# “Зоряна Ніч” Ван Гога: Розкриваємо таємниці шедевра, який шокував сучасників
29 липня 1890 року пішов з життя нідерландський художник-постімпресіоніст, одна з найвідоміших і найвпливовіших постатей в історії західного мистецтва, Вінсент Ван Гог. Сьогодні ж “Зоряна ніч” – полотно, що назавжди змінила сприйняття космосу в живописі. Розглянемо, у чому полягає справжня сутність цього шедевру, який сам автор вважав невдалим. ## Наукові одкровення та мистецька критика В останні роки медіа активно обговорюють цікаве спостереження: науковці з різних країн виявили на картині “Зоряна ніч” (1889) математично точні моделі турбулентних повітряних потоків. Ці візерунки, хоч і невидимі неозброєним оком, відображають динаміку земної атмосфери. Але чи справді Ван Гог зображував атмосферу? Це питання залишається відкритим, адже саме полотно, визнане сьогодні найвидатнішим, сам художник вважав “провалом”. Чому ж тоді воно стало провісником геніальних робіт XX століття, і чому сучасники сприймали його як “дитяче”?
Вінсент Ван Гог, фото ### Листування як джерело істини Цінним джерелом інформації про життя та творчість Ван Гога є його численні листи до брата Тео, успішного торговця картинами, та інших митців. Однак у цих листах “Зоряна ніч” згадується вкрай рідко. У червні 1889 року Ван Гог повідомив Тео про написання картини, а 20 вересня того ж року, у переліку робіт, надісланих до Парижа, зневажливо позначив її як “нічний етюд”. У цьому ж листі він написав: “Загалом, єдине, що я вважаю трохи цінним, це “Пшеничне поле”, “Гору”, “Фруктовий сад”, “Оливкові дерева з блакитними пагорбами”, “Портрет” і “Вхід у шахту”. Решта мені ні про що не говорить”. На жаль, до “решти” потрапила і “Зоряна ніч”. ### Недооцінене відкриття З іншого боку, фраза “ні про що не говорить” може означати, що художник просто не міг знайти слів, аби описати глибину того, що він зобразив. Коли Ван Гог вирішив не надсилати три картини з цієї партії, щоб заощадити на поштових витратах, “Зоряна ніч” залишилася серед тих, що не поїхали до Парижа. Його творчість і так сприймали з певним скептицизмом, а тут ще й сам автор не до кінця усвідомив власне відкриття.
Тео Ван Гог, брат художника, торговець картинами ### Реакція родини та критика Вінсент передавав братові Тео картини, сподіваючись, що ті знайдуть покупця. Варто зазначити, що за життя художника була продана лише одна його робота – “Збір червоного винограду”. Минуло багато років, і племінник Ван Гога, також на ім’я Вінсент, згадував, що його батько Тео, який щиро захоплювався творчістю старшого брата, вважав “Зоряну ніч” “дитячою”: “Важко повірити, але мій батько розкритикував полотно, назвавши його зупинкою, навіть регресом у творчому розвитку дядька: зірки надто величезні, весь пейзаж — безглузда дитяча фантазія. Після такого суворого вироку Вінсент зараховував “Зоряну ніч” не інакше як до етюдів, начерків, які не заслуговують його автографа”. У листопаді 1889 року, у листі до художника Еміля Бернара, Ван Гог назвав картину своїм “провалом”. Чому? Причина не лише в братові, можливо, це пов’язано з крахом певної концепції митця?
Варіації на тему “Зоряної ночі” широко популярні в сучасному дизайні. ## Суперечки з Полем Гогеном та шлях до “Зірок” У сонячному місті Арль, Франція, Ван Гог мріяв створити мистецьку комуну, фінансовану його братом Тео. Він орендував Жовтий будинок, який згодом відобразив на своїх полотнах. Єдиним, хто відгукнувся на його пропозицію, був Поль Гоген, але за умови, що йому оплатять перебування, оскільки його справи в Парижі йшли не надто добре.
