35 років Незалежності: Еволюція Збройних Сил України від спадщини СРСР до технологічного майбутнього
24 серпня 2026 року Україна та її славетні Збройні Сили святкуватимуть 35-ту річницю Незалежності. У 1991 році, на момент проголошення суверенітету, українська армія успадкувала значну частину радянського військового потенціалу: приблизно 900 тисяч особового складу та потужний ядерний арсенал. Сьогодні, у 2026 році, ЗСУ, хоч і позбавлені ядерної зброї, також налічують близько 900 тисяч військовослужбовців. Однак, вони не просто утримують тисячокілометровий фронт, а роблять це, використовуючи передові технології, зокрема Starlink та штучний інтелект, разом із сучасними озброєннями та досвідченою піхотою. Як же українське військо трансформувалося протягом цих трьох з половиною десятиліть? Історичні корені українського війська сягають часів Київської Русі та козацтва, продовжуючись через армію Української Народної Республіки та партизанський рух ОУН-УПА. Українці також служили в армії СРСР, беручи участь у Другій світовій війні та інших конфліктах, розв’язаних Москвою. За роки незалежності Збройні Сили України пройшли шлях від реструктуризації та модернізації озброєнь до інтеграції досвіду НАТО та участі в миротворчих місіях. Вже 12-й рік поспіль ЗСУ мужньо тримають оборону проти російської агресії. До ювілейної річниці Незалежності України, видання “Фокус” простежило ключові етапи розвитку українського війська.
Розпад армії та роки невизначеності (1991-2014)
Після відновлення незалежності у 1991 році Україна успадкувала армію, яка була невід’ємною частиною Радянського Союзу. На її території дислокувалося від 700 до 900 тисяч військовослужбовців, понад 9 тисяч танків, близько 11 тисяч бойових машин та приблизно 1000-1500 літаків. Однак, з 1991 по 2013 рік чисельність армії скоротилася вп’ятеро: з 900 тисяч до 184 тисяч осіб, з яких 139 тисяч складали бойові підрозділи. За цей період відомство оборони очолювали понад два десятки міністрів. Серед них виділяється Сергій Кузьмук, який двічі обіймав цю посаду. Під час його першого терміну, у 1997 році, коли на армію виділялося лише 35% необхідних коштів, Кузьмук видав наказ, що дозволяв військовим частинам самостійно вирощувати овочі та вести господарство через брак фінансування на забезпечення належного харчування.
День Незалежності та ЗСУ — зміни з 1991 по 2015 рік. Фото: Слово і діло Одночасно зі скороченням чисельності військ відбувалося і роззброєння. Вважалося, що велика армія є надмірним тягарем для молодої держави. Згідно з планом, планувалося позбутися (шляхом продажу, утилізації або передачі) 5 тисяч танків, 2400 бойових броньованих машин та майже 500 літаків. Інфографіка свідчить, що найбільше танків було роззброєно за часів президентства Януковича та міністра оборони Єжеля. Найбільша кількість БМП та літаків була утилізована під керівництвом Ющенка та Гриценка, а ракети – за часів Януковича та Саламатіна. Символічною подією стало розрізання одного з останніх танків Т-62 31 жовтня 1995 року, що відзначило завершення цього етапу.
День Незалежності та ЗСУ — роззброєння армії у перші роки. Фото: Слово і діло
Втрата ядерного потенціалу та розподіл Чорноморського флоту
Однією з найдраматичніших втрат перших десятиліть незалежності стала добровільна відмова України від ядерного арсеналу. У 1991 році країна володіла третім за потужністю ядерним арсеналом у світі: 176 міжконтинентальних балістичних ракет, 40 стратегічних бомбардувальників та 1-2 тисячі ядерних боєголовок. Проте, проголосивши без’ядерний статус та підписавши низку угод, включно з Будапештським меморандумом, Україна до 1 червня 1996 року позбулася всіх ознак ядерної держави. Додатково, внаслідок розподілу Чорноморського флоту, Україна отримала лише 18% його кораблів, тоді як Росія зберегла свою військово-морську базу в Севастополі.
