Женева знову в центрі уваги: тристоронні переговори щодо миру за участі України, США та РФ
У період з 17 по 18 лютого швейцарська Женева мала стати місцем проведення чергового раунду мирних переговорів за участі делегацій України, Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації. Фокус досліджував причини переміщення ключової дипломатичної точки з Об’єднаних Арабських Еміратів до Швейцарії, а також несподівану появу відомого російського “історика” Мединського на чолі делегації РФ.
Президент України Володимир Зеленський, перебуваючи на Мюнхенській безпековій конференції (13-15 лютого), провів важливі зустрічі. Зокрема, він поспілкувався з державним секретарем США Марко Рубіо та спеціальними представниками Дональда Трампа – Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером – напередодні тристоронніх переговорів у Женеві, спрямованих на досягнення миру.
«Ми сподіваємося, що зустрічі (у Швейцарії) будуть справді результативними», – зазначив глава держави. Коментуючи кадрову перестановку в російській делегації, президент відзначив: «Несподіванкою стало те, що росіяни змінили керівника своєї переговорної групи. Гадаю, вони прагнуть відкласти прийняття рішень. Однак, вважаю, Україна разом зі Сполученими Штатами не дозволить росіянам розпочинати переговори з чистого аркуша, посилаючись на зміну керівника делегації».
Глава українського МЗС Андрій Сибіга також принагідно нагадав, що під час попередніх перемовин Мединський замість обговорення суттєвих питань «читав якісь псевдоісторичні лекції».
Путін повернув до складу російської делегації відомого «історика» Мединського. Фото: obozrevatel
У ніч на понеділок, 16 лютого, керівник Офісу Президента України Кирило Буданов повідомив, що українська делегація вирушає до Швейцарії. «Ми на шляху до Женеви. Попереду – наступний раунд перемовин. Дорогою з колегами будемо обговорювати уроки нашої історії, шукати правильні висновки. Інтереси України мають бути захищені», — зазначив він, опублікувавши фото біля потяга з колегами-перемовниками. Водночас російські ЗМІ повідомили, що Швейцарія забезпечить безпечний проліт російської делегації, яка налічуватиме щонайменше 15 осіб. Серед учасників перемовин, окрім Мединського, буде заступник міністра закордонних справ РФ Михайло Галузін, відомий своєю прихильністю до жорсткого зовнішньополітичного курсу Москви.
Як Путін тримає Трампа на гачку мирних переговорів
Політолог Олег Саакян коментуючи для Фокусу значну зміну у мирному процесі, зокрема перенесення місця переговорів та повернення Мединського, зазначає: «Я вважаю, що фактично перенесення мирних переговорів відбулося не з Абу-Дабі, а зі Сполучених Штатів, куди саме американська сторона пропонувала провести зустріч, про що Зеленський чітко заявив в інтерв’ю Bloomberg. Натомість Росія вирішила обрати більш нейтральний майданчик та розгорнула кампанію з саботажу змістовної частини переговорного процесу. Це підтверджують останні деструктивні заяви Лаврова та Пєскова. Перенесення перемовин до Женеви свідчить про те, що РФ контролює порядок денний, одночасно відкочуючи його назад. Це чіткий сигнал: до суто технічних розмов час ще не настав, а переговори в Абу-Дабі були лише авансом».
Політолог вважає, що саме через цю тактику «відкату назад» Москва повернула Мединського на чолі російської делегації: «Ця кандидатура покликана знову й знову втомлювати учасників своїми псевдоісторичними довгими промовами. Росіяни повертають переговорний процес у карикатурне русло з елементами імітації, позбавленої конструктиву, який, наприклад, був присутній в Абу-Дабі. Хоча й там був певний елемент імітації – конструктив спостерігався лише у безпековому блоці щодо технічних питань, які не мали жодного значення для завершення гарячої фази війни».
Олег Саакян переконаний, що тактику «відкату назад» і «саботажу» Росія застосувала після консультацій з Китаєм. «Таким чином, навіть ілюзій щодо поступок з боку Росії на користь Трампа в мирному процесі на дипломатичному горизонті не проглядається. Гадаю, жодних позитивних зрушень не буде до зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна. Йдеться про позитивні зсуви для Трампа, оскільки для України тут «ловити» нічого. До цієї зустрічі Пекін намагатиметься максимально активізувати діалог з Європою, а цей діалог неможливий без контакту з Україною. Власне тому ми нещодавно спостерігали зустріч Сибіги та Ван Ї на Мюнхенській конференції. Таким чином Китай демонструє готовність замінити Сполучені Штати в переговорах щодо російсько-української війни і, на відміну від США, готовий вести цей діалог, зокрема, з Європою», – наголошує експерт.
