## Росія різко нарощує арсенал: Естонія б’є на сполох щодо оборонної промисловості
За останні кілька років Росія понад сімнадцять разів збільшила обсяги виробництва артилерійських боєприпасів, досягнувши показника близько 7 мільйонів снарядів щорічно. Значна частина цієї продукції спрямовується не лише на передову в Україні, але й на поповнення стратегічних резервів країни.
Цю інформацію оприлюднила Естонська розвідка у своєму звіті за 2026 рік. Згідно з документом, оборонно-промисловий комплекс Російської Федерації демонструє стрімке зростання випуску боєприпасів великого калібру після 2021 року.
Перший етап нарощування виробництва (2022–2023 роки) було досягнуто завдяки активації раніше законсервованих виробничих потужностей. Наступний етап став можливим завдяки значним інвестиціям та розширенню підприємств, що спеціалізуються на виготовленні снарядів.
Збільшення обсягів дозволило російській армії підтримувати високу інтенсивність обстрілів. Якщо навесні 2022 року, під час активних наступальних операцій, добові витрати сягали 60 тисяч пострілів, то згодом цей показник знизився до 10–15 тисяч на добу.
“Ключовим чинником, що впливає на динаміку витрат, є стратегічні запаси боєприпасів Росії. До початку повномасштабного вторгнення у 2022 році вони оцінювалися в 20 мільйонів снарядів, ракет та мінометних мін. Оскільки російські війська викори стали значну частину цих резервів протягом перших двох років війни, згодом вони були змушені нормувати використання боєприпасів”, — йдеться у звіті.
За оцінками розвідки, у 2025 році Росія виробила приблизно 7 мільйонів снарядів, мін та боєприпасів для реактивних систем залпового вогню. Детальний розподіл виглядає так:
- 3,4 мільйона — снаряди для гаубиць калібрів 122, 152 та 203 мм;
- 2,3 мільйона — мінометні міни калібрів 120 та 240 мм;
- близько 800 тисяч — боєприпаси для танків та бойових машин піхоти;
- приблизно пів мільйона — боєприпаси для реактивних систем залпового вогню.
Виробництво артилерійських боєприпасів у Росії з 2021 по 2025 рік. Фото: Скриншот
За підрахунками, витрати російського бюджету на закупівлю цієї продукції сягнули близько 1 трильйона рублів, що еквівалентно понад 10 мільярдам євро. При цьому вартість окремих видів боєприпасів значно нижча за західні аналоги. Наприклад, 152-мм снаряд старого зразка обходиться державі менш ніж у 100 тисяч рублів.
“Така низька собівартість досягається завдяки прибутковості державних підприємств, що входять до логістичного ланцюга. Всі вони отримують регулярні субсидії та іншу державну підтримку”, — зазначають аналітики.
Паралельно Москва активно залучає зовнішні постачання. З 2023 року Росія отримала від Ірану та Північної Кореї від 5 до 7 мільйонів снарядів. За даними української сторони, у другій половині 2025 року боєприпаси з Північної Кореї могли покривати до половини щоденних потреб російської артилерії на фронті.
“Враховуючи таке зростання власного виробництва та значний обсяг імпорту, Росія, ймовірно, зможе поповнити частину своїх стратегічних резервів артилерійських боєприпасів навіть під час війни проти України. Для Кремля підтримка таких резервів, скоріш за все, є ключовим елементом планування потенційних майбутніх конфліктів”, — підкреслюється у звіті.
У чому унікальність виробництва вибухових речовин у РФ
Окремий розділ документа присвячено виробництву вибухових речовин. Центральну роль у цьому секторі відіграє компанія “Спецхімія”, яка є частиною державного концерну “Ростех” та координує діяльність близько десяти підприємств. До 2022 року російська порохова галузь майже повністю залежала від імпорту бавовняної целюлози з країн Центральної Азії.
З 2023 року в РФ розгорнуто виробництво нітроцелюлози з вітчизняної деревної та лляної сировини. Розвідка оцінює ці заходи як крок до часткового імпортозаміщення та зменшення залежності від санкцій. Проте, повне усунення залежності від зовнішніх поставок поки не досягнуто.
Найбільш вразливими елементами у виробництві боєприпасів у Росії є концентрована азотна кислота та “меланж”, які виробляються лише на кількох заводах у Березниках та Новомосковську. Будь-які перебої в роботі цих підприємств можуть суттєво зупинити весь виробничий ланцюг боєприпасів.
Цікаво, що ці заводи не підпадають під санкції ЄС, оскільки одночасно виробляють азотні добрива. Обмеження щодо них могли б поставити під загрозу глобальне постачання продовольства, особливо зважаючи на те, що виробництво добрив у Європі з 2021 по 2024 рік скоротилося на 14%.
Раніше видання “Фокус” повідомляло, що, попри міжнародні санкції, Росія продовжує активно нарощувати обсяги виробництва артилерійських снарядів та ствольної артилерії. Модернізація та технічне переоснащення стратегічних оборонних підприємств відбувається із залученням обладнання іноземного походження, зокрема з країн Європи та Тайваню.
Водночас чеська ініціатива із закупівлі боєприпасів для України стикається з дефіцитом коштів і поки не може бути реалізована в пов ному обсязі. З передбачених п’яти мільярдів євро партнерам вдалося акумулювати лише 1,4 мільярда, що суттєво обмежує масштаби постачання.
Підсумок від Українське життя:
Ця інформація від Естонської розвідки є надзвичайно важливою для України та її партнерів. Вона детально висвітлює масштаби нарощування військового потенціалу Росії, зокрема в галузі виробництва боєприпасів. Розуміння динаміки російського оборонно-промислового комплексу, його залежностей та можливостей дозволяє точніше оцінювати безпекові виклики та ефективніше планувати оборонні та дипломатичні стратегії. Аналіз виробничих ланцюжків та потенційних вразливостей РФ надає цінні дані для формування санкційної політики та пошуку шляхів підтримки України.
Подробиці можна знайти на сайті: focus.ua