Середній вік – поняття розтяжне: для когось, хто рано почав жити окремо від батьків і самостійно утримувати себе, це буде 30 років, для когось середній вік це 35-40 років, а для когось середній вік починається після 50 років.
Але що цікаво, практично у всіх, хто досяг свого середнього віку, виникає питання: «Чи я справді займаюся своєю справою? Чи не час мені змінювати напрямок роботи»?
І раз виникнувши, ніби раптово, це питання періодично «свердлить у мізках», іноді не дає заснути до ранку, і звичні способи розслаблення та відволікання від «суворої правди буття» вже не допомагають.
Але за раптовістю, що здається, ховається проста закономірність – зміни не відбуваються «раптом». Ми просто не звертали уваги, свідомо чи несвідомо, на довготривалі процеси, які й були основою того, що «раптово» відкривається здивованому погляду.
Так само йде справа і з питанням щодо роботи або справою, якою ми займалися довгий час і якими ми «раптом», «раптово», стаємо незадоволені.
За роки, протягом яких ми йшли до свого середнього віку, наші «Я», наші цінності та переконання змінилися. Інакше й не може бути. Ми набуваємо різного досвіду: радостей і невдач, ми мужніємо, стаємо майстернішими і мудрішими. Те, що хвилювало нас у 20 років, у 40 викликає усмішку.
Але водночас ми продовжуємо реалізовувати себе у світі, у просторі за допомогою старих моделей, старої поведінки, старих ролей. Продовжуємо реалізовувати за допомогою інструментарію, який відноситься до наших колишніх, уже залишених цінностей.
У міру того, як ми шукаємо, часто методом спроб і помилок, інші способи та інструменти реалізації наших нових цінностей, ми відчуваємо вкрай неприємні стани. Ми – різні, і тому я не можу зараз говорити про конкретні неприємні статки інших людей. Я назву лише одне, яке знаю і яке, на мій погляд, найповніше описує зміни в середньому віці – це незадоволеність .
Незадоволеність штука всеядна і вона «чіпляє» практично всіх: і бідних і багатих, причому багатих, як не дивно, навіть більше, товстих і худих, блондинів і брюнетів.
Часто в цьому стані людина каже: «Мені здається, що у моєму житті все нормально. Загалом я благополучна людина: сім'я є, робота, машина. Що ще? Здається, все є. Але при цьому чомусь я погано почуваюся. І не можу зрозуміти чому. І змінити цей стан не вдається».
Якщо ж поговорити з такою людиною, розпитати її, то з'ясуються такі деталі, як:
– відчуття нереалізованості;
– тривожність щодо майбутнього;
– бажання перейти новий рівень;
– відчуття «стою тупо, як баран перед новими воротами», відчуття глухого кута, болота;
– Втома, занепад сил;
– Відчуття, що йду не туди;
– дратівливість;
– невдоволення собою, зниження впевненості у собі, зниження самооцінки;
– Порушення сну (безсоння, сонливість) і т.д.
Незадоволеність часто може виражатися як на психічному, а й у соматичному (тілесному) рівні. Наприклад, у зовні «благополучної» людини без видимих причин раптом починають проявлятися хвороби: гіпертонія та гіпотонія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма, псоріаз, цукровий діабет, глаукома, ревматоїдний артрит, рак, інфекційні та інші.
Люди, які до середнього віку втрачають задоволення, радості від своєї роботи, на мій погляд, мають спільні риси:
– Їхня робота мало пов'язана з речами, які нині їх справді турбують. Робота швидше за бар'єр для них, ніж шлях до почуття задоволення.
– Вони можуть досягти чимось успіхів, але це не те, що вони сьогодні хочуть робити. Вони не ростуть як професіонали, залишаючись на рівні, який колись отримали. Якщо ж підвищення кваліфікації є вимогою їхньої поточної роботи, вони роблять це за потребою з «кислим виразом обличчя».
– Вони ніколи не будували довгострокових планів розвитку у напрямку гармонійного та радісного професійного життя. Вони, якщо й ставили раніше цілі щодо кар'єри, то ці цілі були короткострокові. Але часто вони не ставили за мету взагалі.
– Відчувши незадоволеність, вони починають критично переглядати власне життя та кар'єру.
Є спільне вирішення проблеми незадоволеності своєю кар'єрою. Воно просте і складається з трьох великих кроків:
1. Перший крок і найголовніший, тому що без нього всі потуги будуть марні: це відповідальність за здійснення змін у своєму житті.
2. Другий крок – усвідомлення своїх істинних цінностей, цінностей, які є у нас у цьому чудовому середньому віці.
3. І нарешті, крок третій – знайти роботу чи справу, які повністю задовольняють наші справжні цінності. Цей крок полягає не тільки в тому, яку роботу чи справу я хочу мати, а й у пошуку відповідей на запитання: якою людиною я хочу при цьому стати, які жертви, обмеження я готовий принести.
Це навіть швидше не рішення, а напрям руху, і звичайно, в межах цих трьох «простих» кроків буде достатня кількість дрібніших кроків, виборів і дій, «крові, поту і сліз», які неминучі на будь-якому серйозному і важливому шляху.
Як найкраще пройти цей шлях? На мій погляд, є два варіанти:
Перший. Працювати самостійно – читаючи розумні книги, відвідуючи тренінги та семінари, рефлексуючи, дізнаючись нове про себе та світ, приймаючи рішення, пробуючи, аналізуючи і знову, приймаючи рішення та пробуючи. Цей шлях серйозний і непростий. Але велика ймовірність йти таким шляхом довго. Нещодавно мені написав один мій передплатник: «За останні 10 років практично змінив близько 70 професій з метою знайти свою справу. Не знайшов». Цілком можливо, ця людина ходить по колу в змінах робіт і не помічає чогось важливого, що може розірвати коло. І, можливо, не помічає через те, що, перебуваючи в межах системи, не завжди можна побачити те, що легко можна помітити за її межами;
Другий , на мій погляд, кращий: пройти шлях разом зі спеціалістом, кар'єрним коучем або консультантом з кар'єри.
Зупинюся на перевагах другого шляху. Я сам зараз як клієнт кар'єрного коуча проходжу шлях по будівництву та покращенню своєї кар'єри (я маю переконання, що процес покращень – процес нескінченний, та й мій друг Конфуцій говорив: «Хороші люди невпинно покращують себе»).
Отже, переваги роботи з кар'єрним коучем:
– перша перевага: цей шлях людина і коуч проходять разом, а разом, як мовиться в російському прислів'ї «і чорт не страшний»;
– Коуч допомагає точніше та чесніше провести оцінку: де я зараз? Хто я зараз? Наскільки гармонійне моє життя і всі його складові?
– коуч допомагає усвідомити і, що, як на мене, важливіше, прийняти свої справжні цінності;
– Коуч допомагає визначити: що хочу робити? Як я хочу жити? Допомагає відповісти на ці питання, виходячи з усвідомлених, справжніх цінностей;
– Коуч допомагає визначити план дій, необхідних, щоб прийти у свої «хочу», у свої «це моє». І попрацювати з ресурсами: провести інвентаризацію того, що вже є, подумати, що потрібно покращити, переробити, а що й прикупити на стороні або взяти у борг;
– Коуч допомагає визначити перший крок і… м'яко штовхає: «Іди, ти вже готовий. Це твій шлях. І пам'ятай, я поряд».
А як у вас із кар'єрою в середньому віці?
