## Рік Незламності: Президент Звернувся з Історичного Бункера, Мріючи про Візит Байдена
У річницю повномасштабного вторгнення російських військ, Президент України Володимир Зеленський виступив із символічним зверненням до нації. Його промова прозвучала з кімнати в бункері на вулиці Банковій, де на початку війни відбувалися його перші важливі переговори зі світовими лідерами. Глава держави підкреслив незламний дух українського народу та висловив сподівання, що одного дня він матиме честь провести в цьому місці Президента Сполучених Штатів Америки.
У четверту річницю початку повномасштабної агресії Російської Федерації, Президент України Володимир Зеленський звернувся до українського народу. Промова транслювалася на тлі кадрів з кабінету – невеликого приміщення в бункері на Банковій, яке стало свідком його перших розмов із главами світових держав на самому початку війни. Глава держави висловив глибоке бажання одного дня відвідати це місце разом із Президентом США. Про це повідомляє видання УНН.
Чотири роки минуло відтоді, як путін планував захопити Київ за три дні. Це неймовірно красномовно свідчить про нашу оборону та про те, як Україна бореться весь цей час. За цими словами стоять мільйони наших громадян. За ними – колосальна відвага, титанічна праця, незламність та той довгий шлях, який Україна долає з 24 лютого.
– зазначив Зеленський.
Президент розповів про особливе місце, звідки він звертався:
Цей кабінет, ця невелика кімната в бункері на Банковій, – тут відбувалися мої перші діалоги зі світовими лідерами на початку війни. Саме тут я спілкувався з Президентом Байденом і почув: “Володимире, існує серйозна загроза, вам негайно потрібно покинути Україну. Ми готові надати допомогу”. І моя відповідь була: мені потрібна зброя, а не таксі.
“І це не тому, що ми всі без винятку безстрашні чи загартовані, як сталь. Ми всі – живі люди, і того дня кожен із нас, усі українці, відчували страх, біль, шок, багато хто не знав, що сказати. Але на якомусь невидимому рівні ми всі усвідомлювали: іншої України в нас немає. Це наш дім, і ми розуміли, що мусимо робити”, – продовжив Глава держави.
За його словами, “це був свідомий вибір”. “Вибір, який тоді зробили мільйони українців. Наш народ не підняв білого прапора, натомість захищав синьо-жовтий. І окупанти, які очікували квітів, побачили черги до військкоматів. Наш народ обрав опір. Наші воїни стояли непохитно, а цивільні захищали міста, села, вулиці, подвір’я, зупиняючи ворожі колони живою стіною. І всі разом вказали заблукалій росії єдино правильний шлях”, – підкреслив Президент.
“Усі розуміли: кожне завтра потрібно здобувати. Україна мусила вистояти, держава попри все. І наша країна мала працювати. Багато чого відбувалося саме тут – ми ніколи раніше не розкривали цей об’єкт. Зараз він порожній, звісно, а на початку війни… на початку вторгнення тут перебували сотні людей”, – поділився Зеленський.
“Я працював тут, потім піднімався наверх, звертався до вас, до людей. Тут була наша команда, уряд, проводилися щоденні наради з військовими, відбувалися дзвінки, пошук рішень – усе необхідне для того, аби Україна вистояла. Треба було доставляти озброєння. Доставляли ліки, продукти харчування в міста, блоковані ворогом. Аби зберегти життя, за яке Україна так завзято бореться”, – наголосив Глава держави.
За його словами, “щиро кажучи, бувало всяке, і тут лунала як офіційна лексика, так і нецензурна, адже кожен пакет допомоги, кожні санкції проти росії, кожна партія зброї – усе це вимагало справжніх зусиль… справжнього вигризання”. “Вигризання віри в Україну. Щоб світ відреагував”, – зауважив він.
