Чия спадщина виживе: доля “вагнерівців” після загибелі Пригожина
23 серпня 2023 року літак, на борту якого перебував колишній керівник приватної військової компанії “Вагнер” Євген Пригожин, зазнав катастрофи невдовзі після вильоту з аеродрому поблизу Москви. Так завершилася історія людини, яка пройшла шлях від “кухаря” російського диктатора до очільника потужної приватної армії. Пригожин, котрий керував “фабрикою кремлівських тролів”, очолював найманців ПВК “Вагнер” на Донбасі, зокрема під Бахмутом, а згодом організував заколот, рушивши на Москву, зрештою зупинився за 200 кілометрів до столиці РФ. Що ж сталося з його найманцями після його смерті?
Пригожин з 1990-х років займався ресторанним бізнесом, а за підтримки Володимира Путіна здобув контракти на харчування російської армії. Окрім своєї знаменитої “фабрики тролів”, яка працювала на Кремль, він створив реальну військову силу – ПВК “Вагнер”, угруповання найманців, яке виконувало непублічні завдання російського керівництва. З початком гібридної війни РФ проти України у 2014 році найманці “Вагнера” вже брали участь у бойових діях на Донбасі, зокрема в обороні Луганського аеропорту та під Дебальцевим. Відтоді “вагнерівці” активно залучалися до бойових дій, особливо з весни 2022 року під час повномасштабного вторгнення. Але яка їхня доля після загибелі Пригожина?
Євген Пригожин та ПВК “Вагнер”: шлях до заколоту та авіакатастрофи
Одним із ключових непублічних завдань ПВК “Вагнер” та особисто Євгена Пригожина була участь у гібридній війні в Україні. З осені 2022 року українські “вагнерівці” були кинуті на найскладніші ділянки східного фронту. У період з січня по травень 2023 року, коли тривала українська оборона на напрямку Соледар-Бахмут, саме тут з’явився особисто Пригожин. У певний момент він публічно заявив про нестачу снарядів, наданих Міністерством оборони РФ, що породило його знаменитий вигук: “Шойгу, Герасимов, где снаряды?”
Євген Пригожин — заява про боєприпаси для ВПК Вагнер, травень 2023 року. Фото: Скриншот
23-24 червня 2023 року відбувся так званий заколот Пригожина: він зібрав своїх найманців у Ростові-на-Дону, захопив штаб Південного військового округу РФ, збив кілька вертольотів і рушив на Москву. Колона “вагнерівців” під командуванням Дмитра Уткіна зупинилася за 200 км від російської столиці. Зрештою, Пригожин погодився виїхати до Білорусі. 1 липня 2023 року Міністерство оборони РФ видало рішення, згідно з яким ПВК “Вагнер” мала підпорядковуватися армії та втратити свою самостійність. Вважалося, що після заколоту частині найманців дозволили повернутися до Африки. Однак, 23 серпня Пригожин загинув разом з Уткіним під час падіння літака Embraer Legacy 600 у Тверській області. Західні спецслужби підтвердили, що катастрофа була організована за наказом Кремля.
Євген Пригожин — уламки літака Embraer Legacy 600. Фото: соцмережі
Приблизна кількість найманців ПВК “Вагнер”, які брали участь у бойових діях в Україні до червня 2023 року, складала близько 50 тисяч осіб, з яких приблизно 40 тисяч були завербовані з російських колоній та використовувалися для так званих “м’ясних штурмів”. Втрати протягом річного перебування на війні в Україні сягнули близько 20 тисяч загиблих.
Спадщина Пригожина: куди поділися “вагнерівці”
“Вагнерівці” після смерті їхнього лідера були задіяні на двох основних напрямках: в Україні та в Африці.
