«Одіссея» Гомера: Чи була ця легенда коли-небудь реальною?

Світова кіноіндустрія пережила справжній фурор після прем’єри стрічки Крістофера Нолана «Одіссея». За лічені дні картина зібрала понад 250 мільйонів доларів, моментально окупивши витрати на виробництво. Однак, попри вражаючий успіх, не бракувало й критиків, які закинули автору звинувачення в історичній неточності та надмірній «американізації» давньогрецького сюжету, що розгортається в епоху пізньої бронзи. Ми дослідили, чи поставила екранізація Нолана хрест на прагненні до історичної достовірності в художньому кіно.

Стрічка «Одіссея», що вийшла на екрани у липні 2026 року, аж ніяк не є першою спробою кінематографічного втілення легендарної оповіді Гомера. А про її численні інтерпретації за три тисячоліття історії й годі казати. Не виключено, що це й не найскандальніша адаптація давньої легенди. Згадаймо хоча б «Король Артур. Легенда меча» 2017 року від Ґая Річі, де британський героїчний епос був, м’яко кажучи, висміяний. Але в нашому випадку, схоже, що першим, хто суттєво спотворив реальні історичні події боротьби ахейців проти народів Передньої Азії, був… сам Гомер.

Наскільки реалістичною є «Одіссея»?

Розпочнімо з того, що самій класичній «Одіссеї», як літературному першоджерелу, щонайменше дві тисячі років, а не три. Повні тексти, що дійшли до нас, були написані у Х столітті у Візантії, тобто понад дві тисячі років після подій, які в них описані. Це можна порівняти зі спробою вивчити історію Стародавнього Риму через призму фільму «Гладіатор», який, до речі, значно відійшов від підтверджених історичних фактів.

Звісно, у Х столітті не створювалися оригінали «Одіссеї» чи «Іліади». Йдеться про пізніші переписування давніших текстів. Вважається, що Гомер жив не раніше ІХ століття до н.е., ймовірніше – у VIII ст. до н. е., хоча записувати його твори почали лише у VI–V ст. до н. е. Отже, за найоптимістичнішими припущеннями, «Одіссея» була створена через чотири століття після описаних у ній подій. Це схоже на те, якби сьогодні ми писали книгу чи знімали фільм про Богдана Хмельницького. Ідея гарна й потрібна, але чи стане такий твір історичним джерелом? Лише за умови, що людство втратить всю іншу інформацію про ті часи.

Створення «Одіссеї»

Троянська війна, а отже, й мандри Одіссея, належать до епохи пізньої бронзи. Приблизно через століття після цих подій епоха бронзи відійшла в минуле. Самі ахейці, які зруйнували Трою, стали жертвами дорійців, що вторглися на їхні землі. В історії Греції розпочався «Темний вік» — свого роду прообраз раннього середньовіччя. Суть була схожою: давня цивілізація була знищена, а на її руїнах варвари намагалися збудувати новий світ. Втрачено давню мову та писемність, а про подвиги минулого залишилися лише легенди, що передавалися усно.

Селами мандрували народні співці — аеди, часто сліпі. Це був свого роду античний аналог українських кобзарів. У своїх творах вони розповідали про героїчне минуле, втрачений золотий вік, який лише через тисячоліття вчені назвуть бронзовим. Ймовірно, серед них був і Гомер.

З часом ситуація покращилася. Греки відновили свою культуру, точніше, заснували її наново, і тоді були записані давні легенди. У VI–V століттях до н. е. давньогрецька цивілізація досягла піку свого розвитку. Освіта та наука в країні бурхливо розвивалися. І саме тоді Гомер став культовою постаттю. Тобто, пройшло ще чотири століття від його ймовірного життя до моменту, коли його самого та твори видатного співця почали системно досліджувати та вивчати. Тому сама постать Гомера є легендарною (тобто, остаточно не підтвердженою науково).

Наскільки давнім є оригінал твору?

Твори Гомера, як і багато інших епічних пам’яток, записували на папірусі. Проблема полягала в тому, що цей матеріал не був довговічним, тому з часом папіруси переписували на пергамент, а потім це повторювалося неодноразово. Так до нас дійшов один із таких переписів Х століття. Записи на папірусах апріорі не могли зберегтися в такому обсязі. Тому до нашого часу дійшли лише окремі фрагменти, які дивом не втратили здатності до прочитання. Найдавніший такий папірус із фрагментами творів Гомера датується III століттям до н. е. А найдавніший знайдений фрагмент твору, що стосується України, — це уламок кераміки з давнього міста Ольвія. Цей уламок та напис на ньому датують V століттям до нашої ери.

