Серед порад та рекомендацій, які дають претендентам рекрутери та HR-и останні півроку один зустрічається регулярно – “будьте гнучкішими при обговоренні зарплати”. Так, у середньому зарплати стали нижчими, а конкуренція на ринку праці зросла, але все ж таки хотілося б отримати гідну оплату своєї праці. Як з'ясувалося, немає нічого неможливого – принципи торгу залишилися тими самими, справа за малим – вміло їх використати.
Правильна оцінка
Головне при обговоренні розміру зарплати знати, що ви вмієте робити і скільки коштуєте. Це торг, в якому потрібно відштовхуватися від поточного рівня компенсацій, тому що в 95% випадків це відображення ринкової вартості кандидата, ви коштуєте стільки, скільки отримуєте.
Оцініть ситуацію на ринку, відвідавши робітні ресурси, та подивіться, скільки сьогодні роботодавці пропонують за знання та вміння, адекватні вашим.
Наступний етап – з'ясувати, що готовий запропонувати конкретний роботодавець. Якщо ви влаштовуєтеся на роботу через кадрове агентство, можете сміливо розраховувати на допомогу консультантів. Професіонали в кадрових агентствах завжди мають інформацію про те, яка вилка зарплат надається в компанії. Крім того, в агентстві можна дізнатися, чи роботодавець готовий до підвищення зарплати і на якій підставі. Треба чітко розуміти, що якщо компанією позначено чіткий бюджет, то ні про яке підвищення зарплати понад норму не може бути мови — вас просто не розглядатимуть як кандидата. До питання підвищення зарплати завжди можна повернутися після випробувального терміну.
Дізнатись, чи зможе компанія платити вам бажану зарплату, можна на етапі телефонного інтерв'ю. Ситуацію з рівнем зарплатних очікувань перед запрошенням на співбесіду зазвичай уточнюють і самі роботодавці, а щоб заощадити час та полегшити взаєморозуміння, можна вказати ці відомості у резюме.
Предметна розмова
Експерти радять кандидатам завжди пам'ятати про три точки: комфортний рівень зарплати, бажаний (з нього і потрібно починати переговори) і мінімальний. Останній роботодавцю краще не озвучувати, але його потрібно знати, і розуміти, на яких умовах ви можете на нього погодитися: або компанія дуже цікава, або обов'язки, або ви йдете на зниження, розуміючи, що не цілком відповідаєте вимогам, що висуваються.
Що ж до безпосередньо переговорів, то основні принципи зводяться до наступного: говорити про зарплату потрібно якомога пізніше, а побажання вимагають вагомих обґрунтувань.
Чим пізніше розпочато предметну розмову про зарплату, тим більше шансів отримати бажане. Керівник буде зговірливішим, якщо ви продемонструєте якості, які допоможуть йому вирішити проблеми, пов'язані з відсутністю фахівця на цій позиції. Принцип такий – ви просите зарплату, яка знаходиться в межах ринкової вилки, але конкретний розмір обговорюєте після того, як дізнаєтесь, які завдання будуть перед вами поставлені, які виділені ресурси і так далі.
Насамперед, потрібно показати зацікавленість у компанії та функціоналі, а роботодавцю важливо зрозуміти та оцінити систему мотивації кандидата. Головне, щоб мотивація показувала ваше бажання рухатися вперед, незважаючи на труднощі, що, само собою, передбачає збільшення заробітної плати.
Очевидно, що як більше просити, кожен вирішує сам. Експерти не радять вимагати більше 20% від середнього рівня, який пропонує компанія. Якщо ви просите більше, то є ризик зіткнутися з так званим синдромом нереалізованих бажань керівника.
Зауважимо, що знати ситуацію на ринку, звичайно, потрібно, але не забувати відштовхуватися і від власної кваліфікації. У практиці були випадки коли кандидати успішно вели переговори про підвищення зарплати більш ніж на 50%. Тут потрібне вагоме обґрунтування, вміння подати себе та стовідсоткова впевненість.