“Вагнерівці” в Україні: 2023-2026 роки
Після загибелі Пригожина Міністерство оборони РФ розпочало процес інтеграції найманців “Вагнера” під свій контроль, позбавивши їх двох ключових лідерів. Інститут вивчення війни (ISW) та військові аналітики припускали, що на посаду нових командирів могли розглядатися різні кандидатури, включаючи Павла Пригожина, сина загиблого очільника ПВК. Однак, Володимир Путін провів зустріч з Андрієм Трошевим, колишнім начальником штабу “Вагнера”. Трошев згодом з’явився у Міністерстві оборони РФ і почав формувати нові підрозділи з колишніх “вагнерівців”, оскільки сама ПВК була фактично ліквідована. Тим часом, Павло Пригожин разом з керівником служби безпеки “Вагнера” Михайлом Ватаніним займалися формуванням іншого підрозділу у структурі Росгвардії. Також згадувалося ім’я глави Росгвардії Дмитра Золотова, який взявся за організацію найманців. Частина з них, зокрема, була переведена до ПВК “Редут” та до кадирівського полку “Ахмат”.
Спадщина Пригожина: син Павло Пригожин взяв під контроль частину “вагнерівців”. Фото: З відкритих джерел
Видання “Фокус” повідомляло про події війни, в яких фігурували колишні “вагнерівці”. Зокрема, у жовтні 2024 року стало відомо про черговий злочин російських військових, які розстріляли добровольця з Балтії, що воював у лавах ЗСУ. Крім того, медіа “Армія-Inform” розповіло про загони ЗС РФ, які діють на північ від Харкова у районі Липців та повністю складаються з колишніх найманців “Вагнера”. Також у серпні 2023 року британська розвідка та “Радіо Свобода” повідомили, що частина колишніх “вагнерівців” досі перебуває у військових таборах ЗС РФ у Білорусі, де вони виконують роль інструкторів.
Спадщина Пригожина: табори “вагнерівців” у Білорусі. Фото: Радіо Свобода
“Вагнерівці” в Африці та Африканський корпус
Ще з 2015 року “вагнерівці” були присутні в Сирії, де надавали підтримку режиму Башара Асада, охороняючи військові бази та супроводжуючи конвої. Частина з них була виведена з Сирії під час вторгнення в Україну, а згодом — повністю виведена після падіння режиму у 2025 році. Крім того, “вагнерівці” проводили спецоперації на Африканському континенті, як зазначено у звіті Держдепартаменту США за 2021-2025 роки. Загони російських найманців були помічені в Лівії, Центральноафриканській Республіці, Малі, Мозамбіку, Судані, Буркіна-Фасо, Нігерії (в різні періоди). Держдеп США наголошує, що це “злочинці, мотивовані жадібністю, а не ефективною силою боротьби з тероризмом”.
Після загибелі Пригожина Кремль вирішив взяти під свій контроль виконання завдань в Африці, про що повідомили ЗМІ The Moscow Times. Восени 2023 року Міністерство оборони РФ створило Африканський корпус, який на 70-80% складався з колишніх найманців ПВК “Вагнер”. У червні 2025 року медіа повідомили про офіційне виведення ПВК “Вагнер”, натомість на їхнє місце прийшов Африканський корпус. Орієнтовна чисельність корпусу становить близько 5 тисяч осіб, з них колишніх “вагнерівців” – до 3,5 тисяч. Підрозділ очолює генерал-майор Головного розвідувального управління (ГРУ) Андрій Авер’янов.
У звіті аналітичної групи Rand зазначено, що основне завдання російських найманців полягає в “утриманні чинних режимів при владі перед обличчям повстанських або терористичних груп” та участі в окремих спецопераціях. При цьому аналітики попереджають, що в зонах діяльності найманців спостерігається зростання смертності серед цивільного населення під час бойових дій.
Спадщина Пригожина: регіони Африки, де діє Африканський корпус та “вагнерівці”, липень 2026. Фото: Аналітичний центр RAND США
Окрім того, в Африці продовжує функціонувати наркоімперія, яку, за даними The Wall Street Journal, очолив Павло Пригожин. З’ясувалося, що в Центральній Африці залишки ПВК “Вагнера”, близько 500 осіб, взяли під контроль золоті копальні на річці Убангі. Орієнтовні щорічні прибутки становлять близько 180 мільйонів доларів. Паралельно відбувається контрабанда наркотичної речовини “трамадол”, яку використовують як шахтарі на копальнях, так і самі найманці.
“Вагнерівці” проти туарегів: провал РФ в Африці
Видання “Фокус” писало про інциденти за участю “вагнерівців” та Африканського корпусу після смерті Пригожина, коли російські найманці зазнавали поразок у боях з місцевими силами. Іноді медіа повідомляли, що до перемог африканців могла бути причетна Головне управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України.