А папіруси — це вже елліністичний період. Час правління в Єгипті нащадків полководця Олександра Македонського — царство Птолемеїв. Тоді за наказом царів у столиці цієї держави, Александрії, було створено науковий центр, результатом роботи якого стало функціонування однієї з найбільших бібліотек світу. Вона була зруйнована в середині VII століття.

Тож, що ми можемо стверджувати точно, то це те, що сам Гомер, навіть якщо він реально існував, точно нічого не написав. Максимум, що він зробив, — оспівав давню легенду, частково адаптувавши її до реалій свого часу. А вже потім, ще через кілька століть, її записали представники періоду класичної Греції. І зовсім не факт, що вони нічого не змінювали в гомерівських поемах.

Важливо

Завоювати не означає підкорити: чому імперія Олександра Македонського не пережила свого творця

Сам Гомер обрав найтрагічніші та, ймовірно, найактуальніші сюжети для свого часу — це опір свавіллю вождя, описаний в «Іліаді», та проблема повернення воїна чи торговця після довгої подорожі, що, власне, й описано в «Одіссеї».

Чи можна вважати творіння Гомера оригіналом?

У VIII столітті Греція відновлювалася. Землі в країні катастрофічно не вистачало. Тому батьківський спадок діставався лише старшому синові, молодші ж мали самостійно знайти родючі ґрунти, аби прогодувати себе та свою родину деінде. Жителі численних островів, природно, почали шукати порятунку в морі. Так почалася славнозвісна грецька колонізація. Греки заселили території від сучасної української Керчі до британського Гібралтара.

Як тогочасне суспільство сприймало невідомий для них світ, населений дикими звірами та часто не менш дикими, а то й більш небезпечними людьми? Звісно, вони бачили небезпеки всюди. Не минуло й марнославства, яке існувало й тоді. Часто колоністи, які поверталися з плавань, не проти були дещо «перебільшити свої подвиги» — справа барона Мюнхгаузена жила вже тоді. Так моряки, які повернулися, розповідали про гігантських циклопів, що живуть на далеких островах, жахливих потвор, які чатують на подорожніх у вузьких протоках, та неймовірної краси німф, які не проти приворожити до себе відважних героїв: лише богині могли змусити їх зрадити своїх дружин.

Окрім бажання похвалитися, в цих оповідях було й раціональне зерно: залякати потенційних конкурентів (хто захоче зустрітися зі Сциллою та Харібдою?), а також підвищити вартість привезених товарів (сир, вкрадений у страшного циклопа — набагато дорожчий). Хоча мандрівники й без усіляких міфологічних істот у своїх подорожах стикалися зі смертельними небезпеками.

Цікавий момент: у поемі «Одіссея» згадуються кіммерійці. Якраз у період ймовірної творчості Гомера греки починають колонізацію Північного Причорномор’я, під час якої стикаються з доволі жорстокими місцевими племенами кочівників. І це один із важливих чинників інтерпретації творчості Гомера. Події в «Одіссеї», начебто, розгорталися у XII ст. до н. е., проте найдавніший науково задокументований спогад про кіммерійців датується якраз кінцем VIII століття в ассирійських клинописах. Іншим джерелом, яке згадує про цей перший на території України народ, про який ми знаємо, є саме «Одіссея» Гомера. У цьому творі є лише коротка згадка про те, що цей народ живе на краю океану, при вході до підземного світу. Але, найімовірніше, це таки вставка періоду написання твору, а не відгомін давньої легенди.

До речі, Гомер теж використовував Ноланівський стиль заплутування глядачів. Мабуть, варто все ж сказати навпаки, адже Гомер випередив сучасного талановитого режисера майже на три тисячі років. Але події в «Одіссеї» розгортаються нелінійно. Все починається з десятого, тобто останнього року блукань Одіссея. Головний герой потрапляє до народу феаків, де спочатку сам слухає неймовірні оповіді про свої поневіряння, а потім починає говорити вже сам Одіссей.