День Незалежності та ЗСУ — втрата ядерної зброї. Фото: Слово і Діло
Гібридна війна та перші реформи (2014-2022)
Зимою-навесні 2014 року Російська Федерація розпочала гібридну агресію, окупувавши Крим та розпаливши конфлікт на Донбасі. Проти озброєних проросійських угруповань та регулярної армії РФ стали Сили оборони України – Збройні Сили, чисельність яких скоротилася до 180 тисяч осіб, а також Служба безпеки України, Головне управління розвідки та Міністерство внутрішніх справ. Вже у березні 2014 року з’явилися перші 500 добровольців з Майдану, які згодом сформували 40 добровольчих батальйонів. У звітах Міністерства оборони наголошується, що суспільство мобілізувало всі свої сили, що призвело до поступових змін у ЗСУ.
Зміни в ЗСУ — поява добровольців у 2014 році. Фото: Армія Inform
Реформування української армії (2014-2022)
Протягом наступних двох років чисельність війська зросла до 265 тисяч осіб (до 2016 року). Відбулася організаційна реформа: були створені чотири оперативні командування (“Північ”, “Південь”, “Схід”, “Захід”). Сухопутні війська отримали 30 бойових бригад, з’явилися Сили спеціальних операцій, а також були посилені Десантно-штурмові війська, Повітряні сили та Військово-морські сили. Модернізація торкнулася і озброєння: війська отримали бронетранспортери БТР-3Е, БТР-4, танки “Булат” та “Оплот”, протитанкові ракетні комплекси “Стугна”. Були проведені випробування оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК) “Вільха” та ракетного комплексу “Нептун”, велася робота над балістичним ОТРК “Сапсан”, модернізувалася авіація (Су-25М, МіГ-29М, Су-27М). З’явилися перші безпілотні літальні апарати (БпЛА) та турецькі ударні дрони “Байрактар”. Країни Заходу надали Україні радари контрбатарейної боротьби та іншу військову техніку. Крім того, була впроваджена система ситуаційної обізнаності “Delta”, яка дозволяла відстежувати поточну обстановку на різних ділянках фронту.
Зміни в ЗСУ — український танк “Оплот”. Фото: 3 окрема танкова Залізна бригада
Переозброєння та реформа ЗСУ (2022-2026)
На момент повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році ЗСУ нараховували 250 тисяч особового складу та значний арсенал, який посилювався протягом попередніх восьми років. Москва ж кинула в наступ 150-190 тисяч солдатів, спираючись на перевагу в артилерії, авіації, бронетехніці та ракетних ударах. Україна протистояла, використовуючи артилерію радянських калібрів, повітряні сили, які змогли втримати перевагу в небі в перші дні війни, та засоби протиповітряної оборони (ППО), що прикривали ключові об’єкти. Протягом чотирьох років війни ЗСУ та Сили оборони здійснили значні зміни як у своєму озброєнні та оборонних технологіях, так і в організаційній структурі. За цей період змінилося три головнокомандувачі ЗСУ: Валерій Залужний (з 27 липня 2021 року по 8 лютого 2024 року), Олександр Сирський (з 8 лютого 2024 року по 22 липня 2026 року) та Михайло Драпатий (з 24 липня 2026 року).
Опитування: Якою ви бачите незалежну Україну після Перемоги?
