9 жовтня відзначається Всесвітній день пошти, присвячений річниці підписання Бернської конвенції 1874 року та заснування Всесвітнього поштового союзу.
У наш час паперові листи поступаються місцем цифровій кореспонденції, а електронна пошта залишається незамінним інструментом як у професійній, так і в особистій комунікації.
Видання «Фокус» підготувало три ключові факти з історії розвитку електронної пошти: від появи першого повідомлення до складних вірусів та функцій, які активно використовуються сьогодні.
Зародження електронної пошти відбулося ще до появи Інтернету
У 1971 році американський розробник Рей Томлінсон працював над проєктом ARPANET – військовою мережею, що стала попередницею сучасного Інтернету. На той час існувала можливість залишати повідомлення для інших користувачів лише в межах одного комп’ютера за допомогою програми SNDMSG, яка використовувала спільну пам’ять терміналу.
Томлінсон вирішив інтегрувати систему локальних повідомлень з протоколом передачі файлів CPYNET, щоб дозволити надсилання текстів через мережу. Розмістивши поруч два термінали, інженер відправив собі першого в історії електронного листа, що складався з випадкового набору символів, подібного до “QWERTYUIOP”.
Для розмежування імені користувача та адреси віддаленого комп’ютера він обрав символ “@”, який згодом став міжнародним стандартом. Цей символ було обрано тому, що він рідко вживається в іменах та прізвищах і доволі інтуїтивно вказує на приналежність. Сьогодні він використовується разом із доменом поштового сервісу чи веб-порталу.
Цікаво, що ця технологія була готова значно раніше за масове поширення Інтернету з публічними веб-сайтами, домашніх комп’ютерів та протоколу TCP/IP. Таким чином, Томлінсон заклав фундамент для комунікаційного потенціалу комп’ютерів. До цього комп’ютери переважно розглядали як обчислювальні машини, і лише у 1970-х роках розпочалася адаптація їх для дистанційного листування.
Найруйнівніший вірус в історії поширювався через електронну пошту
У ніч на 5 травня 2000 року 24-річний студент з Філіппін Онел де Гусман створив скрипт під назвою LoveLetter. Його початковий задум полягав у викраденні паролів для безкоштовного доступу до Інтернету в його районі в Манілі. Автор не планував масового зараження комп’ютерів по всьому світу. Однак, для підвищення ефективності, він додав до коду функцію автоматичного пересилання копії листа на всі електронні адреси зі списку контактів жертви.
У результаті користувачі поштового клієнта Microsoft Outlook отримували повідомлення з темою “ILoveYou” (“Я кохаю тебе”) та файлом-вкладенням “LOVE-LETTER-FOR-YOU.TXT.vbs” (“любовний лист для тебе”). На перший погляд, це виглядало нешкідливо. Крім того, формат файлу був прихований, а подібні атаки, що використовували базову соціальну інженерію, були ще досить новими. Люди не усвідомлювали, що завантажують файл, здатний виконувати дії на комп’ютері, маючи глибокий доступ до системи та реєстру. Після відкриття вірус перезаписував системні файли, викрадав паролі та відправляв тисячі заражених листів.
Історія найуспішнішого вірусу в історії
Згодом автор дізнався, що його розшукують як хакера. Ланцюгова реакція призвела до ураження понад 55 мільйонів комп’ютерів за лічені дні, спричинивши світовій економіці збитки, оцінені приблизно в 15 мільярдів доларів. Вірус “ILOVEYOU” навіть потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найнебезпечніший вірус у світі. Варто зазначити, що творець не поніс юридичної відповідальності, оскільки на той момент на Філіппінах ще не існувало законодавства, що забороняло розповсюдження шкідливого програмного забезпечення — відповідні закони були ухвалені лише згодом. Однак, ця вразливість спонукала розробників посилити безпеку поштових скриньок, заборонивши автоматичний запуск виконуваних скриптів із вкладень.
Gmail започаткував концепцію масових хмарних сховищ
У 2000-х роках популярні поштові сервіси, такі як Yahoo та Hotmail, пропонували користувачам обмежений обсяг поштових скриньок — від 2 мегабайтів до 15–20 МБ. Власникам акаунтів доводилося постійно видаляти старе листування, щоб не перевищити ліміт. Водночас у Google програміст Пол Бакхейт працював над альтернативним проєктом під кодовою назвою Caribou.
1 квітня 2004 року Ларрі Пейдж та Сергій Брін анонсували запуск Gmail, запропонувавши безпрецедентний обсяг безкоштовного сховища — 1 гігабайт, що в 50–250 разів перевищувало пропозиції конкурентів. Через дату анонсу багато ЗМІ сприйняли цю новину як першоквітневий жарт. Однак, на початкових етапах компанія зіткнулася з обмеженими технічними можливостями, що дозволяло обслуговувати лише 10 тисяч користувачів, тому доступ спочатку надавався лише за запрошеннями. Це призвело до того, що запрошення до Gmail почали продавати на eBay за ціною до 250 доларів за одне.
Цей обсяг пам’яті (на той час досить значний для особистих потреб) почали використовувати не лише для зберігання листів, а й для загального накопичення різноманітних файлів. Можна стверджувати, що концепція хмарних сховищ набула популярності саме завдяки успішному запуску Gmail. Сьогодні Google надає безкоштовним акаунтам 15 ГБ сховища та пропонує розширити його обсяг за підпискою до 20–30 ТБ.
Раніше повідомлялося, що компанії Google виповнилося 28 років. Ми розповіли про цікаві факти, які ви, можливо, не знали про провідного світового ІТ-гіганта.
Підсумок від Українське життя:
Ця стаття пропонує цікавий екскурс в історію електронної пошти, від її зародження до еволюції сучасних сервісів. Дізнайтеся, як з’явився символ “@”, який вірус став найруйнівнішим, і як Gmail змінив уявлення про обсяг безкоштовного онлайн-сховища. Інформація буде корисною для всіх, хто користується електронною поштою та цікавиться історією розвитку цифрових технологій.
Дізнатися більше на: focus.ua