## Корейський Шлях: Чи Може 38-ма Паралель Стати Вічним Роздільником Для України?
25 червня 1950 року розпочалася Корейська війна, коли армія Північної Кореї здійснила напад на Південну. Цей конфлікт призвів до розколу колись єдиної держави на дві протиборчі країни. У контексті російсько-української війни, ідеї встановлення перемир’я за аналогією з “38-ю паралеллю” лунають як з боку Росії, так і Заходу. “Фокус” дослідив історичний досвід “ділення” Кореї у 1950-1953 роках та його наслідки через сім десятиліть. Раніше видання вже звертало увагу на спроби деяких політичних сил у світі нав’язати українському конфлікту “корейський сценарій”. Американський журналіст The Washington Post Девід Ігнатіус зазначав, що в Кореї не було реалістичної можливості здобути воєнну перемогу за прийнятну ціну. Саме тому кандидат у президенти від республіканців Дуайт Ейзенхауер ухвалив рішення укласти, на перший погляд, невигідну мирну угоду.
Генерал Дуайт Ейзенхауер. Фото воєнних років
Кім Ир Сен у 1948 році “Припинення вогню в Кореї у липні 1953 року могло здатися багатьом американцям та їхнім хоробрим південнокорейським союзникам поразкою. Але сьогодні Південна Корея — одна з економічних перлин світу, хоча війна так і не призвела до мирної угоди, а лінія припинення вогню з токсичним сусідом на півночі майже 70 років залишається крихкою. Можливо, це дзеркало повоєнної України”, — писав Девід Ігнатіус. Проте, ці роздуми були лише журналістськими припущеннями. Ситуація набула нового виміру 8 січня 2023 року, коли секретар РНБО України Олексій Данілов в інтерв’ю заявив, що Росія прагне нав’язати Україні сценарій “заморозки” війни за “корейським” зразком, що передбачає фіксацію ліній фронту та поділ української держави. За словами секретаря РНБО, Києву пропонують “корейський варіант” завершення бойових дій — розділ територій за умовною “38-ю паралеллю”, яка колись розділила Корею на КНДР та Південну Корею. “Фокус” розібрався, що відбувалося на Корейському півострові в середині минулого століття та як живуть обидві країни сьогодні.
Війна в Кореї стабілізувалася на лінії розмежування, що проходить по 38 паралелі. Фото: Колаж: Фокус ### Війна Півночі проти Півдня: корейський сценарій Японія окупувала Корею ще у 1913 році. Після Другої світової війни півострів був розділений між радянською та американською окупаційними адміністраціями. ООН визнала Республіку Корея (південну частину) як законний уряд. Обидві держави не визнавали існування одна одної, вважаючи територію іншої окупованою ідеологічними ворогами. Цікаво, що обидві сторони вважали Сеул своєю столицею, хоча фактично місто контролював Південь. Це призвело до війни між ними у червні 1950 року.
Корейська війна: те, що планувалося як бліцкриг, затягнулося у трирічну війну із втручанням інших держав Те, що планувалося як швидкий бліцкриг північнокорейських військ, перетворилося на трирічну війну за участю потужних держав. Спочатку Південній Кореї, збройні сили якої відкинули до південного узбережжя (тобто окупували майже всю територію Республіки Корея), допомогли США. Рішенням Ради Безпеки ООН було оголошено поліцейську місію (СРСР бойкотував засідання через невизнання Китайської Народної Республіки, тому не міг скористатися правом вето), яка складалася з 16 держав (ще 41 країна надавала технічну допомогу). Де-факто основу контингенту складали американські війська.
Спершу збройні сили південців відкинули аж до південного узбережжя.
Але потім Південна Корея разом із союзниками відтіснила армію Півночі вже на їхні крайні рубежі. Південна Корея разом із союзниками відтіснила армію Півночі до кордонів комуністичної Кореї, окупувавши майже всю її територію. Тоді в конфлікт втрутилася КНР, відправивши на півострів свою 270-тисячну армію. Зрештою, війна стабілізувалася на довоєнній лінії розмежування, що проходить по 38 паралелі. Бойові дії тривали три роки. Неофіційно в них брала участь і радянська авіація, якій забороняли перелітати лінію фронту, щоб приховати свою присутність. Вдалося уникнути прямого конфлікту між ядерними державами (Китай отримав ядерну зброю пізніше).
Кордон між Північною та Південною Кореєю у районі ДМЗ. ### Завершення війни без миру та подальша доля обох Корей Активні бойові дії завершилися підписанням угоди про перемир’я у 1953 році. Президент Республіки Корея Лі Синман виступив категорично проти цієї угоди, яка фіксувала довоєнний розподіл півострова по 38 паралелі, прагнучи до переможного кінця. Однак, угоду про перемир’я з КНДР було укладено від імені ООН. Офіційно обидві Кореї підписали перемир’я за посередництва ООН лише 13 грудня 1991 року. Мирного договору досі не укладено. У 1953 році Республіка Корея уклала союзний договір зі США, відтоді на її території базується американський військовий контингент. Варто зазначити, що, всупереч поширеним уявленням, різниця в економічному та суспільному розвитку між двома корейськими режимами не відразу стала настільки разючою. Після війни саме Північна Корея була промислово розвиненою країною. Південь же до кінця 1980-х років був авторитарною державою. Контраст між державами посилювався через стагнацію економіки Півночі, чия тоталітарна влада посварилася з усіма. Навіть СРСР у північнокорейських наративах пройшов шлях від “єдиного визволителя корейців з японського ярма” до ледь не “нахлібника героїчної партизанської боротьби Кім Ір Сена”.