Особливість цієї поеми не в тому, що вона збереглася до наших днів, не загубившись у тумані історії за понад три тисячі років. Насправді «Іліада» та «Одіссея» — це лише частина героїчного епосу про завоювання Трої. Але таємниця їхньої популярності в тому, що вони актуальні для кожної епохи. Пізня бронза, темні віки, архаїчна Греція, класична Греція, доба еллінізму, римська епоха, середньовіччя, доба Відродження, модерн і сучасність. Протягом кожного періоду ці безсмертні твори переосмислювалися по-новому, а проблеми, які турбували людей — все ті ж:

• Слабкість людини, яка є лише маленьким гвинтиком у неосяжному всесвіті.
• Подружня вірність.
• Заздрість ворогів.
• Становище жінки в суспільстві, боротьба за своє «Я».
• Розлука.

І, мабуть, найважливіше. Питання, яке викликало найбільший відгук у кожну епоху — повернення з війни. Одіссей вважався наймудрішою людиною на землі. Він здобув Трою, але його життя — це все одно трагедія. Він пішов на війну з почуття обов’язку в день, коли народився його син, а повернувся, коли в того вже проросла борода. Замість щасливого подружнього життя доля приготувала йому вічні блукання та славу переможця, яка розчинилася в його житті, як пісок, що проходить крізь пальці. Скільки поколінь переживали схожі емоції за ці три тисячі років, які минули з моменту знищення Трої ахейцями? І скільки героїв співпереживали Одіссею, читаючи цей твір, скільки жінок, які чекали своїх чоловіків із тривалої розлуки, асоціювали себе з Пенелопою, яка таки його дочекалася, тоді, коли весь світ вже давно поховав її чоловіка.

Важливо

Розумний, відважний, хитрий і безвідповідальний: чому Одіссей у версії Нолана виявляється не таким вже й героєм

У кожної епохи був свій Одіссей. Але чи не є цей сюжет актуальним і зараз? І чи мав право видатний режисер сучасності подати його у своєму художньому переосмисленні, відповідно до реалій часу, в якому він творить? Вкотре вже додавши до безсмертного шедевра нових барв.

У чому символізм «Одіссеї»?

За тисячоліття розповідей про Одіссея його ім’я стало символом мандрів: не лише в буквальному сенсі, а й, зокрема, мандрів людського духу. Кілька десятиліть тому інший видатний творець своєї епохи, Стенлі Кубрик, зняв «Космічну Одіссею…». У ній основна думка — це абстрактна мандрівка людської сутності, яка відбувається на тлі реальної космічної подорожі. В ній показано еволюцію людського розвитку від того моменту, коли людиноподібна мавпа вперше взяла до рук камінь, і до моменту, коли машина, творіння рук людських, повстала проти свого творця.

Символічно, якщо саме з оповіді про Одіссея розпочнеться революція в кінематографі, адже під час публічного скандалу щодо кастингу акторів до фільму Нолана відомий техномагнат Ілон Маск заявив, що зніме власний фільм за участю ШІ, який розробляють його корпорації. Він обіцяв завершити до кінця цього року — що ж, чекаємо справжнього перевороту у світі кіно.

Це може стати новим етапом символічної подорожі Одіссея етапами розвитку творчого потенціалу людства.

Легенда про героя-мандрівника зародилася в еру пізньої бронзи, прожила темний період втрати писемності суспільством, яке породило цей епос; пройшла еру папірусу, пергаменту і врешті була записана чорнилом на папері. Її ставили в театрах античності, і вона перекочувала до модерних вистав, поки не опинилася на екранах кіно й телебачення, і ось тепер, можливо, «Одіссея», яка разом зі своєю сестрою «Іліадою» стала початком літератури в Європі, почне новий етап в історії людства — з першим фільмом, створеним штучним інтелектом.

Підсумок від Українське життя:

Ця стаття допоможе вам зрозуміти, що навіть найдавніші історії, як-от «Одіссея», не є абсолютно достовірними джерелами. Вона пояснює, як легенди трансформувалися з часом, і чому сучасні екранізації мають право на власне трактування. Це особливо актуально для тих, хто цінує як історичну правду, так і мистецьку інтерпретацію.

Дізнатися більше на: focus.ua