“І це був ключовий посил звернень до європейських країн, до Конгресу США, до більшості парламентів світу. І до звичайних людей, звісно, до мільйонів людей по всьому світу: будьте з нами, будьте з Україною, вірте в нас, stand with Ukraine, be brave like Ukraine! Ці заклики дали результат, бо українці боролися так, що захоплювало подих. І цей опір був видимий з космосу. Це надихало, абсолютно, тож невдовзі всі побачили це синьо-жовте море – тисячі людей із нашими прапорами на площах Європи та світу”, – сказав Зеленський.
“І так поступово, важко, крок за кроком, Україна, за словами Президента, “зводила ту опору, яка дозволила витримати: коли ми вистояли перший день війни, найдовший у житті”. “А потім ще один. І ще один. А далі тиждень. Два. А потім… а потім – місяць. І ми побачили весну”, – зазначив він.
Ми здобули її тоді, коли здавалося, цей лютий не закінчиться ніколи. Ми вибороли свою першу весну під час великої війни. Це був переломний момент, і вперше тоді в кожного промайнула думка: зможемо. Україна зможе.
– сказав Зеленський.
“Мені дуже подобається фраза, яку в той час репостив кожен. Такий своєрідний підсумок першого етапу повномасштабної війни, коли Україна сказала: “Ти думаєш, я стала на коліна? Я тільки зав’язала берці””, – зазначив він.
“А попереду”, за його словами, “був шлях”. “І навіть у цьому протяжному тунелі не вмістити і мільйонну частину того болю, який Україна пережила за цей час. Болю, який росія принесла в кожну нашу родину, в кожне українське серце”, – вказав Президент.
“Буча. Ірпінь. Бородянка. Братські могили. Гостомель. “Мрія”. Харків. Миколаїв. ОДА. Каховська дамба. Запорізька АЕС. Кременчук і Кривий Ріг. Тернопіль і Львів. Оленівка. Часів Яр. Київ. “Охматдит”. Краматорськ. Вокзал. Іграшка. Маріуполь. Драмтеатр. Напис “Діти”. Одеса. Багатоповерхівка. Дівчинка. Три місяці. Вільнянськ. Пологовий. Немовля. Два дні…”, – перерахував трагедії Глава держави.
“Чоловіки так не воюють. Люди так не вчиняють. Українці цього не забудуть. І нехай ці кадри бачать усі, кому не тисне совість, хто досі простягає руку російському злу й досі купує в путіна нафту”, – закликав Президент.
“Але весь цей час ми не даємо гніву поглинути нас зсередини, українці перетворюють власну лють на енергію для боротьби й доводять: можна змусити нас спуститись у сховище, але неможливо загнати Україну під землю назавжди. Ми неодмінно підіймаємось, повертаємось, ми продовжуємо боротися, бо боремось ми за життя. За право стояти на своїй землі, дихати своїм повітрям. І Україна добре знає ці відчуття, коли попри все після відбою ми піднімаємося нагору й коли з бомбосховища разом із нами підіймається надія, летить до неба завжди, коли вгору здіймається український прапор – коли він повертався і повертається туди, де має бути по праву”, – зазначив Зеленський.
“І це наступний важливий етап нашої боротьби, коли Україна не тільки вистояла й не лише тримає оборону, а коли Україна дає здачі. Коли історію творили цілі міста. Міста-герої. Міста героїв. Які йшли вперед. Були перші наступи, перші успіхи й те, що неможливо забути: перші очі – очі українців, які дочекалися своїх. Балаклія, Ізюм, Куп’янськ, Херсон. І всі бачили, як гнали окупантів із Київщини, гнали із Сумщини, Чернігівщини. І всі дізналися про український телепорт для ворогів на той світ – Чорнобаївку. Бачили, як російські ультиматуми ставали жестами доброї волі. Як Зміїний знову став нашим”, – відзначив Зеленський.
“Як слово “бавовна” набуло нового значення, і як ми раділи, коли першу “бавовну” почули на росії. Це не злорадство, просто так українською звучить справедливість. Звучить “стугною”, “вільхою”, “нептуном” і гуркотом, із яким крейсер “Москва” йшов на дно. Тоді це була подія, згодом – традиція. І мало що ще гріє українцям душу так, як кадри палаючих військових об’єктів ворога та його НПЗ. Коли це сталося вперше, це були великі новини. Зараз – майже щоденні. І те, що раніше здавалося фантастикою, тепер стало нормою. “Петріоти”, “айріси”, “насамси”, F-16. І дещо більше: наша зброя, наша далекобійність”, – зауважив Зеленський.
