Легенда українського неба: Ірина Адабаш – пілотеса, що підкорила світ
Alex Nahornyi 13 червня 2011 – 11:19 3 січня 2026 – 19:57
“Є в льотчика мрія одна – висота!”
Ірина Адабаш, видатна українська льотчиця-спортсменка, майстер спорту СРСР з вищої пілотажу, народилася 12 березня 1953 року в місті Ізмаїл. Її дитяча мрія, висловлена ще у трирічному віці, – стати пілотом – здійснилася, перетворившись на блискучу кар’єру. Подолавши початкові перешкоди, зокрема відмову в прийомі до Кременчуцького льотного училища через стать, Ірина знайшла свій шлях до неба через Одеський планерний клуб, який згодом перетворився на авіаспортклуб. З 1972 року вона стала частиною цієї захопливої авіаційної спільноти.
Початок шляху: від захоплення до майстерності
В Одеському авіаспортклубі Ірина Адабаш занурилася у світ авіації, який вона згодом описувала як “чарівний”. Запах шкіри, парашутів, мастила та авіамодельної лабораторії створювали неповторну атмосферу. Вивчення аеродинаміки, навігації та конструкції літаків, де класи облаштовувалися справжніми літальними апаратами, під керівництвом досвідчених інструкторів, виховувало глибоку повагу до неба та беззаперечне підкорення авіаційним законам.
Свій перший самостійний політ Ірина здійснила у червні 1973 року. Її вражаючі успіхи дозволили їй опанувати чотирирічну програму навчання всього за два роки. Від 1974 року вона стала частиною збірної клубу. Паралельно з авіаційними тренуваннями, з 1971 по 1976 роки, вона навчалася в Одеському інституті зв’язку імені Попова. Період з 1976 по 1978 роки Ірина присвятила роботі майстром групи ремонту суднового радіоелектрообладнання в Ізмаїлі, але щоліта брала відпустку за власний рахунок, щоб повертатися до Одеси й літати. З 1978 по 1980 роки вона працювала висококваліфікованим електриком-налагоджувальником верстатів з ЧПК на Одеському заводі радіально-свердлильних верстатів.
У 1976 році Ірина виконала норматив майстра спорту СРСР. Її кар’єрний злет продовжився у 1979 році, коли її включили до складу збірної України. Того ж року вона дебютувала на чемпіонаті СРСР з літакового спорту, здобувши бронзову медаль. Цей успіх відкрив їй шлях до молодіжного збору збірної команди СРСР, а з 1980 року вона стала повноправним членом збірної команди СРСР з вищої пілотажу. Вже перебуваючи у збірній, вона здобула кваліфікацію льотчика-інструктора. Її виступи за збірну СРСР тривали з 1980 по 1991 роки, доки розпад Союзу не призвів до відрахування “іноземців” зі складу команди.
Досягнення та спадщина: шість золотих медалей світу, сім – Європи
За час перебування у збірній СРСР Ірина Адабаш брала участь у трьох чемпіонатах Європи (1987, 1989, 1991) та чотирьох чемпіонатах світу (1984, 1986, 1988, 1990). Вона була постійною учасницею повітряних парадів у Тушино, що проводилися щорічно з 1983 по 1990 роки. Ірина є багаторазовою абсолютною чемпіонкою України, а її останній виступ на чемпіонаті України відбувся у 2003 році. Надалі вона продовжила свою діяльність у світі авіації як суддя.
Навіть сьогодні Ірина Леонідівна Адабаш продовжує літати, а також очолює Косівський авіаційний техніко-спортивний клуб в Івано-Франківській області, передаючи свій безцінний досвід та любов до неба наступним поколінням.
Підсумок від Українське життя:
Історія Ірини Адабаш – це натхненний приклад досягнення мрії завдяки наполегливості, таланту та безмежній любові до авіації. Її видатні спортивні досягнення та багаторічна діяльність є вагомим внеском у розвиток українського авіаційного спорту та свідченням того, що в Україні завжди були і є видатні жінки, здатні підкорювати найвищі вершини, як у прямому, так і в переносному значенні. Ця розповідь мотивує, показуючи, як можна реалізувати себе у справі, що захоплює, навіть попри численні перешкоди.
За матеріалами: izmail.es