Від сцени до окопів: Неймовірна історія воїна-оперника Ігоря Міхневича
Рина Теніна 11 серпня 2025 – 16:37 26 грудня 2025 – 16:37
Ігор Міхневич – це унікальна постать, яка поєднує в собі світ високого мистецтва та сувору реальність військової служби. У мирному житті він є шанованим солістом Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, а на війні – досвідченим старшим лейтенантом Збройних Сил України, який активно долучається до культурно-мистецьких ініціатив. Зараз він виступає у складі чоловічого секстету, підтримуючи бойовий дух побратимів, що отримали поранення. Цю зворушливу історію розповідає видання “Кур’єр” з посиланням на “Суспільне Львів”.
Від оперети до піхоти: Несподіваний поворот долі
Його голос звучав на сценах, виконуючи партії у таких відомих постановках, як “Запорожець за Дунаєм”, “Дон Паскуале”, “Любовний напій”, “Кармен”, “Дон Жуан”, “Богема” та багатьох інших. Проте, військовий квиток свідчить про зовсім іншу його роль: артист, командир зенітно-самохідної установки та оператор-навідник.
“Я служив строкову службу у 2001 році. У мене була цікава спеціальність – я був зенітником. Я був командиром машини й оператором зенітної самохідної машини”, – ділився він спогадами у 2024 році.
З початком повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Ігор Міхневич долучився до лав ЗСУ. Спочатку він поєднував військову службу з роботою в Оперному театрі, але згодом повністю присвятив себе армії, потрапивши до 10-го окремого стрілецького батальйону в піхоту.
“Перша моя спеціальність там – стрілець-санітар піхотного підрозділу. Я пройшов курси, отримав атестат. Командир казав: спочатку ти стрілець, потім – санітар”, – розповідає військовослужбовець. Він також мав досвід служби штурмовиком.
Випробування військовим життям
Бас із ліричним тембром, який у мирному житті цінував спокій, опинився в епіцентрі бойових дій на різних напрямках: Сумщина, Донеччина та Запорізький напрямок. Ігор Міхневич бачив ворога на відстані двох метрів.
“Найважче було під Куп’янськом. Це різні війни. Різні ландшафти, різні умови. На Сумщині, я б сказав, був спокій попри артилерійські обстріли. Запоріжжя – посадки, заміновані поля, нас спеціально вчили присідати, щоб не скакати й не підірватися на міні. Авдіївка – це місто, це зовсім інші бої, ніж в полі. Куп’янськ – це ліси, карта показує одне, заходиш туди, а там зовсім інше. Дуже важко, тому що ландшафт горбистий, пісок, дерево. Складна евакуація, складна доставка, складна логістика. Дуже складно навіть окопи ті ж самі облаштувати, тому що пісок сиплеться. Стільки мішків, скільки ми там насипали, просто не розказати. Це кожна стіна укріплена мішками з піском”, – згадує він.
Коли мистецтво перемагає
Довгий час побратими Ігоря Міхневича не знали про його цивільну професію.
“Я свої функції виконував? Виконував. Копав? Копав. Треба було перемотати – мотав. Треба було тягнути – тягнув. Стріляти – то стріляв. Знав тільки ротний, заступник ротного та взводний”, – говорить співак.
Та одного разу, коли він заспівав разом з усіма “Многая літа”, його голос вразив настільки, що відлуння заповнило підвал. Саме тоді його оточення дізналося про його артистичний талант. Міхневич зізнається, що часом йому хотілося співати, особливо під час важкої роботи, але в моменти небезпеки думки про музику відходили на другий план.
Акторська майстерність як перевага
Досвід актора та артиста допомагає Ігорю Міхневичу адаптуватися до нових умов та постійно вчитися, імпровізувати.
“Як сказав один мій побратим: вам, артистам, дуже добре, ви швидко вчитеся і можете грати будь-які ролі”, – жартує співак.
“Культурний десант”: Повернення музики на передову
Улітку 2025 року Ігоря Міхневича перевели до складу “Культурного десанту”. Зараз він активно працює над відновленням голосу, діапазону та тембру, щодня проводячи розспівки.
“У нас уже є соліст Запорізької філармонії, який воював та має ампутацію ноги внаслідок поранення. Є головний диригент Дніпровської філармонії Назар Яцків. Він теж з перших днів повномасштабного воював, отримав поранення в руку. Він ідейний натхненник цього колективу. Ми зараз збираємо хлопців, які мають свій шлях в армії. Будемо їздити на передову, співати хлопцям. У навчальні центри. Ми можемо заспівати й розказати про себе, про бойовий шлях. Щоб хлопці не боялися. Я знаю, як я в перші дні прийшов в армію. Страхи були. Колись бабця розказувала, як війна була. А тепер ми самі знаємо, як воно”, – ділиться Ігор Міхневич.
Співак планує повернутися на велику сцену лише після перемоги України. Він мріє про постановку веселої та позитивної вистави, а також передбачає, що колись напишуть оперу про нинішню війну.
“Оперу таку обов’язково напишуть. Це спочатку будуть роздуми композитора, потім – лібретиста. І вже безпосередньо артиста, який виконуватиме цю музику. Це буде переосмислення”, – підсумовує соліст Львівської опери та військовослужбовець ЗСУ. Підготувала Рина ТЕНІНА
Підсумок від Українське життя:
Ця історія демонструє надзвичайну силу духу та багатогранність українців. Ігор Міхневич – приклад того, як людина може поєднувати глибоке мистецтво з військовим обов’язком, приносячи користь як на культурному, так і на моральному фронті. Для читачів ця розповідь є джерелом натхнення та нагадуванням про те, що таланти та любов до Батьківщини можуть проявлятися у найнесподіваніших формах. Участь у “Культурному десанті” є цінним внеском у підтримку бойового духу наших захисників.
Подробиці можна знайти на сайті: izmail.es