Олексій Середа – про підтримку батька з фронту, адреналін від 10-метрової вежі та мрію про життя

Фото: особистий архів Олексія Середи

Український стрибок у воду Олексій Середа вкотре довів, що є одним зі світових лідерів у своєму виді спорту. Він став срібним призером чемпіонату світу зі стрибків у воду з 10-метрової платформи. Медаль поповнилася трьома золотими медалями, здобутими на чемпіонаті Європи 2025 року. Сам спортсмен зізнається: до європейського золота він уже звик, хоче більшого.

Про свої плани, думки та захоплення соціальними мережами спортсмен розповів в інтерв'ю журналісту Korotko pro .

Стрибати з “десятки” веселіше, ніж з легкої “п'ятірки”

– Ви вибороли срібло на чемпіонаті світу з водних видів спорту у стрибках з 10-метрової вишки. Що для вас означає це досягнення?

– Головний результат – це кар’єрний ріст. Тренування приносять плоди, і я не стою на місці. Ми стараємося, бачимо результат, і це мотивує мене особисто та мого тренера. Ну, я не хочу чаклувати, але Чемпіонат світу можна порівняти з Олімпійськими іграми. Тут збираються найкращі. Результат означає, що у нас буде шанс виграти медаль. А я, у свою чергу, працюватиму ще більше, щоб збільшити ці шанси.

– 10-метрова висота – це багато. Чи відчуваєте ви приплив адреналіну в момент стрибка? І які емоції це все супроводжує?

– Насправді буває страшно. Особливо на змаганнях. Тут величезна відповідальність перед тренером, країною, батьками та собою. Хочеться показати результат і зробити все якнайкраще. Намагаюся максимально боротися зі страхом і нервами, зосередитися виключно на стрибку. Але водночас це дає мені адреналін, і мені це подобається. Скажімо так, мене більше цікавлять складні стрибки з «десятки», ніж «легкі» стрибки з «п’ятірки» чи «трійки».

– Якщо підсумувати сезон, чим ви задоволені, а чим ні?

– Я виборов срібну медаль в особистих змаганнях на чемпіонаті світу. Скажімо так, ця нагорода врятувала весь сезон. Якби не вона, я був би менш задоволений. Я показав чудовий результат на чемпіонаті Європи, там три золоті медалі. Але все ж таки моя мрія – стати олімпійським чемпіоном, тому я розумію, що бути чемпіоном Європи недостатньо для здійснення моєї мрії. Медаль наприкінці сезону підняла мені настрій і трохи підбадьорила.

– Водні спортсмени – одні з небагатьох, хто демонструє високі результати на міжнародній арені під час війни. На вашу думку, чому?

– Я особисто знаю багатьох синхроністів, вони показували і показують дуже хороші результати. Як і ми. І що спільного між нами можна виділити: по-перше, дуже важливу роль відіграє наш президент федерації Ігор Володимирович Лисов. Він дуже допомагає мені особисто та нашій команді. Він нас підтримує. У нас ідеальні умови для тренувань. У нас один з найкращих басейнів у Європі, в якому ми постійно тренуємося. Він створює нам усі необхідні умови та дає нам усе необхідне. І в хороших умовах ми готуємося до змагань. І, звичайно ж, тренери – вони працюють з нами, підтримують нас, їздять усюди, завжди поруч. І ми самі теж стараємося якнайкраще.

Перемоги на чемпіонатах Європи стали для Олексія звичним явищем. Фото: особистий архів Олексія Середи

Тато з фронту допомагає, чим може

– У вашому рідному Миколаєві обстріляли басейн, де ви тренувалися. У якому він стані? Як це сталося?

– Чесно кажучи, я не знаю, в якому він зараз стані. Я знаю, що з нього вилітали вікна. Я дуже засмутився – це ж твій рідний басейн, ти в ньому виріс, зробив свої перші кроки. А тут ці собаки його обстрілюють, а потім дозволяють російським спортсменам змагатися і кажуть, що вони нейтральні спортсмени. Хоча, як ми бачимо, ці нейтральні спортсмени руйнують наші міста, заважають нам нормально жити.

– Як там будинок вашої родини в Миколаєві? Чи не постраждав він за цей час?