Експерт також звертає увагу на тактику КНР: «Китай після зустрічі Сибіги та Ван Ї висловив готовність надати гуманітарну та енергетичну допомогу Україні. Той факт, що це саме гуманітарна допомога у сфері енергетики, яку цілеспрямовано знищує Росія, є дуже красномовним. Це наочна демонстрація того, що інтереси та погляди РФ і КНР у цьому контексті дещо відрізняються, і Китай це демонстративно підкреслює в діалозі з Європою».
Політолог прогнозує, що Трамп не дозволить Пекіну здобути лаври «головного геополітичного миротворця», тим більше, що Європа наразі не готова «з американської безпекової голки пересідати на китайську».
«Європейці не готові віддати американську «булаву», що стримує скаженого пса, на повідку та в наморднику китайських рук. Тому, я думаю, зараз ми спостерігаємо момент, коли Китай намагається скористатися «вікном» для посилення своєї позиції, а Європа за допомогою КНР намагатиметься вплинути на США, аби зміцнити власну переговорну позицію. У будь-якому разі, Сполученим Штатам найближчим часом доведеться активізувати діалог з Європою щодо російсько-української війни і вести його в парадигмі партнерства, а не з позиції сили до слабкого. Зрештою, промова Рубіо на Мюнхені-2026 вже є разючою зміною позиції США порівняно зі спічем Джей Ді Венса минулого року на цьому ж майданчику», – підсумовує Олег Саакян.
Кадрові перестановки в російській делегації: що вони означають
Політолог Олег Постернак у розмові з Фокусом констатує: «Якщо говорити про перенесення переговорного центру до Женеви, варто нагадати, що саме з Женеви все й починалося – там погоджувався мирний план між українською та американською делегаціями. Цього разу вибір Женеви пов’язаний з тим, що Швейцарія давно пропонувала себе як мирно-переговорний майданчик, а нещодавній візит Лаврова на засідання ОБСЄ до Швейцарії, ймовірно, підготував ґрунт. Американцям це також зручно, оскільки це фіксує факт обговорення долі України саме в Європі, а не на азійському континенті в Абу-Дабі, хоча й без участі європейських країн».
На переконання експерта, повернення Мединського на чолі переговорної групи РФ є насамперед свідченням того, що в Женеві обговорюватимуться саме політичні питання.
«Якщо Костюков (керівник Головного управління Генштабу РФ) відповідає за моніторинг припинення вогню, обмін військовополоненими та делікатні техніко-військові деталі, то Мединський – це політика, культурні, церковні питання, а також кейс виборів в Україні, який останнім часом активно обговорюється, особливо в західному інформаційному просторі», – зауважує Олег Постернак. На його думку, американська сторона «точно сприйме повернення Мединського як жест Москви щодо продовження переговорів», але для України, додає експерт, його присутність – «це однозначно крок назад».
«Загалом, повернення Мединського до мирно-перемовної орбіти означає повернення до максималістських вимог Кремля, які перешкоджають будь-якому просуванню вперед у політико-дипломатичному напрямку. Додатково, заступник глави МЗС РФ Галузін нещодавно озвучив нову ідею про «тимчасове зовнішнє управління Україною під егідою ООН» для проведення «демократичних виборів і подальшої легітимізації влади». Це явний натяк на те, що Росія прагне актуалізувати штучні ідеї, аби використати їх як бар’єри для мирного процесу і надалі влаштовувати з нього спектакль», – підкреслює політолог.
Вкрай зухвала дипломатична лінія Кремля в мирному треку, вважає Олег Постернак, частково продиктована внутрішніми російськими чинниками.
«Це все схвально сприймається російською Z-спільнотою як готовність Кремля продовжувати війну і його вміння проявляти переговорні хитрощі. Крім того, РФ впевнена, що Сполучені Штати «проковтнуть» цей жест, враховуючи їхню зацікавленість у побудові геополітичних мостів з Москвою. Тому Путін може дозволити собі такі трюки, незважаючи на потенційну агресивну реакцію США. Росіяни, ймовірно, переконані, що американці й надалі не реагуватимуть жорстко на інсинуації, які свідчать про зниження рівня делегації та несерйозне ставлення до мирних перемовин загалом», – резюмує експерт.
Політолог переконаний, що американці наразі не мають можливості для різкого розвороту у пошуку миру і змушені інтерпретувати кроки Кремля крізь призму власних інтересів. Водночас США будь-що прагнуть завершення російсько-української війни, оскільки напередодні виборів до Конгресу Трампу «дуже і дуже потрібен цей подарунок», реальна ціна якого очільника Білого дому не надто й цікавить.
Підсумок від Українське життя:
Ця інформація є надзвичайно важливою для розуміння складнощів та нюансів поточного мирного процесу. Вона пояснює, чому ключові дипломатичні зустрічі переміщуються, які гравці намагаються вплинути на порядок денний, і як різні сторони використовують переговорний процес для досягнення власних цілей. Для українського громадянина це допоможе краще орієнтуватися в геополітичній ситуації та розуміти стратегію України на міжнародній арені.
Оригінал статті: focus.ua