Протягом 1930-х років в Англії та Сполучених Штатах стало модним розміщувати немовлят у клітках біля їхніх будинків. Однак було очевидно, що немовлята не були задоволені цією так званою «турботою» з боку батьків. То що ж зробило такі клітки модними, і що спонукало батьків виставляти своїх малюків на вулицю?
Ідея про те, що дитині потрібне «свіже повітря», виникла наприкінці 19 століття.
Доктор Еммет Холт, визначна постать тієї епохи, пов'язана з Фондом Рокфеллера, написав книгу «Турбота про дітей та їхні почуття».
Серед пропозицій Холта була важливість «вентиляції». Він стверджував, що свіже повітря «необхідне для оновлення та очищення крові, і таке ж життєво важливе для здоров'я та росту, як і поживна їжа».
Лікар стверджував, що свіже повітря та сонячне світло мають вирішальне значення для розвитку дитини. Важливо, щоб шкіра немовляти дихала та акліматизувала себе до навколишнього середовища. Крім того, ця практика зміцнює дітей та підвищує їхній імунітет.
Він рекомендував одягати немовля в «капюшон і легке пальто, подібне до того, що носять на вулиці», і щоб дитина відпочивала в колисці або візку з широко відчиненими вікнами та щільно зачиненими дверима.
Однак лікар не запропонував жодного конкретного проекту для «вентиляції», а в Лондоні на той час бракувало балконів.
Першою, хто втілив концепції Холта, була Елеонора Рузвельт, яка згодом стала дружиною майбутнього президента США Франкліна Рузвельта.
Невдовзі після народження своєї першої дитини в 1906 році, тоді 21-річна дівчина придбала дротяний курник, підвісила його до вікна свого будинку в Нью-Йорку та помістила туди маленьку Анну.
Дівчинку тримали в клітці на північній стороні, де постійно було холодно та темно. Немовля часто кричало та плакало. Елеонора не реагувала, доки не втрутився сусід, який навіть погрожував повідомити про неї до соціальних служб.
«Це був шок для мене; я вважала себе дуже прогресивною матір’ю», – згадувала Елеонора Рузвельт. Однак вона була не самотня – подібні пристрої почали з’являтися все частіше у Сполучених Штатах.
У 1922 році американка на ім'я Емма Рід запатентувала «дитячу клітку». Метою цієї конструкції було дозволити дитині насолоджуватися свіжим повітрям, не перебуваючи на галасливих міських вулицях.
У той період американці гралися з цією ідеєю, і клітки погано продавалися. Однак у Великій Британії на них почалося справжнє бум! Дитячі клітки стали надзвичайно популярними.
У 1935 році Королівський інститут британських архітекторів запропонував включати такі «дитячі балкони» в проєкти нових будівель.
Ця практика була припинена на початку Другої світової війни через бомбардування.
У 1953 році Англія переглянула цю концепцію і навіть випустила рекламний ролик, що рекламував ці клітки. Однак широка громадськість у Великій Британії більше не хотіла купувати ці сумнівні конструкції. Одним із факторів, що сприяли цьому, було швидке поширення автомобілів, через що повітря на вулиці, перед будинками, явно шкідливе для здоров'я дітей.
Джерело: ukr.media
