Manifesta 16: Українські митці досліджують теми війни та міграції у Німеччині
Двоє видатних українських митців, Микола Рідний та Катерина Лисовенко, презентували свої новітні твори на 16-й європейській бієнале сучасного мистецтва Manifesta. Цьогоріч подія відбувається у Рурському регіоні Німеччини, привертаючи увагу до актуальних соціальних питань. Обидва проєкти глибоко занурюються у складні теми насильства, вимушеної міграції, наслідків війни та переживань людей, які були змушені покинути свої домівки, як зазначає видання «Естет».
Manifesta 16: Незвичний підхід та потужні мистецькі висловлювання
Manifesta 16 Ruhr розгорнулася у містах Дуйсбург, Ессен, Гельзенкірхен та Бохум і триватиме до 4 жовтня. Особливістю цьогорічної бієнале стала її концепція під назвою «Це не церква». Організатори відійшли від традиційних виставкових просторів, обравши для основної програми 12 колишніх культових споруд.
Ці будівлі розглядаються як майданчики для громадських зібрань, культурних заходів та налагодження зв’язків між місцевими громадами, надаючи мистецтву новий вимір та контекст.
Микола Рідний: Насильство як гра, що переходить у реальність
Однією з центральних робіт виставки стала двоканальна відеоінсталяція Миколи Рідного під назвою «Поки ти не зникнеш» («Until You Disappear»). Цей проєкт створено спеціально для Manifesta 16 Ruhr у співпраці з Neuer Berliner Kunstverein та Kontakt Collection у Відні. Робота представлена у церкві St. Anna в Бохумі.
Рідний черпав натхнення з архівних кадрів радянського фільму «До першої крові», знятого у Криму в 1989 році. Фільм зображує дітей у літньому таборі, які грають у військово-патріотичну гру: учасники поділяються на команди («сині» та «зелені»), а після втрати певних елементів гри вважаються «убитими».
У своїй інсталяції художник відтворює подібні ігрові сценарії, але вже за участі дорослих українських біженців та мігрантів. Таким чином, робота демонструє, як насильство може зберігатися у формі ритуалізованої та ігрової поведінки, переходячи з дитинства у доросле життя.
Рідний пов’язує назву своєї роботи з актуальною війною та замкненим циклом насильства, де тотальне знищення супротивника починає сприйматися як єдиний можливий вихід.
Катерина Лисовенко: Відгуки міграції та боротьба за права
Інша українська мисткиня, яка бере участь у Manifesta, — Катерина Лисовенко. Вона представила монументальне полотно «Хвилі міграції» («Migrating Waves») розміром 210 на 800 сантиметрів. Цей вражаючий твір також експонується у церкві St. Anna в Бохумі.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Лисовенко була змушена залишити Київ і переїхати до Відня. У своїй мистецькій практиці вона активно досліджує досвід мігрантів та біженців, а також становище людей, які зазнають маргіналізації чи дегуманізації з боку суспільства.
«Хвилі міграції» Manifesta трактує як потужне звернення на захист універсальних прав людини. Це заклик до визнання права на міграцію та отримання притулку, права на приватність та, найголовніше, права на людську гідність.
Зміна керівництва та майбутнє Manifesta
Цьогорічна Manifesta 16 Ruhr стане особливою подією, оскільки це остання бієнале під керівництвом її засновниці Гедвіґ Файєн. Вона обіймала посаду понад 30 років і покине її 5 жовтня.
Надалі керівництво організацією перейде до Емілії ван Лінден, яка займе посаду генеральної директорки, та кураторки Кетрін Ніколс, яка стане художньою директоркою. Вони вже працюють над підготовкою наступної, 17-ї Manifesta, яка відбудеться у 2028 році в португальському місті Коїмбра.
Підсумок від Українське життя:
Оригінал статті: bzh.life