Продовольча Безпека України: Повна Забезпеченість Базовими Продуктами та Виклики Майбутнього
Україна повністю покриває власні потреби в основних продуктах харчування, від зернових до цукру та м’яса. Однак, певні категорії товарів з обмеженим терміном зберігання можуть зіткнутися з логістичними труднощами та проблемами реалізації.
Рина Теніна 15 вересня 2026 – 21:35
В умовах воєнного стану українські торговельні мережі продовжують стикатися з ризиками ворожих атак на склади, тоді як споживачі активно скуповують довгострокові продукти. Водночас аграрний сектор змушений переглядати посівні плани через блокаду морських шляхів. Як бізнес адаптує логістику для гарантування поставок продовольства, наскільки Україна самодостатня в забезпеченні продуктами харчування та які результати збору врожаю поточного року – ці питання прокоментував міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький в інтерв’ю РБК-Україна, за даними ІП “Кур’єр”.
Локалізація Складів та Міжнародне Співробітництво
– Нещодавно відбулася зустріч Президента Володимира Зеленського з представниками торговельних мереж, де обговорювалося використання митних складів за кордоном та приміщень державної й комунальної власності для зберігання продуктів. Як просувається ця ініціатива? – Агресор регулярно завдає ударів по логістичних та складських об’єктах торговельних мереж. Тому актуальним є не лише відновлення зруйнованих потужностей, а й пошук шляхів мінімізації таких ризиків надалі. Одним із рішень є оперативне перенесення складів або їх облаштування на базі державних та комунальних підприємств. Ми зібрали інформацію про потенційно придатні приміщення від Фонду державного майна та обласних військових адміністрацій і передали її представникам торговельних мереж для оцінки та можливого використання.
– Чи зможе компанія обрати склад, що відповідає її потребам, та орендувати чи придбати його? – Так. Додатково розглядається можливість зберігання продукції поза межами України, але поблизу кордону, для оперативної доставки за необхідності. Міністерство аграрної політики та продовольства зібрало дані від бізнесу щодо необхідних типів складів та наявних угод. Паралельно, спільно з МЗС, налагоджуються контакти між українськими компаніями та власниками складських приміщень за кордоном. Аналізується доцільність внесення змін до законодавства України, ЄС або Молдови. Посольства України також працюють над вивченням можливостей та встановленням контактів з власниками складів у відповідних країнах.
Забезпеченість Продуктами та Виклики Логістики
– Який поточний стан забезпеченості торговельних мереж продуктами харчування? Якщо певний продукт відсутній, це дефіцит самого продукту чи проблема його доставки? – На сьогодні дефіциту харчових продуктів не спостерігається. Балансові показники свідчать про достатнє виробництво для задоволення внутрішнього попиту. Головним викликом є логістика, оскільки традиційна схема “виробник – великий склад – точка реалізації” часто зруйнована. Натомість впроваджуються нові підходи: “виробник – точка реалізації” або “виробник – менший децентралізований склад – точка реалізації”. Ці моделі потребують більше ресурсів на логістику, транспорт та персонал, а також збільшують час доставки. Саме логістичні труднощі можуть спричинити тимчасову відсутність або обмеження асортименту товарів у магазинах.
– Чи усвідомили компанії необхідність відмови від великих складських запасів на користь безперервних та розгалужених ланцюгів постачання? – Так, це логістика “з коліс”, аналогічна до ринку палива, де чітко визначені щоденні обсяги продажів на кожній АЗС, а логістика оптимізована для запобігання дефіциту та надлишкового накопичення.
– Чи прагнуть продовольчі компанії подібної моделі, визначаючи обсяги споживання по точках реалізації та потреби в автомобілях для створення ланцюжків без стадії накопичення? – Саме до цього прагнемо. Виробники та ритейлери спільно працюють над цим, оскільки повне забезпечення логістичного ланцюга самотужки для однієї сторони є складним завданням. Залежно від ситуації, транспорт надається як виробником, так і торговою мережею. Це дозволяє спільно вибудовувати шлях продукції від виробництва до продажу. Певна кількість продукції залишатиметься на місцях виробництва, але головна мета – мінімізувати накопичення на проміжних складах та забезпечити максимально прямі та оперативні поставки.
Імпорт та Внутрішнє Виробництво: Баланс Потреб
– За якими продуктами харчування Україна залежить від імпорту? – В основному це продукти, які в Україні не виробляються або вирощуються в недостатніх обсягах, наприклад, екзотичні фрукти (цитрусові, банани), а також сировина, як-от кава та какао-боби. Значна частка імпорту припадає на рибну продукцію, особливо океанічну та морську, оскільки промисловий вилов у Чорному та Азовському морях практично відсутній. Імпорт інших категорій, як-от кондитерські вироби чи корми для домашніх тварин, переважно доповнює внутрішню пропозицію, а не заміщує її. Критичної залежності від імпорту за більшістю продуктів немає, українське виробництво здатне забезпечити базові потреби.