- Сильною та оновленою — членом ЄС і НАТО із потужною армією та економікою
- Технологічним, інноваційним та цифровим хабом Європи
- Бідною та виснаженою із величезними боргами, демографічною кризою та руїнами
- Під постійною загрозою втрати державності
- Авторитарною державою із закритими кордонами, жорстким контролем та корупцією
- Важко відповісти
Реформа озброєння
Військова техніка
З 2022 по 2026 рік арсенал ЗСУ зазнав кардинальних змін завдяки допомозі Заходу. Спочатку були надані артилерійські системи, реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) та самохідні артилерійські установки (САУ), такі як M777, CAESAR, HIMARS. Згодом Україна отримала танки та бронемашини (Leopard, Abrams), а незабаром очікується надходження винищувачів F-16, Mirage-2000 та Gripen. Паралельно збільшувався обсяг поставок снарядів калібру 155 мм та західних високоточних боєприпасів і ракет (GMLRS, ATACMS, Storm Shadow/SCALP, AGM-88 HARM). Партнери також надали сучасні системи ППО, що доповнили наявні комплекси (наприклад, переобладнані С-200/С-300), включно з ЗРК Patriot, IRIS/T. Через політичну позицію колишнього президента США Дональда Трампа, допомога від Сполучених Штатів надходить переважно через програму продажу зброї PURL, тоді як основний потік військової допомоги надходить від європейських країн та членів НАТО. Це призвело до відсутності ракет PAC3 Patriot для протидії балістичним ракетам РФ. Водночас, на фронті активно зростає частка української військової техніки. Зокрема, у 2024 році виробництво САУ “Богдана” перевищило обсяги випуску французьких САУ “Цезар”. Крім того, Україна виробляє бронеавтомобілі “Козак”, “Варта”, “Гюрза” та інші.
Зміни в ЗСУ — українська бойова машина “Козак” та інша техніка
Дрони різних типів
На четвертий рік війни ЗСУ активно використовують FPV-дрони, дрони на оптоволоконному кабелі, ударні дрони великої дальності (мідл- та діпстрайки), роботизовані наземні комплекси та морські дрони. Українські безпілотники виконують бойові завдання в усіх трьох доменах – у повітрі, на землі та на морі, деякі з них інтегровані зі штучним інтелектом. Завдяки FPV-дронам, Сили безпілотних систем за півроку значно підвищили ефективність ураження живої сили противника, досягнувши показника до 35 тисяч знищених цілей на місяць. Морські дрони SeaBaby та Magura успішно атакували російські кораблі в Новоросійську та танкери в Чорному морі. Використання так званих “старлінкольотових” дронів дозволило виявити та знищити системи ППО на тимчасово окупованих територіях Криму та в прифронтових районах. Діпстрайк-дрони, такі як “Лютий”, FP-1 та інші, спричинили дефіцит бензину в Росії, змусивши її купувати паливо в Казахстані та Індії.
Зміни в ЗСУ — темпи виробництва різних видів зброї 2024-2025. Фото: Фокус
Крилаті ракети та балістика
Станом на 2026 рік ЗСУ використовують крилаті ракети “Нептун” (дальність 300-1000 км) та “Фламінго” (дальність до 3000 км) для завдання руйнівних ударів по ключових об’єктах російських військ. Крім того, як повідомили президент України Володимир Зеленський та інші офіційні особи, було успішно випробувано український оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК) “Сапсан”. Як зазначила Ірина Терех з компанії Fire Point влітку 2026 року, “Сапсан” був модернізований і став ще точнішим. Компанія Fire Point також анонсує появу балістичних ракет FP-9 (дальність 850 км) та антибалістичних ракет FP-7.x для ППО, а також системи “Фрея”. За заявою колишнього міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, ці розробки можуть бути впроваджені протягом 3-6 місяців.
Зміни в ЗСУ — характеристики “Нептуна”, “Фламінго”, FP-1, FP2 ОТРК “Сапсан”. Фото: Фокус
Організаційні зміни
Сержантська реформа
Реформа сержантського корпусу розпочалася ще до повномасштабного вторгнення, у 2015 році, коли Україна вирішила наблизити функції сержантів до стандартів НАТО. У радянській армії роль сержантів обмежувалася переважно підтриманням дисципліни. В українській армії була створена вертикаль сержантів від рівня відділення до загальноармійського, впроваджена багаторівнева система підготовки, а обов’язки між командиром та сержантом були чітко розподілені. Сержанти відповідають за дисципліну, тренування, морально-психологічний стан особового складу та бойову готовність. Однак, за думкою Валерія Маркуса, одного з прихильників Концепції сержантського корпусу, реформу необхідно продовжувати, оскільки “сержант відповідальний за все і ні за що”.
