Українське сільське господарство на межі: експерт про загрозу дефіциту продуктів та зростання цін

Блокада морських шляхів, руйнування аграрної інфраструктури та дефіцит обігових коштів створюють критичні перешкоди для українських фермерів. Вони стикаються зі значними труднощами при реалізації зібраного врожаю та підготовці до наступного посівного сезону. Міністерство аграрної політики та продовольства б’є на сполох: без невідкладної державної підтримки посівні площі під майбутній урожай можуть скоротитися на вражаючі 5-7 мільйонів гектарів. Наслідки цієї глибокої кризи можуть відчути на собі всі українці. Сьогодні аграрії змушені продавати свою продукцію за безцінь, однак поточні проблеми можуть призвести до значного дефіциту окремих видів продуктів та суттєвого зростання цін уже наступного року.

Рина Теніна 1 вересня 2026 – 11:37 1 вересня 2026 – 11:17

Голова Асоціації фермерів та землевласників Віктор Гончаренко у коментарі для «Главкому» поділився своїми побоюваннями щодо потенційного дефіциту продуктів в Україні. Він розповів, як нинішня криза найболючіше впливає на малі господарства та чому багато з них можуть опинитися на межі виживання до наступного року.

Проблеми агровиробників та закупівельні ціни

– Як нинішні проблеми з експортом та удари по складах і торгових мережах вплинули на агровиробників – як дрібних, так і більших? Як це позначилося на закупівельних цінах, затоваренні складів та можливості продати врожай?

– Сьогодні від цих руйнівних обстрілів страждають усі – і фермери, і переробники, і, зрештою, споживачі. Хоча на полицях зараз подекуди зникають популярні товари, хочу запевнити: у нас буде і борошно, і хліб, і крупа. Попри певні панічні настрої, все, що виробляється в Україні, нікуди не зникне.

Звісно, сільськогосподарським товаровиробникам зараз надзвичайно важко. Міністерство аграрної політики та продовольства працює над вирішенням цих проблем, шукає шляхи, і, сподіваюся, найближчим часом вдасться зрушити ситуацію з місця. Адже посередники миттєво відреагували на всі негаразди і суттєво знизили закупівельні ціни навіть на внутрішньому ринку.

Інколи стає соромно слухати, що за продовольчу пшеницю пропонують трохи більше 3 тисяч гривень за тонну, тоді як собівартість становить близько 7 тисяч гривень. Запаси зерна є, але збуту на цей час практично немає. Переробники, ймовірно, вичікують, вважаючи, що зможуть отримати сировину значно дешевше. Водночас, рух борошна та круп триває. Внутрішній ринок, хоч і не так активно, але споживає певні обсяги. Можливо, у переробників ще є запаси, заготовлені раніше.

Зараз для багатьох фермерів настав час сплати банківських кредитів. Вони змушені шукати будь-які можливості, аби продати зерно за будь-яку ціну, щоб уникнути проблем з банками. Нас запевняють, що держава працює над наданням пільгових кредитів під заставу майбутніх продажів зерна. Також розглядаються варіанти реструктуризації кредитів, які зараз є справжньою “зашморгом” для фермерів, на сім місяців. Але це поки що лише проєкти, чіткої моделі ще немає.

Ризик скорочення посівних площ

– Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький заявив, що якщо уряд не підтримає фінансову стійкість аграріїв, існує ризик скорочення посівних площ під майбутній урожай на 5-7 мільйонів гектарів. Чи поділяєте ви ці оцінки?

– Скажу так: на цьому етапі переважна більшість фермерів не готові до посівної. Немає обігових коштів, бракує робочих рук, немає чим платити заробітні плати, навіть якщо вдасться когось залучити. Особливо це відчувають дрібні фермери.

Навіть соромно слухати, що за продовольчу пшеницю пропонують ледь більше 3 тис. грн за тонну при собівартості близько 7 тис. грн.

Зберігання врожаю та кредитування

– Чи є можливість зберігати врожай, якщо його наразі неможливо продати?

– Проблем зі зберіганням немає. Є достатньо складських приміщень, але це пов’язано з додатковими витратами – ніхто нічого не зберігатиме безкоштовно. Ті, хто має власні складські приміщення, впораються. Ті, хто їх не має, будуть у скрутному становищі, змушені будуть здавати продукцію на зберігання або намагатися продати її хоча б за безцінь, аби вона не зіпсувалася.

