Відкрито новий вид довгошийого динозавра в Таїланді: розширюємо уявлення про давніх велетнів
На території Таїланду палеонтологи здійснили значне відкриття, знайшовши скам’янілість раніше невідомого виду динозаврів із надзвичайно довгою шиєю. Ця знахідка свідчить про значно ширше географічне поширення представників родини маменхізавридів, ніж припускали науковці до цього часу. Новий вид дістав назву Uragasaurus kalasinensis.
Науковцям вдалося детально описати нового динозавра на основі одного добре збереженого хребця, віднайденого на північному сході Таїланду. Незважаючи на те, що артефакт складається лише з однієї кістки, вона має унікальні анатомічні риси, які дозволили дослідникам класифікувати її як представника окремого виду. Про це повідомляє видання Discovermagazine.com.
Ключові деталі відкриття
- Анатомічні особливості: Фахівці встановили, що знайдений хребець відзначається характерною Y-подібною формою, яка раніше не спостерігалася серед відомих представників родини маменхізавридів.
- Пневматична структура: Внутрішня частина кістки містить систему повітряних камер. Ця особливість сприяла зменшенню загальної ваги хребця та допомагала підтримувати неймовірно довгу шию динозавра.
- Сучасні технології: Для детального вивчення дослідники застосували комп’ютерну томографію. Це дозволило виявити наявність видовжених, краплеподібних заглиблень та складної пневматичної структури, що нагадує систему, властиву сучасним птахам.
Історичний контекст та географічне поширення
До цього відкриття переважна більшість скам’янілостей маменхізавридів концентрувалася переважно на території китайської провінції Сичуань. Першого представника цієї групи, Mamenchisaurus constructus, було виявлено ще у 1952 році під час будівельних робіт.
Останні знахідки, включно з Uragasaurus kalasinensis, переконливо свідчать про те, що ці гігантські зауроподи мали значно ширший ареал проживання. Раніше схожі рештки виявляли в Танзанії, а тепер офіційно підтверджено наявність маменхізавридів і на території сучасного Таїланду. Назва нового виду походить від санскритського слова “uraga” (змія) та назви тайської провінції Каласін, де було знайдено цю унікальну скам’янілість.
Інші знахідки та еволюційні припущення
Хребець Uragasaurus kalasinensis був виявлений у геологічній формації Пху Крадунг. Під час розкопок археологи також знайшли рештки інших представників давньої екосистеми, зокрема рибоподібних акул, черепах, крокодилоподібних рептилій та декількох видів динозаврів.
На думку науковців, розвинена система повітряних камер у хребцях стала ключовим фактором, що дозволив зауроподам еволюціонувати до найдовших ший в історії Землі. Така конструкція скелета робила кістки легшими, значно знижуючи навантаження на шийний відділ.
Подібні пневматичні хребці зустрічалися і в тероподів, і в птерозаврів, проте їхні шиї були помітно коротшими. Якщо у великих тероподів довжина шиї сягала близько двох метрів, а у деяких птерозаврів – приблизно 2,7 метра, то окремі зауроподи могли мати шию завдовжки понад 15 метрів.
Цікаво, що схожа система повітряних порожнин збереглася й у сучасних птахів. На відміну від них, жирафи, які сьогодні є найдовгошиїми наземними тваринами, не мають такої анатомічної адаптації. Дослідники вважають, що відкриття Uragasaurus kalasinensis суттєво поглибить наше розуміння еволюції зауроподів та розширить уявлення про їхнє поширення наприкінці юрського та на початку крейдяного періодів.
Читайте також: Науковці розгадали секрети долини глечиків в Лаосі (фото)
Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Telegram-канал!
Підсумок від Українське життя:
Ця новина є надзвичайно цікавою для всіх, хто захоплюється історією Землі та динозаврами. Відкриття нового виду, Uragasaurus kalasinensis, не лише додає штрих до нашої карти знань про доісторичний світ, але й змушує переглянути старі уявлення про ареали поширення давніх велетнів. Це чудова можливість дізнатися більше про дивовижні адаптації, які дозволили динозаврам досягти таких вражаючих розмірів, і зрозуміти, як еволюція продовжує дивувати нас навіть через мільйони років, відбиваючись у будові сучасних тварин.
За матеріалами: drevo.uaportal.com