Скарб античності під ногами: у Румунії віднайшли 2200-річну плиту з грецьким написом
Під час ретельних досліджень підлоги головного притвору монастиря Драгомирна, що на півночі Румунії, археологи зробили надзвичайно цінну знахідку. Серед будівельних матеріалів виявили стародавню кам’яну плиту, прикрашену написом давньогрецькою мовою та зображеннями трьох лаврових вінків. Ця плита виявилася набагато старшою за сам монастир, датуючись приблизно III століттям до нашої ери, що робить її справжнім артефактом епохи.
Історичний контекст знахідки
Монастир Драгомирна, заснований на початку XVII століття (орієнтовно 1602–1609 роки) з ініціативи митрополита Анастасія Кримки, розташований в історичному регіоні Молдова, поблизу сучасного міста Сучава. Саме ця місцевість колись слугувала перехрестям важливих торговельних шляхів, що сприяло накопиченню тут різноманітних давніх предметів та реліквій. Однак плита, знайдена безпосередньо під фундаментом храму, викликала особливий інтерес у науковців.
Розшифровка та значення напису
Розшифровка тексту на плиті, виконаного давньогрецьким іонійсько-аттичним діалектом, вперше була опублікована ще у березні 1885 року в Лейпцигу. За стилістичними та історичними ознаками, напис належить до елліністичної доби. Фахівці ідентифікували плиту як стелу, що містить псефізму – своєрідний офіційний документ, який ухвалював рішення або видавав указ, присвячений проксенії.
Проксенія в давньогрецькому світі була формою надання почесного громадянства. Це дозволяло одній державі надавати статус представника та певні привілеї громадянину іншого міста. Із напису вдалося встановити, що почесну відзнаку отримав архітектор Епікрат, син Нікобула з Візантія – міста, на місці якого згодом виник Константинополь. На жаль, назва міста, яке видало цей указ, не збереглася через пошкодження плити.
Наукові гіпотези та історичні паралелі
У 1887 році румунський історик Григоре Токілеску опублікував текст плити. Пізніше, у 1950–1960-х роках, історик Д. М. Піпіді висунув припущення, що Епікрату могли надати почесне громадянство міста Істрія або Томіс, засновані Мілетом у VII–VI століттях до нашої ери. Формулювання напису на плиті має значні схожості з іншими відомими постановами, пов’язаними з цими античними поселеннями.
За змістом документа, Епікрат здобув особливий статус громадянина. Імовірно, архітектор перебував у цьому регіоні з професійних причин. У III столітті до нашої ери спостерігалося суперництво між Візантіоном і Калатісом за контроль над торговельним центром Томіс. До цього конфлікту також долучилася Істрія. Історики припускають, що Епікрат, як фахівець з будівництва, міг бути залучений до відновлення споруд, пошкоджених у військових конфліктах того періоду.
Шлях артефакту до монастиря
Точний маршрут, яким кам’яна плита потрапила до монастиря Драгомирна, залишається загадкою. Існує версія, що її могли привезти до Молдови ченці або купці, які подорожували з Добруджі. За іншою гіпотезою, спочатку плита могла опинитися в містах Бреїла чи Галац, а вже звідти її перевезли до Сучави та монастиря.
Ймовірно, будівельники, які зводили монастир, помітили незвичайний камінь із давнім написом. Замість того, щоб знищити його або використати як звичайний будівельний матеріал, вони дбайливо вмонтували його в підлогу храму. Саме завдяки цьому рішенню античний документ, створений приблизно за 1800 років до появи монастиря, зберігся до наших днів.
Нагадаємо, нещодавно в Римі було виявлено унікальний комплекс фресок I століття нашої ери.
Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні –
Підсумок від Українське життя:
Ця знахідка є надзвичайно цінною для українських читачів, оскільки вона проливає світло на давню історію регіону, який історично пов’язаний з Україною. Ознайомлення з такими артефактами допомагає краще зрозуміти культурний та історичний розвиток наших сусідів, а також усвідомити глибину історичних зв’язків між народами.
За матеріалами: drevo.uaportal.com