Арсеній Тарковський: “Рідною землею для мене завжди була земля українська”.
Рина Теніна 2 вересня 2026 – 19:31 2 вересня 2026 – 12:12
Детальніше про цю визначну постать розповідає ІП “Кур’єр”.
Спадщина видатного роду
Видатний український поет Арсеній Тарковський, батько знаменитого кінорежисера Андрія Тарковського, побачив світ у 1907 році в місті Єлисаветграді (нині Кропивницький). Він походив з родини Олександра Карловича Тарковського (1862-1924) – відомого письменника, журналіста та громадського діяча, палкого прихильника української культури.
Після ранньої смерті батьків, вихованням юного Олександра опікувалася його старша сестра Надія Карлівна Тарковська. У 1870 році вона стала дружиною видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого. Хутір біля села Миколаївки, де народився Олександр Карлович і який пізніше став відомий в історії української культури як хутір «Надія», був частиною посагу Тарковської.
Свідчення Євгена Чикаленка
У своїх “Спогадах” Євген Чикаленко зазначав: «Після старого Тарковського залишилося 600 десятин землі в селі Кардашовій, біля станції Шестаківки, за 30 верст від Єлисаветграда. За його смерті це володіння мало перейти до його дітей: Надії, яка вийшла заміж за Карпенка-Карого, Віри, дружини офіцера Ільїна, та сина Олександра. Однак, розподіл ще не відбувся, адже Олександр не досяг повноліття, і маєток перебував під опікою. Опікуном був Карпенко-Карий. Після смерті старого Тарковського маєток був обтяжений значними боргами, що не приносили жодного прибутку. Проте практичний та господарський Карпенко-Карий поступово погасив борги та звільнив маєток від фінансових зобов’язань. Згідно з тодішнім російським законодавством, дочки мали право лише на чотирнадцяту частину нерухомого майна, тоді як решта належала синам. Однак, Олександр, якому на той час було 16-17 років, запевняв своїх сестер, що поділить усе порівну. Коли закінчився термін оренди землі, Карпенко-Карий не продовжив її, а оселив там свого батька, Карпа Адамовича. Він поступово збудував на цій ділянці невеликий будинок із трьома кімнатами та кухнею, стайню та інші господарські споруди, а також розвинув власне господарство. Відтоді він щоліта брав відпустку і разом із родиною — дружиною, синами Назаром та Юрком, і донькою Орисею — приїздив на свій хутір». (Текст збережено за авторським правописом).
Освіта та громадська діяльність
Олександр Тарковський здобував освіту в Єлисаветградському реальному училищі, де навчався разом із братами Тобілевичами, які згодом стали відомими діячами українського театру – Миколою Садовським та Панасом Саксаганським. Він захоплювався літературою, писав вірші, організовував аматорські театральні вистави. Олександр вільно володів сімома мовами, зокрема давньогрецькою, латиною, івритом, французькою, німецькою, англійською та італійською, а також польською та сербською.
У 1880 році, разом зі своєю сестрою Надією, дружиною І. Карпенка-Карого, Олександр Тарковський став одним із восьми єлисаветградців, які звернулися з листом на підтримку української мови до видатного історика Миколи Костомарова. У своєму зверненні вони писали: «Батьку! За Вами все: і давня слава, і дотепність, і розум, і наука, поговоріть же там тепер з московськими письменниками… що пора знять з нас покуту мовчки кусать пальці, що ми люди, а не мужики тілько, що пора нам мати своє друковане слово без заборону, що й освіту в народних школах слід дозволити на народній мові…».
Під час навчання на юридичному факультеті Харківського університету, О. Тарковський долучився до партії «Народна Воля».
Випробування та повернення
Євген Чикаленко згадував: «Перед моїм від’їздом з Харкова я дізнався про великий розгром, що стався в Єлисаветграді, та про арешти багатьох осіб, зокрема д-ра Михалевича та Тарковського. Тарковський, прибувши з Харкова додому в Єлисавет, організував там гурток народовольців із молоді, які займалися друкуванням на гектографі різних прокламацій та їх розповсюдженням».
Наслідком цієї діяльності став судовий вирок, який торкнувся не лише О. Тарковського, засланого до Сибіру, але й І. Карпенка-Карого, О. Русова та Є. Чикаленка, які потрапили під п’ятирічний гласний нагляд поліції. Після повернення до рідного міста, О. Тарковський влаштувався службовцем до Єлисаветградського громадського банку. У 1902 році він одружився з домашньою вчителькою Марією Данилівною Рачковською. У цьому шлюбі народилися двоє синів — Валерій та Арсеній (1907-1989).
У родині Олександра Тарковського панував справжній культ літератури та театру. Члени сім’ї самі писали вірші та п’єси. Сам Олександр Карлович також складав вірші, оповідання, а для власного читання перекладав твори Данте, Джакомо Леопарді, Віктора Гюго та інших видатних поетів.
Підготувала Рина ТЕНІНА
Підсумок від Українське життя:
Ця розповідь розкриває глибокі українські корені родини Тарковських, показуючи, як культурна спадщина та національна свідомість передавалися з покоління в покоління. Для читачів це чудова нагода дізнатися більше про видатних діячів української культури та їхній внесок у розвиток літератури й мистецтва.
За даними порталу: izmail.es