У 1971 році, під час історичної місії “Аполлон-15”, астронавти натрапили на унікальний білий камінь, який пізніше був ідентифікований як фрагмент прадавньої місячної кори. Цей зразок, що отримав неофіційну назву “камінь Буття” (номер 15415), став ключовим доказом, що розкриває ранні етапи історії природного супутника Землі.
Відкриття зробили члени екіпажу Дейв Скотт та Джеймс Ірвін у серпні 1971 року, досліджуючи рельєф Місяця. Цей зразок одразу привернув увагу завдяки помітній присутності численних кристалів. Про це повідомляє видання Economic Times.
Найважливіше сьогодні
За інформацією NASA, Скотт, виявивши цю незвичайну породу, зробив знамениту заяву командному центру: “Вгадайте, що ми щойно знайшли? Думаю, ми знайшли саме те, за чим прилетіли”. Подальший детальний аналіз підтвердив, що камінь є анортозитом — породою, тісно пов’язаною з найдавнішою місячною корою. Оціночний вік цього зразка сягає приблизно 4 мільярдів років.
Вибір району висадки “Аполлона-15”, а саме регіону Хедлі-Апеннін, не був випадковим. Вчені цілеспрямовано шукали там фрагменти первісної місячної кори, виходячи з однієї з провідних теорій формування Місяця. Згідно з цією моделлю, на ранніх етапах свого існування Місяць міг бути вкритий глобальним океаном розплавленої магми. У процесі поступового охолодження легші мінерали мігрували до поверхні, формуючи кору, тоді як більш щільні елементи опускалися вглиб.
Анортозит, що характеризується високим вмістом плагіоклазових кристалів, ідеально відповідає властивостям порід, які могли утворитися внаслідок такого геологічного процесу. Саме тому подібні зразки мають надзвичайну цінність для науковців. Початкова маса зразка 15415 становила близько 269 грамів. Завдяки великим, добре видимим кристалам, незвичайний вигляд каменю був помітний астронавтам навіть без застосування спеціальних інструментів.
Детальніше: На місці пивоварні у Бельгії виявили золотий скарб вартістю 9 млн євро (фото)
Застосування радіометричного датування за методом Ar-Ar дозволило встановити вік зразка близько 4 мільярдів років, хоча ця цифра є орієнтовною. Додаткові дослідження виявили на поверхні каменю сліди давніх ударів, що свідчать про тривалий вплив метеоритів. Важливо зазначити, що, за даними NASA, зразок 15415 не є абсолютним рекордсменом серед найстаріших місячних каменів. Його першочергова цінність полягає в тому, що він суттєво допоміг науковій спільноті краще зрозуміти механізми формування ранньої місячної кори.
Місія “Аполлон-15” започаткувала так звані місії J-серії, які були спеціально розроблені для проведення триваліших та глибших наукових досліджень на поверхні Місяця. Екіпаж отримав у розпорядження місячний ровер та вдосконалене обладнання, що дозволяло збільшити час роботи поза межами посадкового модуля.
Ретельна підготовка до місії передбачала інтенсивні геологічні тренування. Дейв Скотт та Джеймс Ірвін брали участь приблизно у 18 польових навчаннях, що значно перевищувало кількість тренувань екіпажів попередніх місячних експедицій. Зокрема, вони відпрацьовували навички пошуку та відбору геологічних зразків у гірських районах Сан-Габріель та ущелині Ріо-Гранде.
Нині зразок 15415 зберігається в Космічному центрі Джонсона NASA. Він і досі залишається одним із найважливіших матеріальних свідчень, що ілюструють ранню історію Місяця, і підтверджує гіпотезу про те, що мільярди років тому його поверхня могла бути розплавленою, а згодом, поступово охолоджуючись, сформувала первісну кору.
Нагадаємо, нещодавно на Фарерських островах знайшли древній рунічний камінь.
Підсумок від Українське життя:
Ця інформація є надзвичайно цікавою для ентузіастів космосу, геологів-аматорів та всіх, хто прагне глибше зрозуміти формування нашої Сонячної системи. “Камінь Буття” і подальші дослідження допомагають нам краще усвідомити еволюцію небесних тіл, зокрема, нашого найближчого сусіда — Місяця. Знання про ранні етапи його історії, як-от теорія про океан магми, дають уявлення про динамічні процеси, що відбувалися в космосі мільярди років тому.
За матеріалами: drevo.uaportal.com