Корпусна реформа
Корпусна реформа стартувала в листопаді 2024 року, про що оголосив тодішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. За задумом, кілька бригад та інших підрозділів ЗСУ об’єднуються в корпуси, які відповідають за певні ділянки фронту (близько 150 км). Ця реформа усунула проміжну ланку управління між Генеральним штабом та бригадами – оперативні командування. Відтепер рішення Генерального штабу передаються безпосередньо корпусам, якими керують 3-5 бригад. На сьогодні в Силах оборони функціонує 19 корпусів, що входять до складу Національної гвардії України, Сухопутних військ та Десантно-штурмових військ.
Зміни в ЗСУ — особливості корпусної реформи. Фото: Слово і Діло
Нові підрозділи
У 2025-2026 роках було створено два нових особливих підрозділи ЗСУ.
• Сили безпілотних систем (СБС) – під командуванням Роберта Бровді (“Мадяр”), до складу якого увійшли найкращі підрозділи операторів БпЛА. На спеціальному дашборді в реальному часі демонструються результати роботи СБС: за рік роботи оператори здійснили понад 1 мільйон вильотів, уразили майже 500 тисяч цілей, з яких близько 200 тисяч – знищено.
Зміни в ЗСУ — онлайн-табло з результатами СБС станом на 20 серпня 2026 року. Фото: Скриншот
• “Мала” ППО – структура почала формуватися у січні 2026 року. Командувати “малою” ППО призначили Павла Єлізарова, командира підрозділу Lasar’s Group. Єлізаров став заступником командувача Повітряних сил і отримав завдання організувати захист від російських дронів “Шахед” за допомогою мобільних вогневих груп, дронів-перехоплювачів та інших методів. За даними Повітряних сил, ефективність збиття “Шахедів” навесні 2026 року становила близько 90%. Крім того, з’явилася ланка приватного ППО, яка використовувала автоматизовані турелі. Однак, Єлізаров подав у відставку у липні 2026 року на знак підтримки Михайла Федорова. Наразі невідомо, як функціонує “мала” ППО на тлі зростання кількості реактивних дронів.
Російсько-українська війна у 2026 році
Станом на 24 серпня 2026 року, коли відзначається 35-та річниця Незалежності України, ситуація на фронті характеризується активними бойовими діями.
Лінія фронту
У серпні Генеральний штаб ЗСУ повідомив про деокупацію понад 745 квадратних кілометрів української території. Кілька тижнів, в умовах повної інформаційної тиші, тривала операція на Олександрівському напрямку, що розпочалася орієнтовно в січні 2026 року. Завдяки діям підрозділів Десантно-штурмових військ та інших родів військ, практично повністю деокуповано Дніпропетровську область, відкинувши російські війська від 26 населених пунктів. При цьому російська сторона зазнала втрат: понад 9500 загиблих, 6600 поранених, а також значну кількість полонених.
Зміни в ЗСУ — лінія фронту станом на 29 січня 2026 року. Фото: DeepState
Зміни в ЗСУ — лінія фронту станом на 20 серпня 2026 року. Фото: DeepState
Діпстрайки та мідлстрайки
У червні-липні 2026 року Сили оборони провели операцію з перерізання російської логістики в Криму. У липні особливу увагу привернули удари по російських танкерах, які перевозили пальне на окупований півострів. Протягом кількох тижнів було підбито близько 200 таких суден. Останньою масштабною операцією став удар 12 серпня по порту Новоросійська, внаслідок якого було пошкоджено кораблі ЗС РФ, а також зерновий та нафтовий термінали. Серед інших влучань – удари по 12-14 складах “Wildberries”, кожен площею 100-200 тисяч квадратних метрів. Також було атаковано нафтопереробні заводи: наприклад, 18 червня на Московському НПЗ у Капотні зірвало кришку на нафтовому резервуарі. Крім того, 15 серпня дві ракети “Фламінго” влучили по ракетно-космічному центру “Прогрес” у Самарі, який виробляє ракети-носії сімейства “Союз”. Таким чином, на четвертому році війни ЗСУ почали завдавати ударів по космічній програмі РФ.
