Втікачі з німецьких тренувальних таборів: десятки українських військових не бажають повертатися
Кілька десятків українських військовослужбовців, які проходили навчання в Німеччині, самовільно залишили тренувальні центри, висловивши небажання брати участь у бойових діях. Про це повідомило видання Die Zeit, поспілкувавшись із одним із таких військових – Володимиром Шульгіним. Він розпочав підготовку за стандартами НАТО у лютому, але згодом ухвалив рішення самовільно залишити частину.
За запитом журналістів, Міністерство внутрішніх справ Саксонії надало інформацію, що в межах їхнього регіону зафіксовано близько 80 українців, які зникли з навчальних таборів Бундесверу. Загалом по всій Німеччині ця цифра сягає “сотень”. З 2022 року в країні функціонує 60 навчальних центрів, де пройшли підготовку 29 тисяч новобранців, але не всі з них повернулися до України.
Володимир Шульгін, 39-річний чоловік, погодився розповісти про причини свого рішення та подальші плани. Він ділиться, що до Німеччини до нього приєдналася дружина Ганна, двоє дітей та бабуся. Родина возз’єдналася в Магдебурзі після п’ятимісячної розлуки, приблизно в червні-серпні 2026 року. На опублікованих фотографіях 39-річний Володимир постає в окулярах, зберігши елементи військової форми – він носить армійський рюкзак з українським прапором.
Небажання воювати: мотивація втікача
Шульгін розповів, що до мобілізації він тривалий час переховувався від призову в Україні. Мешкаючи в Дніпрі, він працював вчителем гри на фортепіано, але з початком повномасштабного вторгнення почав уникати занять через побоювання потрапити до ТЦК. У цей період його дружина Ганна стала основним годувальником сім’ї, поки він залишався вдома. У січні його все ж мобілізували, але невдовзі він опинився в Німеччині, де подав запит на отримання притулку. Родина свідомо чекала завершення навчального року, щоб полегшити переїзд для дітей.
Видання зазначає, що “дезертири розглядають такий вид мобілізації як несправедливий”, згадуючи про заброньованих осіб та “спортсменів і акторів, які можуть отримати звільнення від військової служби”.
За словами Шульгіна, перебування у тренувальному таборі в Німеччині було доволі комфортним: були кондиціонери, тенісні столи, а також щоденна виплата близько 6 євро на особисті потреби. Єдиним обмеженням було залишатися в межах визначеної території, за чим стежили офіцери. Однак, одного дня, коли він відчув нездужання і попросив дозволу покинути полігон, його вдарили в груди та змусили виконати 50 відтискань. Цей випадок, як і погрози про “яму”, що пролунали згодом, спонукали його до втечі. Цю інформацію підтвердили ще двоє військовослужбовців з його підрозділу. Після лікування в лікарні, Шульгін вирішив не повертатися до бази.
Видання нагадує, що в Україні дезертирство карається позбавленням волі на термін до 15 років. Також зазначається, що, ймовірно, дезертири не зможуть залишитися в Німеччині після запланованих змін у правилах ЄС щодо тимчасового захисту.
Проблема СЗЧ в українській армії
Проблема самовільного залишення частини (СЗЧ) є актуальною для української армії. За даними Міністерства оборони, близько 2 мільйонів осіб перебувають у розшуку ТЦК, з яких приблизно 200 тисяч – це випадки СЗЧ. Восени 2024 року стало відомо про втечу новобранців з навчального табору у Франції, а також про значну кількість таких випадків у 155-й бригаді “Анна Київська”.
Нагадуємо, що 7 серпня ексміністр оборони Михайло Федоров анонсував плани щодо реформування системи мобілізації, однією з цілей якої є зменшення кількості СЗЧ.
Підсумок від Українське життя:
Ця інформація надає цінний погляд на проблеми, з якими стикаються українські військовослужбовці під час навчання за кордоном, та на їхні мотиви. Розуміння цих аспектів може допомогти вдосконалити процеси мобілізації та підготовки, а також сприяти кращому соціальному та психологічному супроводу військових.
За даними порталу: focus.ua