Один із відомих боїв стався 25-27 липня 2024 року в Малі. Туареги та інші повстанські групи вступили у протистояння з урядовими військами, яким допомагали “вагнерівці” з “Африканського корпусу”. Малійські та російські солдати потрапили у засідку біля населеного пункту Тінзауатена, зазнавши значних втрат: за орієнтовними даними, загинуло близько 80 росіян. Повстанці опублікували відео, що демонструє наслідки бою: палаючі військові машини та десятки загиблих найманців, серед яких був адміністратор Z-каналу GREY ZONE Антон Єлізаров. Представник ГУР МОУ Андрій Юсов у коментарі медіа підтвердив, що ГУР надало певну допомогу повстанцям, після чого Малі розірвало дипломатичні відносини з Україною.
Взимку та навесні 2026 року в Малі активізувалися повстанці, які боролися проти місцевої військової хунти, що підтримувалася росіянами. Повстанці почали бої на півночі країни і просувалися на південь. У соціальних мережах з’явилася інформація про провали російських найманців. Один з таких випадків – напад туарегів на табір “вагнерівців” з “Африканського корпусу”, який стався у квітні в районі Кідаль у Малі. Напад було здійснено з використанням FPV-дронів. Відео з місця подій демонструє майстерну роботу операторів: безпілотники безперешкодно проникали на огороджену та захищену територію, вражаючи цілі.
Спадщина Пригожина: бій “вагнерівців” у районі Кідаль у Малі, квітень 2026
У квітні туареги та інші угруповання взяли під контроль північну провінцію та оточили місто Кемаль, яке утримували урядові війська та “Африканський корпус”. Зрештою, повстанці вбили місцевого міністра оборони і дозволили росіянам вийти з оточення. Африканці опублікували низку відео, на яких видно, як найманці Міноборони РФ, здавши зброю, виходять під дулами автоматів туарегів, одягнених у шльопанці.
Спадщина Пригожина: повстанці в Малі та бої у Кідаль, квітень 2026
У серпні стало відомо про загибель в Африці ще одного “вагнерівця” – пілота штурмовика. Інформація про смерть пілота Дмитра Сердінова з позивним “Старий”, який був одним з адміністраторів Z-каналів, з’явилася на каналі “Воевода вещает”. Хоча деталей його смерті не надали, західні військові портали та акаунти повстанців Малі в X писали про збиття Су-24 та Мі-24. Інциденти сталися приблизно 4 липня 2026 року, але невідомо, чи мав пілот Сердінов безпосереднє відношення до цих подій.
“Вагнерівці” проти туарегів: пілот РФ Дмитро Сердінов, який розбився в Африці. Фото: Telegram
Євген Пригожин загинув три роки тому, 23 серпня 2023 року, довірившись слову Путіна, з яким був пов’язаний майже 30 років. Після заколоту та “маршу на Москву” ватажок загинув рівно через два місяці після обіцянок Кремля. “Вагнерівці” розсіялися по підрозділах ЗС РФ на фронті в Україні і, цілком імовірно, фігурують у статистиці Генштабу ЗСУ щодо російських втрат. Тим часом, залишки “вагнерівців”, що увійшли до складу Африканського корпусу, зазнали ганьби та поразок у деяких регіонах Африки, а “кремлівськими тролями” тепер займається ФСБ. Таким чином, “спадщина” Пригожина майже зникла, і про неї згадують лише як про річницю заколоту та річницю смерті.
—
Підсумок від “Українське життя”:
Ця стаття детально висвітлює трагічну долю Євгена Пригожина та подальшу долю його приватної військової компанії “Вагнер”. Для українського читача ця інформація важлива для розуміння механізмів російської агресії, зокрема використання найманців та їхньої подальшої інтеграції в офіційні структури РФ. Також розкривається вплив діяльності “вагнерівців” на міжнародній арені, особливо в Африці, де їхні дії викликають серйозні занепокоєння щодо безпеки та прав людини. Стаття надає глибокий аналіз того, як змінилася російська військова присутність після загибелі Пригожина, та які виклики це створює.
За даними порталу: focus.ua