Зміни в ЗСУ — результати влучання “Фламінго” по заводу “Прогрес” 15 серпня. Фото: Exilenova+
Зміни в ЗСУ — точки влучання “Фламінго” по заводу “Прогрес” 15 серпня. Фото: Telegram / КіберБорошно
Проблеми української армії
Серед актуальних проблем української армії – відсутність демобілізації для військовослужбовців ЗСУ. Спроби вирішити це питання шляхом запровадження нових строкових контрактів Міністерства оборони не принесли бажаного результату. Інша серйозна проблема – система мобілізації та територіальні центри комплектування (ТЦК). Через низку порушень та випадки публічного насильства планувалася реформа, проте вона досі не реалізована. Крім того, влітку 2026 року ЗМІ повідомили про випадки насильства та підозрілих смертей у 425-му окремому штурмовому полку “Скеля” та 225-му окремому штурмовому полку. Новий головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий ініціював перевірку та реформування цих підрозділів.
ЗСУ та НАТО
З перших днів повномасштабного вторгнення Україна брала участь у самітах НАТО, щоразу очікуючи на рішення про вступ. Ці саміти завершувалися спільними заявами міністрів оборони, які підтверджували підтримку України, але не надавали запрошення до Альянсу. Водночас, у медіа почали з’являтися матеріали про спільні навчання військ НАТО, на які запрошували українських військових. З’ясувалося, що українці незмінно демонстрували високі результати в тренувальних маневрах. Так, наприклад, під час навчань в Атлантичному океані, морські катери “Magura” виявилися ефективнішими за західні фрегати. Схожа ситуація спостерігалася на навчаннях в Естонії у травні 2025 року, коли українські оператори дронів виграли бій ще до того, як умовний “противник” встиг розгорнути свої сили. У тренуваннях брали участь бійці підрозділу Nemesis, оператори СБС та представники Інтернаціонального легіону. Про ще один випадок стало відомо у серпні завдяки публікації The Wall Street Journal. Навчання, що відбулися навесні 2026 року на полігоні в Гогенфельсі (Німеччина), показали, що оператори Nemesis змогли нейтралізувати бронетехніку умовного ворога в перші ж хвилини, попри застосування засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) та іншого сучасного озброєння армій НАТО. У серпні 2026 року колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний висловився щодо відносин України та НАТО. На його думку, Україна ніколи не стане членом НАТО, і причина не в “неготовності” Альянсу. За словами ексголовкома, українські військові перевершили сили НАТО, опанувавши сучасні технології війни, тоді як західні армії ще не змогли наздогнати українців. > “Щоб бути готовими до [нової війни на сучасному технологічному рівні], зараз треба мати можливості у п’ятьох доменах: на воді й під водою, на землі, у повітрі, в космосі та у цифровій сфері, включно з кібербезпекою”, — зазначив він. 24 серпня 2026 року українці та українська армія відзначатимуть 35-ту річницю Незалежності. Протягом перших двох десятиліть незалежності ЗСУ зазнали значних скорочень та роззброєнь: було позбавлено ядерної зброї, стратегічних бомбардувальників та суттєво зменшено чисельність війська. Гібридне вторгнення РФ та повномасштабна війна прискорили відродження української армії. Тепер Україна працює над створенням власної антибалістичної системи для протидії ракетам “Іскандер” та власної балістичної зброї для потенційних ударів по Москві.
Підсумок від “Українське життя”:
Ця стаття є цінним джерелом інформації для українців, що прагнуть зрозуміти еволюцію Збройних Сил України протягом 35 років незалежності. Вона детально висвітлює трансформацію армії від радянської спадщини до сучасних викликів, демонструючи як героїзм наших військових, так і досягнення у сфері оборонних технологій. Розуміння цих процесів допоможе краще оцінити поточний стан безпеки країни та перспективні напрямки розвитку оборонного потенціалу.
Дізнатися більше на: focus.ua