Пам’ятники вождям у Пхеньяні: Кім Ір Сен та Кім Чен Ір вказують шлях вперед. В основі цього лежала ідея Чучхе — “опори на власні сили”, яка посилювала необмежену владу Кім Ір Сена (він став засновником диктаторської династії; державою керує його онук Кім Чен Ин) та наближала економічну катастрофу. У 80-ті роки Кім Ір Сен став “живим богом”, а населення КНДР опинилося на межі голоду. Відтоді різниця між розвитком Північної та Південної Корей стала очевидною навіть з космосу.
Зображення Корейського півострова вночі, створене за допомогою супутникових фотографій із метеосупутника Suomi NPP. 2012 рік. Фото: NASA. Південна Корея пройшла шлях від технологічно та економічно відсталої диктатури (ВВП країни у 1953 році становив $1,3 млрд) до сучасної держави. До 1987 року нею управляла військова хунта. Зараз Південна Корея є 10-ю економікою світу з ВВП $1.823 трлн. Країна є одним з лідерів у світі за рівнем розвитку освіти, науки та технологій — компанії Samsung, LG, Hyundai походять звідти. Проте, мешканці Півдня не вважають своє суспільство ідеальним. Однією з головних проблем називають соціальну нерівність, що є наслідком бурхливого економічного розвитку. ### Боротьба з часом: чи захочуть об’єднання наступні покоління? Зараз дві держави розділяє демілітаризована зона та лінія фортифікаційних споруд. Однак, по обидві сторони 38 паралелі не залишають надій на об’єднання. Формально кожна Корея вважає іншу окупованою територією. Професор Університету Аджу Кім Ен Рае вважає, що остаточне визволення країна відзначить лише з возз’єднанням з Північчю. Президент Корейської асоціації політичних наук Чой Джін У називає об’єднання з Північчю найважливішою метою існування Республіки Корея.
Для нелегального переправлення з однієї частини країни в іншу прокопали десятки тунелів. Через “залізну завісу” з Північної Кореї на південь прорвалися тисячі перебіжчиків, яких охоче приймає уряд Південної Кореї. Син біженця з Півночі — попередній президент Республіки Корея Мун Чже Ін — з 2018 року намагався активізувати ініціативу об’єднання, але не знайшов відгуку у Кім Чен Ина. Переселенці з півночі часто організовують акції з запуску повітряних кульок через демілітаризовану зону з антиурядовими написами. Ці дії викликають демарші з боку Пхеньяна. Саме переселенці та їхні нащадки є головним рушієм ідей об’єднання. Їхня туга за Батьківщиною зрозуміла, адже після первинного емоційного піднесення, на них очікували жорсткі реалії боротьби за місце під сонцем у ринковій економіці. Важливо: * Вибори Ердогана, порятунок Британії, новий шлях для Шольца. Що чекає на Європу у 2023 році. Проте час невблаганний. З його плином ідея об’єднання стає слабшою, адже єдина Корея переміщується з живої пам’яті на сторінки підручників. Якщо перші десятиліття після війни тисячі сімей мріяли про возз’єднання, то для сучасного покоління це радше данина історичній традиції. Це позначається на суспільних настроях: у 2018 році 77% корейців заявили, що у виборі між економічним зростанням та об’єднанням вибрали б перше. У 2019 році 53% вважали об’єднання безумовно необхідним (порівняно з 64% у 2007 році), тоді як 40% влаштовував поточний стан речей (проти 27% у 2007 році). Серед молоді ідея об’єднання популярна радше в контексті гарантії миру, а не як прагнення до возз’єднання з іншою частиною єдиного народу. У найближчому майбутньому жодних перспектив мирного об’єднання таких різних режимів не передбачається, особливо з огляду на те, що вони знову опиняються по обидві сторони нової “холодної війни”.
Зараз дві держави розділяє демілітаризована зона та лінія фортифікаційних споруд, які позначають кордони.
Зараз дві держави розділяє демілітаризована зона та лінія фортифікаційних споруд, які позначають кордони. Висновок: час є головним ворогом мирного розв’язання проблеми. Покоління, що виросли по обидві сторони “залізної завіси”, вже мають мало спільного. Якщо спочатку поділ по 38 паралелі здавався чимось протиприродним і тимчасовим, то чим менше залишається живих свідків єдиної Кореї, тим більше ідея об’єднання переходить у сферу трансцендентного. Якщо дві Кореї не об’єднаються протягом життя нинішнього покоління (що найімовірніше), то єдиним фактором об’єднання у майбутньому стане лише “одвічний дух єдиного тисячолітнього народу”. Наскільки вагомим буде цей фактор у сучасній геополітичній системі, покаже історія. Українцям варто звернути увагу на досвід свого народу, який зберіг духовну єдність протягом століть поділу різними імперіями. Корейський досвід “тимчасового” поділу та заморожування по лінії зіткнення Україні точно не потрібен. ### Підсумок від Українське життя: Цей матеріал є цінним аналізом історичного досвіду Корейської війни та її наслідків. Він допомагає зрозуміти, чому ідеї “корейського сценарію” для України є небезпечними, а сам прецедент поділу держави за лінією фронту може мати довгострокові та незворотні наслідки. Розуміння історичних паралелей може стати важливим інструментом для усвідомлення поточної ситуації та запобігання подібним сценаріям у майбутньому.
Джерело новини: focus.ua