– Чи перебуває імпорт під більшою загрозою обстрілів та зриву поставок, ніж внутрішнє виробництво? – Імпорт також має свої ризики, зокрема, через атаки на розподільчі центри, де раніше зберігалися великі партії. Проте, логістика імпортних товарів, переважно автомобільним транспортом, дозволяє оперативніше змінювати маршрути.
Обмеження Продажів та Запасів Продукції
– Деякі торговельні мережі почали обмежувати продаж товарів в одні руки, наприклад, 6 пляшок олії або 6 кг крупи. Чи вважаєте ви ці заходи виправданими? – Такі заходи є передчасними і можуть, навпаки, стимулювати ажіотаж. Люди можуть сприймати обмеження як сигнал про дефіцит і купувати більше, ніж планували. Рішення не обговорювалося з міністерством, тому важко оцінити його вплив. Однак, підстав для обмежень через фізичну нестачу продукції немає, особливо соціально значущих товарів, таких як цукор, крупи, олія, виробництво яких є достатнім.
– Чи варто хвилюватися щодо тривалої відсутності на полицях круп, олії, борошна, цукру, яєць? – У поточній ситуації підстав для хвилювання немає.
Продукти Повністю Забезпечені Власними Ресурсами
– За якими продуктами Україна повністю забезпечена власною сировиною? – Україна на 100% забезпечує себе хлібобулочними та макаронними виробами, борошном. Запаси пшениці значно перевищують внутрішні потреби. По крупах (пшенична, ячна, вівсяна, гречана, кукурудзяна) власне виробництво в рази більше за споживання, за винятком рису, який імпортується. Україна є експортером цукру та олії, виробництво якої перевищує внутрішнє споживання приблизно вдесятеро. Овочі борщового набору, картопля, морква, буряк, цибуля, капуста – виробляються в достатніх обсягах. Молочна продукція забезпечує базові потреби, хоча імпорт сирів є, а експорт сухого та згущеного молока, масла. Україна експортує яйця та є нетто-експортером свинини та м’яса птиці. Імпортується сіль через втрату контролю над основними родовищами.
– Який баланс виробництва та споживання курятини? – Виробництво курятини становить майже 1,4 млн тонн на рік, внутрішнє споживання – 908 тис. тонн, експорт – 550 тис. тонн.
– Чи спостерігається тенденція до збільшення обсягів товарів з довшим терміном зберігання в торговельних мережах? – Зростання продажів таких продуктів було більш актуальним у періоди відключень електроенергії. Зараз продукції короткотривалого зберігання достатньо, хоча асортимент може бути не таким широким. Передумов для значної зміни структури споживання немає.
– Які товари мають найбільший ризик виникнення дефіциту? – Це товари з обмеженим терміном зберігання, як-от овочі та фрукти, а також свіже м’ясо чи риба, що потребують швидкої реалізації та специфічних умов транспортування.
Державні Запаси та Ціноутворення
– Чи потрібно державі створювати запаси продуктів харчування для населення? – Воєнний досвід та виробничі можливості України свідчать про відсутність такої потреби. Створення запасів пов’язане з додатковими витратами на зберігання та оновлення продукції. Система державного резерву в Україні не показала своєї ефективності. Якби Україна залежала від імпорту ключових категорій продовольства, створення запасів було б виправданим. Проте, розосереджене сільськогосподарське виробництво по всій країні робить масштабне накопичення продуктів у одному місці ризикованим.
– Як держава може впливати на ціни продуктів харчування у разі неконтрольованого зростання, враховуючи відсутність державних магазинів чи агрохолдингів? – На відміну від паливного ринку з обмеженою кількістю великих операторів, продовольчий ринок представлений сотнями виробників, що унеможливлює картельні змови. Якщо один виробник підвищить ціну, інші запропонують нижчу, перетягнувши клієнтів. Тому потреби в додатковому регулюванні чи створенні державного оператора немає.
– Наразі діє обмеження націнки на соціально значущі товари – 10%. Чи ефективний цей механізм? – Це обмеження діє під час воєнного стану на вичерпний перелік продуктів (олія, яйця категорії С1, пшеничне борошно, курятина, батон). Воно запобігає необґрунтовано високим націнкам. Практика показує, що масштабних зловживань немає, мережі дотримуються норми. Це скоріше сигнал для ринку, який працює як суспільний договір.