Поль Гоген ### Експресія кольору: два підходи Гоген і Ван Гог були близькими друзями, обидва вийшли за межі імпресіонізму, звільняючи колір та роблячи його “героєм” своїх картин. Їх називають постімпресіоністами, але, на нашу думку, це були скоріше експресіоністи, адже вони передавали перебільшені емоції через яскраві, виразні кольори. Однак, проживши два місяці разом у 1888 році (і не без допомоги абсенту), вони виявили розбіжності у підходах до мистецтва, хоч результат і здавався схожим. У чому ж полягала ця різниця? Ван Гог часто сперечався з Гогеном, чи варто малювати з натури, як він надавав перевагу, чи вдаватися до “абстракцій” — картин, що народжуються в уяві, як вважав Гоген. У листах до Еміля Бернара Ван Гог згадував осінь та зиму 1888 року: “Поки Гоген жив в Арлі, я кілька разів дозволив собі зануритися в абстракцію, але це було помилкою, любий друже: попереду на мене чекав глухий кут. І ось я знову збився туди ж, спробувавши зобразити великі зірки. На жаль, це був черговий провал, і цього разу з мене досить”. “Великі зірки” – це саме про “Зоряну ніч”. ### Пленери та “абстракції” Під час роботи на пленерах у Арлі Гоген сміливіше експериментував з кольором і радикальніше допрацьовував полотна в майстерні. Хоча й Ван Гог міг вільно змінювати фон картини, колір обличчя моделі чи забарвлення пейзажу. Він міг написати один і той самий міст то в бірюзово-жовтих, то в помаранчево-червоних тонах. Вінсент перемальовував олією японські гравюри Хокусая та Хіросіге, а там колір однієї й тієї ж гравюри міг відрізнятися залежно від серії відбитків – це був прийом, запозичений у японців. Але чому ж у суперечках із другом Ван Гог так наполягав на роботі з натури, якщо сам вільно поводився з фарбами? Річ у тім, що, працюючи на природі, він почувався більш психічно стабільно: робив швидкі мазки, був зосереджений і спокійний. ### “Ван Гог. На порозі вічності” Художник і кінорежисер Джуліан Шнабель (лауреат “Золотого глобуса” та номінант на “Оскар”) у фільмі “Ван Гог. На порозі вічності”, де роль митця виконав Віллем Дефо, глибоко дослідив біографію та методи роботи нідерландця. У фільмі устами героя пояснюється любов Вінсента до роботи на природі: “Я ні про що не думаю. Я занадто довго жив один у маленькій кімнаті”. Натомість Гоген радив Вінсенту після начерків працювати в приміщенні та більше контролювати себе. Як вам така порада психічно неврівноваженому Ван Гогу? Звісно, це лише дратувало його. У листах до брата Тео Вінсент писав про виснажливі суперечки з другом, а Гоген у своїх спогадах нарікав на “пригнічений розум” та “відсутність логіки” у Ван Гога.
Кімната Вінсента Ван Гога в лікарні Сен Поль ## Врата в Космос: “Зоряна Ніч” як духовний пошук Розбіжності двох друзів призвели до трагічних подій 23 грудня 1888 року. Після чергової бійки, напередодні якої п’яний Ван Гог кинув у Гогена склянку, він відрізав собі частину вуха і відніс її до борделю. Вінсента незабаром помістили до психіатричної лікарні Сен-Поль. Спочатку йому заборонили виходити з кімнати на другому поверсі. Лікування полягало у вживанні брому та крижаних ваннах. ### Погляд з вікна клініки Саме тут, знову залишений наодинці зі своїми думками, Ван Гог створив неперевершений олівцевий ескіз “Зоряної ночі”, а згодом – його кольорову версію, де трохи змінив деталі. На його полотні небо вирувало в турбулентних потоках, вихорах, куди знизу “вписувалися” верхівки кипарисів – символ зв’язку неба і землі.
Ескіз “Зоряної ночі” Вінсент Ван Гог ### “Зоряна серія”: від Арля до Сен-Поля Це була третя картина із “Зоряної серії” Ван Гога. Першими були “Нічна тераса кафе” (1888) та “Зоряна ніч над Роною” (1888), створені в Арлі. Саме там, вночі, Ван Гог вирушав на пленер із набором фарб в алюмінієвих тюбиках (нова технологія), керуючись власною “концепцією”, а не Гогена.
Вінсент Ван Гог, “Нічна тераса кафе” 1888 року Він писав Полю Бернару: “Варто спробувати намалювати зоряне небо, так само, як удень я намагаюся намалювати зелений луг із кульбабами”. А Тео він зізнавався про “Зоряну ніч над Роною”: “Я відчуваю непереборну потребу в релігії, тому виходжу вночі на вулицю, щоб малювати зірки”. Ван Гог вірив у існування іншого виміру після смерті, пов’язуючи його з нічним небом. Він порівнював подорож потягом між містами з посмертною мандрівкою зірками, адже колись сам був протестантським пастором.
Вінсент Ван Гог, Зоряна ніч над Роною (1888). ### Космічна перспектива У “Нічній терасі” небо займає чверть полотна, у “Зоряній ночі над Роною” – приблизно половину, а в “Зоряній ночі” зоряне небо охоплює п’ять шостих простору. Це перший подібний пейзаж в історії живопису. Працюючи в кімнаті, Ван Гог намагався максимально використати уяву, за методом Поля Гогена, щоб повністю зануритися в нічне небо. ## Трактування вчених: між атмосферою та галактиками ### Вихори на полотні: науковий погляд Сучасні вчені порівнюють вихори на полотні Ван Гога з точними моделями турбулентних повітряних потоків. Але звідки вони взялися у художника?
- По-перше, Ван Гог зображував подібні завихрення на полях стиглої пшениці.
