Залишені на полі бою: Як психіка людини не поспішає повертатися з війни
Рина Теніна 27 серпня 2026 – 16:21
Чому травматичний досвід може роками вторгатися у сьогодення, і що робити, коли цей стан виходить за межі звичайного посттравматичного стресового розладу (ПТСР)? Інформаційне агентство “Кур’єр” з посиланням на ТСН розбирається у цій складній темі.
Сильні емоційні події, будь то перше кохання, втрата, розлучення чи інший глибокий пережиток, здатні дивним чином стискати час. Часто достатньо лише певного запаху, звуку чи знайомого місця, щоб миттєво перенестися назад, ніби все сталося вчора. Для тих, хто пройшов через горнило війни, цей ефект може бути значно інтенсивнішим, як зазначає видання Psychology Today.
Повернувшись додому фізично, людина може подумки й надалі залишатися на передовій. Навіть під час звичайних повсякденних справ – на роботі, у розмові, чи просто займаючись буденними справами – травматичний спогад може раптово активізуватися. Це відчуття настільки сильне, що здається, ніби минулі події розгортаються прямо зараз. Фактично, минуле буквально вплітається у канву сьогодення.
Свідомість залишається на війні
Після повернення з бойових дій особи можуть стикатися з низкою проблем: безсонням, підвищеною тривожністю, нав’язливими спогадами, почуттям провини, соціальною ізоляцією, а подекуди й з галюцинаціями. Часто виникає відчуття, що дім змінився до невпізнання, або ж людина сама настільки трансформувалася, що повернення до попереднього життя стає неможливим.
Доктор філософії Езенва Е. Олумба пропонує для такого стану термін «когнітивна іммобілісти» – це ситуація, коли психіка людини залишається емоційно прив’язаною до минулого, до місця чи досвіду, що мали надзвичайно потужний емоційний вплив.
Важливо розуміти, що не кожен, хто мав бойовий досвід, перебуває у такому стані, і це не завжди тотожно посттравматичному стресовому розладу. Проте, ПТСР може стати одним із шляхів, що призводять до такого «завмирання» у минулому.
Чому мозок тримається за травму
Надзвичайно сильні емоційні події залишають глибокий і стійкий слід у пам’яті. Наш мозок ніби позначає їх як надзвичайно важливі, адже цей досвід може допомогти розпізнати небезпеку в майбутньому та уникнути її повторення.
Саме тому травматичні спогади можуть повертатися навіть через роки. Військова служба, втрата близької людини, вимушене переселення, полон чи інші переломні моменти життя можуть продовжувати впливати на те, як людина сприймає себе, оточення та світ загалом.
Для когось кошмари та спогади поступово відходять у минуле, дозволяючи будувати нове життя. Однак для інших межа між «тим часом» і «зараз» залишається надзвичайно розмитою.
Коли війна повертається додому
Особливо болючим наслідком може стати відчуття самотності. Людина повертається фізично, але часто відчуває, що близькі не здатні повною мірою осягнути той досвід, який вона принесла з собою.
На щастя, сучасна психологія пропонує ефективні методи допомоги, зокрема травмофокусовану когнітивно-поведінкову терапію та EMDR (метод десенсибілізації та перероблення спогадів). Однак, оскільки лікування не завжди дає однаково добрі результати для всіх, важливо розглядати досвід людини ширше, аніж лише через призму діагнозу ПТСР.
Відновлення не означає спробу стерти минуле або вдавати, що його не було. Навпаки, ключовим є визнання його значущості, але водночас поступове повернення здатності повноцінно жити у теперішньому. Війна може залишати сліди, невидимі для зовнішнього спостерігача. Іноді людина вже вдома, але її свідомість залишається на полі бою. Шлях до зцілення починається з усвідомлення цього стану та можливості безпечно повернутися з минулого у «тут і зараз».
Підготувала Рина ТЕНІНА
Підсумок від Українське життя:
Ця публікація надзвичайно важлива для розуміння глибинних психологічних наслідків війни, які не завжди очевидні. Вона допоможе як тим, хто пережив бойові дії, так і їхнім близьким, краще усвідомити складність процесу адаптації та необхідність терпіння, підтримки й професійної допомоги. Знання про «когнітивну іммобілісті» та методи подолання травм відкривають шлях до більш ефективної реабілітації та повернення до повноцінного життя.
Джерело: izmail.es