Відвага, що не знає кордонів: Історія воїна, який повернувся з Польщі, щоб захищати Україну
Молодший сержант, відомий за позивним «Акела», у 2023 році зробив усвідомлений вибір: залишити Польщу та повернутися до України, щоб долучитися до лав Збройних Сил. Його бойовий шлях охоплює участь у штурмових діях батальйону «Вовки Да Вінчі», службу в 41-й окремій механізованій бригаді, запеклі бої на Харківщині, Торецькому напрямку та участь у Курській операції. Наразі він несе службу у 5-й Слобожанській бригаді НГУ «Скіф».
Цю надихаючу історію українського воїна оприлюднили в його підрозділі.
«Акела» перебував у Польщі протягом 2023 року, проте глибоке усвідомлення необхідності бути тут, вдома, спонукало його до повернення. Він особисто звернувся до територіального центру комплектування, пройшов базову підготовку та став на захист України.
«Я не міг залишатися осторонь, коли в моїй країні триває війна. Повернувшись, я звернувся до військкомату з чітким бажанням служити. Так розпочався мій бойовий шлях», – ділиться спогадами військовий.
Після завершення початкової підготовки його скерували до штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі», де він обіймав посаду механіка-водія. Саме там, через його вік, побратими жартома нагородили його позивним «Акела», за аналогією з мудрим лідером вовчої зграї.
Запеклі протистояння та випробування
Одним із найскладніших періодів служби стали бої поблизу населеного пункту Синьківка на Харківщині. За словами воїна, там відбувалися інтенсивні ближні бої, ворог намагався просуватися невеликими групами, застосовуючи при цьому газові боєприпаси.
«Це були справжні бої на короткій дистанції. Російські війська діяли невеликими групами – по п’ять осіб. Як тільки вони з’являлися, одразу потрапляли під наш прицільний вогонь. Вони постійно використовували газові гранати», – розповів «Акела».
Згодом його було переведено до 41-ї окремої механізованої бригади, де він виконував обов’язки водія-навідника у складі бронегрупи. Його підрозділ займався доставкою особового складу на передові позиції, евакуацією поранених та транспортуванням військовополонених у районах Часового Яру та на Торецькому напрямку.
Окремо «Акела» згадує про Курську операцію, під час якої українські захисники неодноразово брали в полон російських військових.
«Бували випадки, коли за одну ніч ми захоплювали до дванадцяти полонених. Однак, коли на цю ділянку прийшла регулярна армія РФ, вони розпочали тактику «випаленої землі», знищуючи населені пункти разом з мешканцями та житловими будинками», – зауважив він.
Сімейна справа – захист Батьківщини
«Акела» також поділився, що військову службу обрав не він один у родині. Троє його синів та дружина також є військовими.
«У мене троє синів, і всі вони служать. Моя дружина теж обрала шлях захисниці. Кожен з нас робить свій внесок у перемогу України», – підкреслив боєць.
Після завершення виконання бойових завдань він певний час ніс службу у Слов’янську, а потім перевівся до 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України. Наразі разом із побратимами він залучений до охорони важливих державних об’єктів.
Підписуйтесь на Telegram-канал “Новини АТН”
Вам може бути цікаво
- «На блокпосту не до жартів»: нацгвардієць про службу в Харкові та досвід АТО
- Від піхоти до ППО: історія гвардійця з Маріуполя, який полює на російські БпЛА на Харківщині
- Сімейна справа – захищати Україну: історія прикордонника «Барні»
Підсумок від Українське життя:
Ця розповідь є яскравим прикладом патріотизму та особистої мужності. Історія молодшого сержанта «Акели» мотивує та показує, що справжня відданість Батьківщині не знає відстаней. Для українців, які перебувають за кордоном, це може стати потужним закликом до дії, а для всіх читачів – нагадуванням про жертовність тих, хто боронить нашу свободу.
За даними порталу: atn.ua