Він додав: “Просто усвідомте: Україна пройшла шлях від точки, коли нам передавали “броніки”, до точки, коли ми самі робимо понад 3 мільйони FPV-дронів на рік. Від часів, коли ми захоплювалися “джавелінами” й “байрактарами”, до дня, коли в нас є свої “січень”, “гор”, “вампір”, “паляниця”, “пекло”, “рута”, “фламінго”. Від прохання закрити небо до здатності збивати сотні “шахедів” за ніч. Від їжаків та укріплень на вулицях Києва до Курської операції та “Павутини””.
Але й цього недостатньо – ми будемо робити більше, бо росія не зупиняється, на жаль, і воює всіма методами проти миру, проти нас, проти людей.
– сказав Зеленський.
“Путін розуміє, що не здатен перемогти Україну на полі бою, і “друга армія світу” воює з багатоповерхівками й електростанціями. І зараз українці долають найважчу зиму в історії. І терор майже щоночі. І я не знаю, хто б іще таке витримав, не посипався, не похитнувся. Українці це роблять. Це велика втома, безумовно. Який ще народ може так? Попри війну, всі ці атаки, усі випробування перемагати зло, перемагати зневіру, розпач. І триматись. І триматись у єдності”, – зазначив Глава держави.
“І при всьому цьому – здобувати результати всюди. Щоразу після атак відновлюватися. Щоразу наповнювати ракетами нашу ППО. Щоранку йти на роботу. Постійно тримати позиції. Говорити зі світом на рівних. Здобувати кандидатство в ЄС, повертати додому тисячі наших полонених. І кожен міжнародний майданчик – від Давосу до ООН – робити проукраїнським. Робити голос України у світі гучним, перемагати на “Євробаченні”, забирати “Оскар” і “Бафту”, бути абсолютними чемпіонами світу з боксу й доводити, що українці мають честь найвищої проби – набагато дорожчу, ніж будь-яке золото цього безхребетного МОК. Із кожного такого вчинку, з усіх таких кроків, здобутків, маленьких перемог складається велика Україна. Велика, бо в неї є ви. Люди, які надихають планету”, – наголосив Зеленський.
Він зазначив, що “ми пам’ятаємо, як перші іноземні лідери прибували в Україну на початку цієї війни”. “І термін “офіційний візит” навіть на йоту не може передати, чим були ці зустрічі для нас. Ми зрозуміли, хто нам дійсно брат і друг, хто не побоявся, не завагався, хто зберіг ім’я і не переживав, як не сердити путіна. Я хочу подякувати кожному лідеру, який обрав світлий бік історії – обрав Україну. У Європі, США, Канаді, Японії, Австралії. Всім, всім, хто з нами”, – сказав Президент.
І я дуже хочу одного дня прийти сюди з Президентом США. Я точно знаю: тільки побувавши в Україні й побачивши на власні очі наше життя і боротьбу, відчувши наших людей і ось це море болю, – тільки так можна зрозуміти, про що ця війна насправді. І через кого. Хто тут агресор. На кого потрібно тиснути. Зрозуміти, що Україна захищає життя, воює саме за це. І це не вулична бійка. Це напад хворої держави на суверенну, і зрозуміти, що путін і є ця війна. Він – причина початку й перепона для її закінчення. І ставити на місце треба саме росію, щоб справжній мир був.
– наголосив Зеленський.