Атаки на склади та фінансування

– Чи змінюють господарства підходи до зберігання зерна через атаки на склади та елеватори – чи переходять на розосереджене зберігання, тимчасові сховища, рукави для зберігання зерна?

– Великі агропідприємства мають власні складські приміщення – величезні, сертифіковані. Саме по них, переважно, і прилітає. Дрібних невеликих складів багато, і всіх їх не знищать. Коли постало питання про кредити під заставу майбутнього врожаю, фермери наполягали, щоб банки враховували зерно, яке зберігається навіть на несертифікованих складах. Однак великі компанії та власники сертифікованих складів виступають за зберігання виключно на «офіційних» складах. Це означає, що хтось не знає, як звести кінці з кінцями, а хтось прагне скористатися моментом для власної вигоди. Адже за зберігання зерна з виробника стягуються кошти.

Ми запропонували Кабінету Міністрів поділитися кредитами, передбаченими для сільгоспвиробників, з переробниками. Переробники звертаються за дешевими кредитами, але банки не завжди йдуть їм назустріч. Ми пропонуємо, щоб ці кредити надавалися лише за умови, що переробник купує продовольче зерно у фермера за ціною не нижче 9 тисяч гривень за тонну. Це забезпечить робочі місця для переробників, продовольчу безпеку, а фермер отримає кошти для проведення посівної. Фермерам потрібна хоча б мінімальна маржа, адже необхідно закупити мінеральні добрива, посівний матеріал, засоби захисту рослин, а також сплатити податки. Багато господарств можуть просто не дожити до наступного року.

Діалог з переробниками та світові ціни

– З точки зору бізнес-логіки, переробники самі не зацікавлені у банкрутстві господарств. Чи відбувається між вами діалог?

– На жаль, переробники мислять короткостроково. Якщо є можливість купити дешевше – вони прагнуть цього, і їм байдуже, чи збанкрутує виробник. Вони стверджують, що ринок сам регулює економічні процеси, але все ж таки повинна втручатися людська відповідальність тих, хто за це відповідає – як ми будемо жити через рік-два. Війна закінчиться, і ми маємо забезпечити наш народ продовольством, щоб він не голодував. Голодні люди – це не менше лихо, ніж ті, хто перебуває під бомбардуваннями.

– Тобто виникає парадоксальна ситуація: на світовому ринку зерно дорожчає через блокаду українського експорту, а наші фермери при цьому отримують за нього менше, ніж раніше.

– Таких цін на пшеницю давно не було на європейських ринках – вони досягли історичного максимуму. Але тут виникає інше питання: чи зацікавлені європейські фермери у збуті нашої продукції? Звісно, ні, вони заробляють на наших бідах.

Ціни на внутрішньому ринку

– Блокування експорту призводить до накопичення врожаю всередині країни. Чи варто очікувати подальшого падіння цін на агропродукцію на внутрішньому ринку?

– Спад цін на ранні зернові вже відбувається. Але постає питання до переробників та хлібопекарів: якщо ціна на пшеницю впала вдвічі, а подекуди й більше, чому вартість хлібини не змінилася? Або ціни на борошно, які зростають щодня? Це парадокс, на який мали б звернути увагу Антимонопольний комітет та інші державні органи.

Овочі, фрукти та майбутні ціни

– Яких овочів та фруктів восени може бути надлишок, а яких, навпаки, бракуватиме?

– З овочами на сьогодні – величезна проблема. Те, що виростили, нікому збирати – багато чого залишається в полі. Ціни просто смішні: деякі фермери розповідають, що за кілограм цибулі дають три гривні. Минулого року деякі аграрії просто залишали цибулю та моркву в полі, бо виручка від їхнього продажу навіть не покривала витрати на збирання.

Цього року таких випадків стало ще більше. Ймовірно, наступного року з овочами вже ніхто не захоче мати справу – хтось, звичайно, продовжить, але кількість виробників точно зменшиться, вони переорієнтують свою діяльність. Вирощування овочів – це трудомісткий процес, який вимагає постійної присутності робочих рук. У дрібних і середніх господарствах овочі збирають вручну. Якщо використовується спеціалізований комбайн чи інша техніка, ця продукція зазвичай йде на переробку. Так само картоплю переважно збирають механізовано. Тому вирощуватимуть здебільшого те, що можна зібрати технікою.

Зараз ми чуємо про проблеми зі збутом помідорів, цибулі… Купівельна спроможність українців впала, плюс багато людей виїхало з країни, тому споживання овочів знизилося. Щодо ранніх кісточкових фруктів – черешні, вишні, абрикосів, персиків – у багатьох регіонах вони померзли, тому їх і без того було небагато. А от врожай яблук, за словами садівників, виявився доволі непоганим.

