Символи Русі: Як давні рукописи стали свідками історії та культурної боротьби
Рина Теніна 3 серпня 2026 – 16:34
Від Києва до Реймса: подорож Євангелія та королівська присяга
Понад чотири століття в Реймському соборі лунав урочистий ритуал: французький монарх, поклавши руку на стародавній фоліант, складав клятву. Але ця книга, як свідчать історичні перекази, розпочала свою мандрівку з самого серця Русі, з київських берегів Дніпра. Анна Ярославна, донька великого князя Ярослава Мудрого, у 1051 році вирушила до Франції, ставши королевою. Разом із золотом, прислугою та коштовностями вона везла з собою Євангеліє, яке стало одним із найцікавіших символів зв’язку між давньою Руссю та Західною Європою.
Кирилична частина так званого «Реймського Євангелія» (MS 255), датована XI-XII століттями, за припущеннями сучасних українських дослідників, має київське походження. Вона була створена в скрипторіях — майстернях, де переписували та оздоблювали рукописи за часів Ярослава Мудрого. Сьогодні цей унікальний манускрипт зберігається у бібліотеці Карнегі у французькому місті Реймс.
Хоча книга вже не бере участь у коронаційних церемоніях, її історична цінність залишається неоціненною. Вона стала предметом численних культурно-дипломатичних обговорень між Францією та Україною. В Україні існують її факсимільні видання, що дозволяють шанувальникам історії ознайомитися з цим шедевром. Українські науковці вважають це Євангеліє найдавнішою пам’яткою української писемності. Попри різне трактування національної приналежності рукопису, його символічна вага незаперечна: це матеріальне свідчення того, що Київська Русь XI століття була не периферією, а активним учасником європейських династичних та культурних зв’язків. Цікаво, що Анна Ярославна — одна з небагатьох жінок середньовічної Європи, від якої збереглися власноручні підписи. На одному з документів вона залишила свій підпис кирилицею: «Анна ръина», що означає «Анна-королева». Це найдавніший відомий підпис французького монарха.
Остромирове Євангеліє: найдавніша датована книга, що залишила Батьківщину
Диякон Григорій завершив роботу над Остромировим Євангелієм у травні 1057 року, залишивши пам’ятний запис наприкінці книги. Протягом семи місяців він переписував текст на 294 аркушах пергаменту на замовлення новгородського посадника Остромира, близького до київського князя Ізяслава Ярославича. Рукопис був оздоблений у кращих традиціях київської книжкової справи: три вражаючі мініатюри євангелістів, витончений орнамент у характерному для Києва стилі та розкішні ініціали. Остромирове Євангеліє — найдавніша точно датована книга, створена на теренах Русі, що визнається як українськими, так і закордонними дослідниками. На жаль, сьогодні ця безцінна пам’ятка зберігається у Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі. Там її представляють як «пам’ятку давньоруської, загальноруської книжності», що часто суперечить українському баченню цієї спадщини. Для українських медієвістів цей рукопис є невід’ємною частиною київської книжкової традиції, і його вилучення з українського культурного контексту розглядається як наслідок тривалої політики привласнення.
«Книга, народжена в Києві, сьогодні є символом чужої державної культури. Але пергамент пам’ятає все». Дослідники про долю Остромирового Євангелія.
Загублені скарби: рукописи Русі у закордонних колекціях
Остромирове Євангеліє — лише один із численних прикладів. Десятки середньовічних рукописів, створених на землях Київської Русі, сьогодні розсіяні по бібліотеках і музеях світу. Вони потрапили до них унаслідок династичних шлюбів, воєн, торговельних угод, пограбувань, дипломатичних дарів та революційних конфіскацій. Кожен такий рукопис ставить перед нами одвічне питання: чия це спадщина?
Рукописи, «вивезені» до росії
Поряд з Остромировим Євангелієм, у Санкт-Петербурзі та Москві зберігаються численні інші рукописи київського та галицько-волинського походження:
• Київський псалтир (1397 р.): написаний у Києві, містить унікальні мініатюри.
• Ізборник Святослава (1073 р.): енциклопедичний збірник, створений для київського князя.
• Галицьке Євангеліє (1144 р.): один із найдавніших рукописів галицької традиції.
Особливу увагу заслуговує Ізборник Святослава 1073 року — монументальний енциклопедичний твір, створений для київського князя Святослава Ярославича. Він охоплює різноманітні галузі знань, богословські тексти та практичні настанови. Цей збірник містить унікальну мініатюру із зображенням самого Святослава в оточенні родини, що є одним із найраніших збережених портретних зображень давньоруських правителів.
Єдиноріг з Волині: рукопис із Лавришівського монастиря в Кракові
У колекції рукописів-мандрівників є одна особлива книга — Лавришівське Євангеліє, датоване приблизно 1329 роком. Воно було створене для Лавришівського монастиря на Волині. Хоча сучасна Волинь належить Білорусі, у XIV столітті ці землі були частиною руського культурного простору з виразними волинсько-галицькими традиціями. Саме з книжних майстерень Волині та Галичини рукопис успадкував свій характерний художній стиль.
Підсумок від Українське життя:
Ця стаття розкриває захопливу історію середньовічних українських рукописів, що стали свідками історичних подій та культурних змін. Вона підкреслює значення цих артефактів як матеріальних доказів давньої української писемності та її ролі у європейському контексті. Стаття спонукає замислитися над питанням збереження та повернення культурної спадщини, що є надзвичайно важливим для формування національної ідентичності та розуміння власної історії.
Джерело новини: izmail.es