“Кажуть, час лікує. Я не впевнений. Принаймні я не знаю, скільки часу треба, аби загоїти всі наші рани. Усі ці болісні питання “скільки?”, від яких пече всередині. Скільки виплакано сліз? Скільки атак, підступних ударів? Скільки шрамів на серці? Скільки прапорів на наших кладовищах? Скільки імен? Да Вінчі. Грєнка. Джус. Жека. Тихий. Норд. Петриченко. Мацієвський. Матрос Віталій Скакун. Льотчик Олександр Оксанченко. Дар’я Лопатіна, Дельта. Лана Чорногорська, Саті. Юлія Березюк. Маргарита Половінко. Тисячі, тисячі героїв, які віддали життя, аби жила Україна. Наші воїни-оборонці. Наші янголи-охоронці”, – зазначив Президент.
Глава держави вказав, що “впевнений, вони точно розповіли Богові всю правду про цю війну”. “Про те, як ми захищаємось. Захищаємо свою землю, життя, незалежність, свою культуру, історію, свою Софію, своїх людей. Тисяча чотириста шістдесят два дні повномасштабної війни. Дванадцять років від початку агресії росії. Для когось – ціле життя. Безумовно, ми всі хочемо, щоб війна закінчилась. Але ніхто не дозволить, аби закінчилась Україна. Ми хочемо миру. Сильного, гідного, довгого. І перед кожним раундом перемовин я даю нашій команді дуже чіткі директиви. Це завжди йде закритими указами, але точно не розкрию державну таємницю, якщо скажу головний мій посил: не обнулити всі ці роки, не знецінити всю боротьбу, відвагу, гідність, усе, що Україна пройшла. Не можна, не можна це віддати, забути, зрадити. Саме тому стільки раундів перемовин і битва за кожне слово, за кожен пункт, за реальні гарантії безпеки, щоб угода була сильною. Історія дивиться на нас уважно. Угода має бути не просто підписана, має бути прийнята – прийнята українцями”, – продовжив Зеленський.
“Дорогий народе! Сила, яка тримає нас усі ці роки, – це ви, наші люди. Наш спротив – це ви. Українці. Українки. Кожен, хто не здається. Може, очі наші і втомлені, але спини непохитні. Я хочу подякувати кожному й кожній, хто тримає на своїх плечах незалежність. Кожному воїну – за силу. Вашим батькам, дітям, дружинам, чоловікам – за витримку. Я дякую всім, хто своєю працею робить Україну сильнішою. Хто повертає в наш дім світло й тепло. Хто лікує, волонтерить, хто навчає. І хто вчиться в університеті або у школі. Та вчиться найголовнішого – бути людьми, бути українцями. Я пишаюся вами. Я вірю в кожного й кожну. В усіх, до кого без жодного перебільшення я маю честь звертатись: великий народе великої України”, – вказав Президент.
За його словами, “згадуючи початок вторгнення і дивлячись на сьогоднішній день, ми маємо повне право сказати: ми захистили незалежність, ми не програли державність, Україна існує, і не лише на карті”. “Україна – суб’єкт міжнародних відносин. Наша столиця є, стоять Харків, Суми, Чернігів, Дніпро, Запоріжжя, Краматорськ, Одеса, Львів, інші міста. Путін не досягнув своїх цілей. Не зламав українців. Не переміг у цій війні. Ми зберегли Україну, і ми зробимо все, щоб здобути мир. І щоб була справедливість”, – наголосив Зеленський.
До весни менше тижня. Ми долаємо найважчу зиму в історії. Це факт. І це дуже непросто. Непросто всім вам. Але так само, як у перший день війни, ми продовжуємо будувати своє завтра – крок за кроком, справа за справою, здобуток за здобутком. І кожен результат, кожен успіх, кожне наше “Україна змогла” – заслуга всіх вас. Українського народу. Слава Україні!
– наголосив Зеленський.
Підсумок від Українське життя:
Це звернення Президента – не просто звіт про рік війни, а потужне нагадування про українську стійкість, силу духу та незламну волю до перемоги. Воно особливо актуальне для громадян України, бо демонструє, як спільними зусиллями, навіть у найскладніші часи, вдається зберігати державність, боротися за майбутнє та надихати світ. Розуміння того, наскільки важким був цей шлях, допомагає цінувати кожен здобуток і надає сил для подальшої боротьби.
За даними порталу: unn.ua