– Нинішня ситуація, коли фермери змушені віддавати продукцію за безцінь і зазнавати збитків, ймовірно, призведе до стрибка цін наступного року через скорочення виробництва?

– Саме так і буде. Ця циклічність спостерігається вже не одне десятиліття. В один рік маємо перевиробництво та відсутність реалізації, після чого на наступний сезон сіють менше – і ціна одразу зростає. Колись так було з часником: був дефіцит, ціна піднялася, і всі насадили його стільки, що наступного року врожай просто викидали на смітники, бо ринок не зміг стільки спожити.

Така ж циклічність була і з гречкою. Зараз гречку майже ніхто не сіє, навіть попри привабливу ціну. По-перше, вона не дає високої врожайності, по-друге, це пізня культура, яку збирають у вересні. Якщо вересень дощовий – виникають великі проблеми з її досушуванням. Тому масово нею не займаються.

Хоча б голову фермерського господарства треба дати змогу забронювати.

Порівняння з 2022 роком

– Мінагрополітики заявляє, що запас міцності агросектору зараз значно менший, ніж у 2022 році, коли почалася повномасштабна війна. У чому кардинальна різниця між ситуацією зараз і тоді?

– Дійсно, сьогодні грошовий запас у фермерів значно менший, ніж тоді, і райдужних перспектив немає. Ті кошти, які були, практично вичерпані, адже фермери, окрім своєї діяльності, також намагаються допомагати волонтерам і військовим. До різкого перекриття експорту фермери були практично не готові, і грошового запасу в них не було.

Навесні 2022 року була певна прогалина, коли склади в господарствах були забиті, а збуту не було, але тоді ситуацію вдалося вирішити. Держава надала пільгові безвідсоткові кредити і для малих, і для великих фермерів, що дало змогу засіяти поля. Тоді малі фермери швидко переорієнтувалися саме на ті культури, які були критично потрібні. Пам’ятаю, коли південь опинився під окупацією, то виробництвом овочів зайнялися західні області. Малим господарствам це зробити набагато легше, адже техніка для дрібного виробництва дешевша та доступніша для ввезення з Польщі чи інших європейських країн. І коли почалася війна, продовольчу безпеку забезпечили саме дрібні фермери, які підтримували на місцях лікарні, будинки для людей похилого віку та інші соціальні об’єкти.

А зараз домінує політика глобалізації та гігантоманії – у цій ситуації більше виграють великі компанії, які мають кращий доступ до кредитних ресурсів. З малими підприємствами банки співпрацюють не дуже охоче. Ще одне негативне і ганебне явище: коли власники фермерських господарств перебувають на службі у Збройних Силах, їхнім господарствам часто відмовляють у кредитах.

Ну, і, звісно, мобілізація – найболючіше питання в агросекторі сьогодні. Дрібні фермери практично залишаються сам на сам з проблемою, бо бронювання працює переважно для великих господарств, які визнані критично важливими. Вимоги, виставлені сьогодні, для багатьох фермерів просто недосяжні.

Хоча б голову фермерського господарства слід мати змогу забронювати, щоб господарство просто не було знищене. Адже кожне таке господарство на своєму рівні забезпечує і свою громаду, і соціальну сферу в ній. Якщо десь у школі діти розбили вікно, то директор школи звертається по допомогу насамперед до місцевого фермера. А якщо звернутися до великого агрохолдингу, то все там потоне у дзвінках нагору та отриманні всіляких дозволів.

До того ж, є специфічні галузі, якими холдинги ніколи не займатимуться – це і овочівництво, і ягідництво. Всі ми хочемо з’їсти якісне яблуко чи помідор, а жоден імпорт нас повністю не забезпечить.

Підготувала Рина ТЕНІНА

Підсумок від Українське життя:

Ця стаття надає глибокий аналіз поточного стану українського агросектору, висвітлюючи серйозні виклики, з якими стикаються фермери через військові дії та економічні негаразди. Інформація про можливе скорочення посівних площ, падіння закупівельних цін та ризик дефіциту продуктів є надзвичайно важливою для розуміння майбутніх перспектив продовольчої безпеки країни. Поради та пропозиції, висловлені експертом, можуть стати основою для розробки ефективних програм державної підтримки, що є критично важливим для виживання малих господарств та стабільності аграрного ринку.

За даними порталу: izmail.es