Несподівана знахідка: Сліди небезпечного вірусу виявлено у стародавніх рукописах
Науковці зробили дивовижне відкриття, виявивши генетичні залишки вірусу овечої віспи в середньовічних пергаментах, виготовлених зі шкіри тварин. Ця новаторська робота дозволила відновити 21 унікальний геном вірусу.
Дослідники вважають, що це найдавніші відомі геноми представників родини поксвірусів, про що повідомляє видання Science Advances.
Ключові моменти дослідження
Зразки ДНК вірусу були ідентифіковані на 17 аркушах пергаменту, які наразі зберігаються у європейських бібліотеках та архівах. Серед них – сторінки Йоркського Євангелія, створеного в Кентербері приблизно у 990–1020 роках і яке зараз знаходиться у Йоркському соборі. Генетичний матеріал вірусу також знайшли у латинському глосарії, датованому близько 800 року, рукописних копіях послань апостола Павла та інших середньовічних документах. Один позитивний зразок походив з паперового аркуша XV століття.
Загалом команда проаналізувала 754 зразки, включаючи археологічні рештки овець та фрагменти стародавніх пергаментів. Для дослідження рукописів науковці застосували метод, що не пошкоджує текст. Реставратори обережно очищали поверхню аркушів спеціальною гумкою, а зібраний пил використовували для виділення стародавньої ДНК.
Овеча віспа – це серйозне вірусне захворювання, споріднене з натуральною віспою людини. У неімунних стадах рівень захворюваності може сягати 75–90%, а смертність – близько 50%. Серед молодняку цей показник у тяжких випадках може досягати 100%. Хвороба завдає значних збитків тваринництву: зменшує виробництво молока, вовни та м’яса, а також спричиняє характерні ураження шкіри.
Найдавніші докази існування вірусу вчені виявили не в рукописах, а в зубах стародавніх овець. Один із зразків походить із поселення бронзової доби Миржик (сучасний Казахстан) і датується приблизно 1875–1645 роками до нашої ери. Інший зразок було знайдено на території Алтайського краю. Таким чином, вірус овечої віспи циркулював щонайменше 3500–3800 років тому.
Результати дослідження здивували науковців: з 17 пергаментів, що містили ДНК вірусу, 10 були виготовлені з телячої шкіри, чотири – з козячої, і лише три – з овечої. Чіткого пояснення цьому феномену поки немає. Вчені припускають, що вірус міг інфікувати не тільки овець, або ж генетичний матеріал міг переноситися між шкурами під час їхньої обробки. Не виключається також випадкове забруднення сусідніх сторінок чи використання матеріалів з овечої шкіри під час виготовлення або ремонту пергаменту.
Генетичний аналіз показав, що за тисячі років вірус зазнав відносно незначних змін. Дослідники встановили, що дев’ять генів, які зараз неактивні у сучасних вірусах овечої віспи, вже не функціонували у давньому зразку з Казахстану. Це може свідчити про те, що основна адаптація вірусу до організму овець завершилася приблизно 4000 років тому.
Вчені висловлюють припущення, що бібліотеки та архіви можуть слугувати своєрідними сховищами генетичної інформації про давні інфекції. Оскільки пергамент виготовляли зі шкіри тварин, на ньому могли зберігатися сліди патогенів, які вражали худобу століттями або навіть тисячоліттями. Аналіз таких матеріалів у майбутньому може допомогти відтворити історію поширення інших споріднених вірусів. Зокрема, дослідники планують шукати давні геноми вірусу козячої віспи та вірусу вузликового дерматиту великої рогатої худоби.
Нагадаємо, нещодавно у Данії було знайдено одяг вікінгів віком 1300 років.
Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні –
Підсумок від Українське життя:
Ця наукова знахідка є надзвичайно цінною для розуміння історії людства та поширення хвороб. Дослідження на пергаментах відкриває нові перспективи у вивченні давніх патогенів, що може допомогти в розробці майбутніх методів боротьби з вірусними інфекціями. Ця інформація буде корисною як для фахівців у галузі історії та вірусології, так і для широкого кола читачів, які цікавляться несподіваними відкриттями.
Дізнатися більше на: drevo.uaportal.com