Врожай, Експорт та Логістичні Шляхи
– Як ви оцінюєте врожай цього року, враховуючи війну та блокаду портів? – Врожай поточного року можна оцінити як добрий, з очікуваним зростанням на 1,5–2% порівняно з минулим роком. Загалом очікується понад 80 млн тонн зернових та олійних культур.
– Які поточні світові ціни на українську продукцію? – Ціни частково зросли через скорочення експорту з Чорноморського регіону, але різкого зростання, як у 2022 році, не спостерігається. Однак, зростання цін не покриває додаткові витрати на альтернативну логістику (порти Дунаю, західні залізничні переходи, автотранспорт), що робить експорт зернових збитковим.
– Чи впливають ці фактори на рішення компаній щодо посівних площ? – Якщо порти залишатимуться заблокованими тривалий час, це може призвести до скорочення посівних площ до 7 млн гектарів (третина всіх площ). Компанії можуть перейти до менш інтенсивних технологій вирощування або відмовитися від вирощування певних культур на користь сидератів, аби зменшити витрати, але зберегти землю.
– Яку частку продукції, що раніше експортувалася через порти Великої Одеси, вдається транспортувати альтернативними маршрутами? – Альтернативні маршрути (залізниця через західний кордон, Дунай, автомобільний транспорт) можуть забезпечити близько 40% від обсягів, які проходили через порти. Максимально цей показник може зрости до 50%.
– Чи існує попит на всю доступну пропускну спроможність альтернативної логістики, чи висока вартість перевезень суттєво скоротила експорт? – Попит існує, особливо на олійні культури та продукти їх переробки, а також зернові з прикордонних регіонів, які залишаються прибутковими навіть за дорожчої логістики. Однак, економіка експорту значних обсягів зерна (26 млн тонн) за нинішніх умов є невигідною.
– Як держава взаємодіє з сусідніми країнами для збільшення пропускної спроможності альтернативних шляхів? – Звертаємося до партнерів, зокрема Румунії та Польщі, з проханням збільшити пропускну спроможність їхніх залізниць. “Укрзалізниця” може доставляти більше агропродукції до кордону, ніж можуть пропустити залізниці цих країн.
– Наскільки реальне збільшення транзиту агропродукції через Польщу до 600 тисяч тонн на місяць? – Такий обсяг є цілком реалістичним. У липні через Польщу було перевезено 400 тис. тонн, у серпні – 530 тис. тонн.
– Чи планується реанімувати ініціативу ЄС “Шляхи солідарності” для зниження вартості транзиту українських товарів? – Ініціатива продовжує працювати. Ми співпрацюємо з Брюсселем та іншими країнами для прискорення огляду товарів, запровадження цілодобового режиму роботи та зменшення бюрократичних процедур. Успіхи у збільшенні транзиту через Польщу свідчать про дієвість цих інструментів.
– Чи існують ризики потрапляння української продукції на польський ринок, як це було раніше? – Такі ризики відсутні, оскільки зараз діють квоти, а не режим вільної торгівлі. Перевищення квот унеможливлює подальше переміщення товару територією ЄС, окрім транзиту.
– Чи складно Україні конкурувати з потужними агровиробниками країн Латинської Америки? – По зернових культурах – так, експорт українських зернових зараз збитковий, тоді як у них – прибутковий.
– Чи можуть нетрадиційні методи зберігання зерна, як-от у поліетиленових рукавах, призвести до більших втрат врожаю? – Досвід 2022-2023 років показує, що при дотриманні технології зберігання якість зерна не змінюється. Компанії мають достатньо рукавів для зберігання, отримують допомогу від партнерів, також є потужності елеваторів. Системної загрози втрати врожаю через нестачу потужностей немає, хоча в піковий період збору врожаю може виникати потреба в додатковому тимчасовому зберіганні.
– Чи можливе скорочення переробки (виробництва олії, цукру, борошна) через блокаду портів? – Щодо олії, то підстав для зниження виробництва немає. Основи для виробництва борошна та іншої продукції закладені до липня 2027 року, тому дефіциту сировини не прогнозується. Агросектор працює за річними циклами, і ми перебуваємо в межах уже сформованого.
Підготувала Рина ТЕНІНА
Підсумок від Українське життя:
Ця інформація є надзвичайно важливою для українців, оскільки вона розвіює побоювання щодо дефіциту базових продуктів харчування та надає чітке розуміння поточної продовольчої безпеки країни. Детальний аналіз викликів, пов’язаних з логістикою та експортом, а також шляхів їх подолання, допомагає усвідомити стійкість українського агросектору та його здатність забезпечувати потреби населення. Особливо цінними є поради щодо управління ризиками та адаптації бізнесу до нових умов, що є актуальним для широкого кола читачів.
Джерело новини: izmail.es