У країнах колишнього СРСР майже всі люди мають по батькові. І навпаки, в Європі та США люди зазвичай мають лише ім'я та прізвище, передає Ukr.Media .
Яке походження європейської системи імен?
Спочатку майже в усіх культурах земної кулі використовувалися по батькові. Прізвища в сучасному вигляді з’явилися лише в X столітті. Багато людей спочатку мали по батькові, що походить від прізвиська родоначальника.
Першими, хто прийняв цю нову конвенцію про найменування, були жителі Північної Італії, регіону, який був економічно розвиненим у Європі. Прізвища стали важливими для управління спадковими правами та для більш точної ідентифікації осіб та їхніх сімей.
В інших частинах Європи прізвища набули популярності лише до 15 століття. Коли вони стали більш поширеними, по батькові стали зайвими. Прізвище вже вказувало на родинну приналежність людини, і достатньо було знати прізвище людини, щоб з’ясувати її статус у європейському суспільстві.
Крім того, грала роль родинна професія: за прізвищем можна було визначити рід діяльності людини.
Іспанці та португальці, які були орієнтовані на своє шляхетне походження та патріотизм, прийняли два прізвища (одне від батька та одне від матері) разом із двома іменами (одне особисте та одне церковне).
У цьому контексті церковне ім’я хлопчика могло бути жіночим, а ім’я дівчинки – чоловічим. Наприклад, хлопчика можна назвати Хосе Марія, а дівчинку — Марія Хосе. Повне ім’я може бути Хосе Марія Ісідоро Луїс (де Ісідоро — прізвище батька, а Луїс — прізвище матері).
У Великобританії та США також немає імені по батькові. Замість цього використовується «по батькові» або «друге» ім’я, яке часто дається на честь родича, священнослужителя або іншої важливої особи в сім’ї.
Чому імена по батькові залишилися поширеними в нашій культурі?
Прізвища на Русі виникли в 13 столітті в Новгородській республіці. Однак не всі їх взяли на озброєння. Якщо в Європі прізвища були звичним явищем, то у нас вони були схожі на відзнаку. Носити прізвище могли лише князі, бояри, дворяни, купці та особливо знатні служиві особи.
Селянство, яке становило 80% населення, не мало прізвищ. Ідентифікатор родини часто замінювався по батькові або навіть прізвиськом. Тому прізвища набули поширення серед населення лише в останні 100-150 років. На той час імена по батькові вже стали невід’ємною частиною нашої національної ідентичності.
Уявити себе без по батькові практично неможливо. Якщо в Європі прізвище є основним компонентом імені, то в нашій культурі по батькові займає першорядне місце. По батькові також збереглися в арабів, євреїв, турків, скандинавів та різних інших груп.
Сьогодні відбувається поступовий відхід від вживання по батькові. Іноді діти бажають прийняти ім'я матері (особливо, якщо батько не брав участі в їх вихованні) або навіть імена обох батьків.
Джерело: ukr.media
