Як відомо, історія не має умовного способу. Тим не менш, цікаво замислитися, яким міг би бути в ідеалі вигляд рідного міста, чого слід прагнути.
Цього року автору цих рядків довелося побувати в одному європейському місті, яке зовні дуже схоже на Петербург. Схожий настільки, що йдучи вулицями, ловиш себе на думці, що й не від'їжджав від будинку за сотні кілометрів.
Судіть самі: місто розташоване на тій же широті, що і Петербург, з точністю до десятої градуса (59.2 та 59.6 пн.ш.). Як і Петербург, місто розташоване на безлічі островів, з'єднаних мостами, вулицями міста ходять трамваї, а малоповерхова забудова центру міста разом з кам'яними набережними схожа настільки, що, коли я обробляв фотографії з поїздки, дружина, випадково подивившись на одне з фото на екрані монітора, запитала: Це Петербург?
Але, безперечно, відмінності є, вони розташовані на набагато тоншому рівні, який не одразу помітний на фото. Відмінності ці видно не відразу, але вони якраз і становлять ту невловиму атмосферу, яка дозволяє почуватися Людиною, дозволяє перейнятися повагою до міста та його мешканців. Дозволяє зрозуміти, як багато ще нам треба змінити, щоб вважатися справді європейським містом. У чому саме різниця? Це складно передати словами, але спробуємо знайти «10 відмінностей» і зупинитися на них докладніше.
Транспорт
• Перше, що помічаєш у будь-якому місті, – це система доріг.
Дивлячись на фото, можна побачити перші дві відмінності. По-перше, громадський транспорт. Для нього виділено окрему смугу, на яку не заїжджають легкові автомобілі. Це справедливо не тільки для центру, в передмістях можна бачити окрему смугу з написом «BUS».
І, що не менш важливо, – цієї смуги ніхто не займає. Вранці на в'їзді в місто в пробці, що тягнеться на сотні метрів, права смуга залишається вільною, хоча ніяких фізичних перешкод (стовпчиків, бордюрів), що відокремлюють її, немає. Завдяки цьому автобуси ходять більш-менш швидко та без затримок.
• Друга відмінність, яка також видно на фото, – розвинена мережа велодоріжок. Вони скрізь: або на узбіччі дороги, або на тротуарі, який розділений спеціальною лінією на дві частини. Навіть не варто, мабуть, говорити, що ходити велодоріжкою, і тим більше заїжджати на неї машиною зовсім не прийнято. Велосипедист тут – повноправний та шановний учасник дорожнього руху. Велосипедів величезна кількість, велосипедом можна побачити і чоловіка в діловому костюмі, і жінку в міні-спідниці, і маму з дитиною в спеціальному велопричепі.
• І, нарешті, третя відмінність – це сама культура водіння загалом. Весь потік машин їде точно своїми смугами, ніхто не перескакує з ряду в ряд, та й потреби в цьому немає – всі смуги їдуть однаково, відповідно до дозволеної швидкості. Ніде не влаштовують заторів, коли замість 3 смуг виходить 4 або навіть 5, ніхто не сигналить, не намагається протиснутися вперед, проскочити на червоний, всі їдуть рівно і спокійно. Що дивно – в результаті середня швидкість виходить навіть вище, вранці в годину пік весь потік йде повільно, але практично без зупинок, з цілком пристойною середньою швидкістю. І як бонус – при такому керуванні практично не буває аварій, за весь час я не бачив жодної ДТП і спостерігав лише одну машину, що проїхала, з вм'ятиною на боці. Як казав водій нашого автобуса, в Європі дороги вже пітерські, але їздити ними легше. Нашим водіям є про що замислитися.
• Четверта відмінність – самі машини. Переважають невеликі автомобілі. Великі джипи є, але дуже мало. До речі, за весь час я не бачив жодного Хаммера (у Петербурзі їх можна зустріти кілька штук за день). Напевно, в Європі автомобіль настільки не є екзотикою, що нікому не спадає на думку «понтуватися» тим, у кого авто більше і крутіше, на відміну від наших мешканців, які лише недавно «дорвалися» до більш-менш доступних автокредитів.
Інфраструктура
• П'ята відмінність, яка побічно також стосується транспорту, – всі дороги мають з'їзди для інвалідів та дитячих колясок. До речі, не лише дороги. У всіх музеях, де доводилося бувати, є по три туалети – чоловічий, жіночий та спеціально обладнаний для інвалідів. Є й ліфти, за допомогою яких інвалід або жінка з візком можуть піднятися на потрібний поверх, не вдаючись до сторонньої допомоги.
Крім інвалідів, на вулиці іноді доводилося бачити людей похилого віку в спеціальних кріслах-електромобілях, що дозволяють їм пересуватися містом зі швидкістю пішохода – справді корисний винахід, що дозволяє значно полегшити життя тим, хто за станом здоров'я вже не може пересуватися самостійно. Напевно, порівнювати з побутом та умовами для інвалідів у нашій країні можна навіть не намагатися.
Втім, і в нас уже щось намагаються робити. Наприклад, на Ладозькому вокзалі зробили з'їзд для інвалідів. Довжиною метрів 50-100 і з перепадом висот 2-3 поверхи, а в кінці – крутий розворот на 180 градусів. До якої швидкості розженеться інвалід на такому спуску, любителі фізики можуть підрахувати самостійно. Втім, це краще, ніж нічого.
Окремо варто сказати про водопостачання.
