом. Результатом стала функціональна водно-металоповітряна батарея.
Отримана напруга є достатньою для запуску різноманітних електрохімічних процесів, таких як гальванічне покриття металів, електроліз води або антикорозійна обробка. Базес наголошує, що тип електроліту суттєво впливає на кінцеву напругу. Якби стародавні майстри використовували оптимальну суміш (наприклад, оцет із сіллю або кислотні розчини), потужність могла бути значно вищою.
Вчений вважає свою реконструкцію значно правдоподібнішою за попередні спроби, оскільки вона відповідає логіці ремісничого підходу: усе має бути функціональним, без зайвих елементів. Якщо артефакт справді слугував батареєю, його дизайн, без сумніву, є результатом тривалих пошуків найефективнішого рішення.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили таємницю Великого каньйону на дні океану.
Підсумок від Українське життя:
Ця новина є надзвичайно цікавою для тих, хто захоплюється давньою історією та технологіями. Вона пропонує нове, практичне пояснення призначення загадкової Багдадської батареї, демонструючи, що стародавні цивілізації могли володіти знаннями про електрику значно раніше, ніж вважалося. Це відкриває нові перспективи для розуміння рівня інженерії та винахідливості наших предків.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: drevo.uaportal.com