– Під час повномасштабної війни я був поранений. На самому початку «повномасштабної» війни влучив снаряд. Він пробив 2 поверхи. У нас була дірка в даху та ванній кімнаті. Слава Богу, нам вдалося все це залатати. Тато зробив це сам. Все було відремонтовано. Слава Богу, членів сім'ї тієї ночі не було вдома, тому всі вижили, і це головне.

– Ваш батько зараз служить у лавах Сил оборони України. Як часто у вас трапляються ситуації, коли ви довго не маєте з ним зв’язку? І як ви взагалі працюєте над подоланням стресу в такій ситуації?

– Так, це правда. Його перевели ближче до «передової». Він у Херсонській області. Живе в окопі. І я його дуже давно не бачила. Але зв’язок з ним є, ми часто спілкуємося. Хоча тато каже, що у них «тиша і спокій», я розумію, що він часто «літає» туди, де служить. Він просто каже це для того, щоб ми з сестрою не хвилювалися і думали, що все гаразд.

Під час тренувань я намагаюся про це не думати. Мабуть, мені в цьому допомагає тато. Він хороший хлопець, позитивний. Іноді я йому телефоную, а там вибухи. Тато каже, що все добре, це далеко. І розумієш, якби це було далеко, я б не чув їх по телефону. Він допомагає мені з цим впоратися. Він завжди в гарному настрої.

– У яких умовах вам доводиться тренуватися?

– Важко, перш за все, психологічно. Наші тренування постійно перериваються через авіанальоти. Нам доводиться спускатися в бомбосховище. Але у нас є справді класний басейн. Зараз там майже завершена реконструкція, і буде ще краще.

З тренером Тамарою Токмачовою спортсмен рішуче налаштований спробувати олімпійське золото. Фото: особистий архів Олексія Середи

Для мене важливо, щоб під час відпустки був «викид адреналіну».

– Ви зараз у відпустці. Як ви її проводите? Про що думаєте, поки відпочиваєте?

– Спочатку я відвідав Миколаїв, трохи відпочив на батьківщині. Потім поїхав до Києва. Скоро поїду до Одеси. Локально – в Україні. Намагаюся переключитися, не думати про стрибки, проводжу час з друзями. Іноді катаюся на картингу. Мені подобається більш активний відпочинок.

– Ви продовжуєте бути дуже активними у TikTok. Що це для вас? Спосіб емоційного та психологічного розрядження? Чи бажання мати власну медіаплатформу?

– Там зібралася активна жива аудиторія. Людям цікавий контент. Підписники – не всі, але багато – цінують його, дивляться. Для мене це спосіб спілкування зі світом. Мені подобається публікувати якесь відео в TikTok. Роблю це на згадку, щоб були якісь спогади зі змагань. З тренувань. З відпустки. Є також просто відео стрибків. Мені подобається їх дивитися. Ну, мене мотивує те, що в мене є шанувальники, підписники та глядачі. Тому що TikTok у мене з 2018 року. Я там з того часу. І такої популярності в мене ніколи не було. А тепер трапляється, що люди впізнають мене на вулиці і кажуть, що бачили мене в TikTok.

– Що вас надихає поза спортом?

– Я б не сказав, що мені дуже потрібна мотивація. Мій спосіб життя – це постійні тренування та робота. Коли я не працюю, я почуваюся трохи незграбно, я почуваюся «лінивим», який, вибачте, марнує своє життя.

– Ви все своє життя провели в басейні. А як щодо вашої відпустки? Ви любите відпочивати на морі чи біля будь-якої водойми? Чи надаєте перевагу іншим видам відпочинку?

– Насправді, мені більше до вподоби інші види відпочинку. Бо коли ти щодня в басейні, вода – чи то річка, море, чи озеро – вже не приваблює. Вона викликає бажання розслабитися. Мені дуже подобається кататися на сноуборді. Це круто, це «вайб», це адреналін. Для мене важливо, щоб у відпочинку був «адреналін». Поїхати на море, полежати там, випити коктейль – це не для мене. Але спробувати покататися на серфі в морі – це так, так круто. Те саме стосується гір, просто милуватися краєвидами – це не моє. А якщо ти там на чомусь катаєшся – це круто.

– Про що ти зараз мрієш?

– Як і всі українці – про мир. І з дитинства я мріяв про золоту медаль на Олімпійських іграх. Це моя глобальна мрія – стати олімпійським чемпіоном.