• Шоста відмінність: вода у звичайному водопровідному крані – питна, поруч із краном є навіть спеціальна підставка для стаканчиків. На особистому досвіді можу підтвердити, що вода дійсно прозора, не має присмаку і дійсно придатна для пиття.
• Сьома відмінність – це супермаркети. Ні, за кількістю сортів сиру чи ковбаси наша країна вже на європейському рівні. Але ось що здивувало – йдучи торговим центром, потрапляєш до супермаркету, точніше, зовсім непомітно опиняєшся там.
Чому непомітно? Дуже просто – на вході до супермаркету немає залізних огорож, турнікетів, постів охорони. Все відкрито: з одного боку, вхід, з іншого каси. Немає і камери схову для сумок, які я за звичкою шукав. Напевно, тут не прийнято красти продукти або тікати з ними, важко сказати. Хоча в самому супермаркеті все ж таки є написи, які попереджають про відеоспостереження. Але загалом атмосфера довіри до покупця викликає лише позитивні емоції.
• Восьма відмінність стосується, скоріше, місць відпочинку, вона показана на фотографії нижче. Хто може здогадатися, що це таке?
Ні, це зовсім не ліс, це… зоопарк у центрі міста. Частина парку обгороджена, на височинах прокладено доріжки для відвідувачів, а в таких умовах живуть тварини.
На фото такого малого розміру не видно, але читачі можуть повірити на слово, що на валуні на сонечку спить вовк. І на тваринах у таких умовах, разюче відмінних від тісних залізних клітин наших зоопарків, справді приємно дивитися.
Населення
• Дев'ята відмінність – ставлення уряду до свого народу, яке видно навіть у дрібницях. Як розповідала наш гід, одного разу в місцевому супермаркеті вона застала деяке пожвавлення, причина якого пояснювалася наступним: до супермаркету приїхав за покупками король власною персоною. Цікаво, чи можна уявити таку картину в нашій країні? Напевно, якщо наш шановний Президент і вирішить прийти до звичайного супермаркету, його перекриють для відвідувачів за півдня до цього, а до того ж перекриють і пару довколишніх вулиць на час приїзду високопосадовця… Напевно, повага і любов народу до свого уряду починається з таких дрібниць.
Втім, досить про уряд, цікавіше поговорити про пересічних людей.
• Остання відмінність, яку хочеться відзначити, – люди цінують недоторканність особистого простору одне одного. На вулиці ніхто не підскакує впритул і не сує в руки рекламу, навіть у магазинах немає настирливих продавців, які у нас ходять по п'ятах, і незрозуміло, чи прагнуть «впарити» щось дорожче, чи стежать, щоб щось не вкрали. Навіть у музеї не видно всюдисущих бабусь, які сидять у нас у кожній кімнаті і стежать за відвідувачами.
Здивувало ще й те, що на вулиці практично ніхто не користується мобільними телефонами. Це тільки у нас чути «трелі» з усіх боків і кожен третій, мабуть, є важливим агентом, який терміново передає до Центру важливу інформацію. Справді, так часто необхідні настільки термінові дзвінки, щоб кричати на всю вулицю, перекрикуючи в трубку шум машин? Про виключно нашу особливість говорити по телефону так, що чути на весь автобус, навіть і згадувати не хочеться …
На цьому короткий огляд відмінностей хочеться закінчити, хоч, безумовно, він не сповнений.
Наприклад, можна ще відзначити, що в готелі як ключ використовується картонна картка зі штрихкодом, яка діє лише на виданий термін, і в кінці її можна просто викинути, не потрібно витрачати час на здачу ключів.
Можна відзначити, що навіть на поромі, що йде в сусідню країну, немає на вході перевірки паспортів, і посадка пасажирів йде швидше, ніж на нашому поїзді Петербург-Москва, де провідники обов'язково звірятимуть усі цифри паспорта, вишукуючи, напевно, ворожих агентів.
Можна згадати про чистоту, кількість урн та туалетів на вулицях.
Про відсутність на вулиці великих собак. Справді, чи так доречно утримувати вовкодава у міській квартирі?
Та втім, не важливо, сподіваюся, перерахованого вище цілком достатньо, щоб передати атмосферу того, як можна жити і чого слід прагнути.
Хоча все-таки не можу пройти повз кумедний епізод – у міському парку вдалося бачити низку ось таких транспортних засобів.
Якщо хтось не в курсі, це повністю автоматизовані міні-електромобілі Segway, вартість кожного близько 10 тисяч доларів. Те, що їх можна вільно бачити в парку, теж багато про що говорить… У Пітері я, наприклад, не бачив жодного.
На завершення хочеться відзначити, що, незважаючи на зовнішню схожість, міста виявилися справді дуже різними. Усіх цих дрібниць настільки багато, що вони й утворюють, мабуть, цілий пласт, який називають культурою. Яка вимірюється не показушною позолотою палаців, пам'ятників та кількістю театрів на квадратний кілометр, що міститься у менталітеті, яка всередині нас.
З жалем слід визнати, що звання справжньої європейської культурної столиці Петербургу потрібно пройти дуже великий шлях. Але, мабуть, у перспективі це цілком вирішуване, і залежить насамперед від жителів міста, від нас із вами…
Автор сподівається, що ця стаття змусить читачів замислитись і, може, хоч трохи наблизить нашу країну до більш цивілізованого та гідного майбутнього. Адже на 90% це залежить лише від самих мешканців.
PS: Автор навмисне не називає місто, фотографії якого наведено у цій статті. Для тих, хто цікавиться географією, інформації, щоб знайти його назву, цілком достатньо.