- По-друге, він міг ознайомитися з популярним в Ірландії астрономічним атласом Вільяма Парсонса (1844), де були надруковані замальовки галактик, зокрема знаменита “Вир”. Отже, ще за часів Ван Гога астрономи вже каталогізували галактики, але художники ще не зверталися до космосу в такому ключі. Ван Гог міг спроєктувати малюнки астронома на своє небесне полотно.
Замальовка галактики Вир, виконана Вільямом Парсоном ### Рух та енергія: від японських гравюр до космосу На полотні Ван Гога все пульсує, як на гравюрі його кумира – японця Хокусая, “Велика хвиля” (1831). Проте, замість водних, тут зображені космічні вихори. У “Зоряній ночі” галактики представлені не статично, як на малюнках астрономів, а як живі, взаємодіючі, пульсуючі субстанції.
Сучасні фото галактик ### Фотони світла: нова техніка зображення Зверніть увагу на техніку зображення світла. У “Автопортреті в сірому фетровому капелюсі” (1887) Ван Гог зображує світло як частинки, що нагадують фотони.
Вінсент Ван Гог, “Автопортрет у сірому фетровому капелюсі”, 1887 Перенесіть цю техніку в космічний простір “Зоряної ночі”. Тут світло виглядає не як повітряні чи водні потоки, а скоріше як потоки фотонів (чи інших елементарних частинок). Зростаючий місяць він зобразив як містичний портал в інший вимір. Але для реалістичності пейзажу під цим космічним видовищем – дрімаюче село з жовтими віконцями та темний кипарис, символ потойбічного життя. Дерево тут, немов антена, з’єднує Космос і Землю. На ескізі таких кипарисів-антен було кілька. ### Пророцтво абстракціонізму Ван Гог став першим художником, який вийшов у відкритий космос у своїй уяві. На цьому “напівабстрактному” полотні він втілив принцип Гогена – і зробив це краще за самого Гогена. Можливо, тому картина йому не подобалася? Адже якщо вважати її вдалою, то доводиться визнати правоту Гогена: за допомогою внутрішнього світу йому вдалося зобразити глибини космосу, де інструментом стала художня уява. Що таке талант? Це – глибина відбитку: чим глибше митець відобразив реальність, тим геніальніша річ, чим поверхневіше – тим бездарніше. Геніальність – це надчутливість. І саме завдяки цій тендітній чутливості та своєму вкрай обмеженому становищу в клініці, Ван Гог першим на Землі зобразив галактичні процеси, використовуючи силу своєї “божевільної” уяви. Сучасники не зрозуміли його, бо не було з чим порівнювати: такого в мистецькому світі ще не було. Сам же він не хотів визнавати ефективність “абстракції”. Формула “Зоряної ночі”: галактичний космос – перетин з вогнями-віконцями Землі – Земля як частина галактики. А що таке “абстракція”? Це з латинської “abstractio” – видалення. Ван Гог був максимально віддалений від зображуваного предмета – галактики. Однак наступні митці, які зображували космос по-новому, були саме абстракціоністами – Казимир Малевич (1879-1935) і Василь Кандинський (1866-1944). Малевич писав: “Новий мій живопис не належить Землі виключно. Земля кинута як будинок, поїдений шашлями”. Як футурист (читай – фантаст), Малевич першим зобразив прообрази космічних станцій. Його учень, художник-супрематист Ілля Чашник (1902-1929), ще більш предметно показав зореліт, що наближається до планети, на полотні “Червоне коло на чорній поверхні” (1925).
Структура об’єкта на полотні Малевича Supremus №56 (1916) дуже нагадує радянську орбітальну станцію “Мир” (1986).
Ілля Чашник (учень Малевича), “Червоне коло на чорній поверхні”, 1925 А Кандинський пізніше зображував космічні панорами і навіть Землю з висоти супутника (1930), за 27 років до появи першого справжнього штучного супутника.
Василь Кандинський, Deepened Impulse, 1928.
Василь Кандинський, Leichtes (легкі), 1930. Абстракція схожа на вигляд Землі із супутника. ### Космічні світи: перший крок Ван Гога Але саме Ван Гог, парадоксально, зробив перший крок у космос на полотні. І зробив це з вікна психіатричної клініки, скориставшись методикою-абстракцією Гогена, яку сам заперечував. Однак, на виправдання Вінсента, варто сказати, що він здійснив цей крок за допомогою медитативної практики, набагато далі, ніж його друг-живописець. — ### Підсумок від Українське життя: Ця стаття детально розкриває історію створення та глибокий зміст картини Вінсента Ван Гога “Зоряна ніч”. Вона буде цікава всім, хто захоплюється мистецтвом, історією живопису та прагне зрозуміти, як особисті переживання митця можуть трансформуватися у вічні шедеври, що випереджають свій час. Стаття пояснює, чому твір, який сам Ван Гог вважав невдалим, став одним із найвизначніших в історії мистецтва, і як його бачення космосу перегукується з науковими відкриттями.
Оригінал статті: focus.ua