The Economist присвятив статтю питанню концентрації влади в Україні. У публікації зазначається, що суспільна підтримка та допомога Заходу на початку широкомасштабної агресії «здійснили злет Зеленського до небес». Ключові рішення ухвалює обмежене коло осіб на чолі з Андрієм Єрмаком, а оточення президента зберегло «колишні недоліки» — вплив на незалежні мас-медіа, організації, переслідування опозиційних сил. Раніше про ідентичне писали Times, The Guardian, інші авторитетні міжнародні видання.
ВІДЕО ДНЯ
Те, що декілька років тому розцінювали як тривожний дзвінок, стало закономірністю. За останні роки вплив Офісу президента поширився на всі сфери діяльності і досяг таких масштабів, якими могли пишатися тільки «регіонали». Протистоянню Банкової з політичними конкурентами не стала перешкодою навіть повномасштабна війна. Парадоксально, але чим далі ми від виборів, тим більш жорстокою вона стає.
Атака на Київ
Київ — головний мегаполіс України та єдиний, який не піддається безмежному впливу Банкової. Боротьба за важливий політичний та електоральний центр країни триває з 2019 року. Ще тоді Офіс планував позбавити мера повноважень і досі не відмовляється від цієї думки. Мер відкрито виступає як противник президента Зеленського: звинувачував Банкову в підготовці до виборів і бажанні розчистити політичну арену.
РЕКЛАМА
Центральна влада відповіла систематичним тиском, причому не тільки на міського голову, але й на його найближче коло — заступників, депутатів Київради та бізнес, пов’язаний зі столицею. З 2019 року відкрито понад 1500 кримінальних розслідувань щодо працівників КМДА та структурних підрозділів. В міській адміністрації проведено понад 1800 обшуків, конфісковано багато документів, вручено більше 300 підозр. Станом на квітень 2025 року, лише чотири обвинувальні вироки вступили в законну силу. Тобто, абсолютна більшість справ закінчується публікаціями в ЗМІ і не доходять до вироків.
В цілому 2025 рік став найбільш «плідним» за кількістю фактів політичного переслідування осіб, прямо чи опосередковано пов’язаних зі столицею. Це посилилось після призначення Тимура Ткаченка керівником Київської міської військової адміністрації — цей орган є виключно президентською вертикаллю і призначений перейняти на себе повноваження КМДА, практично знівелювавши її значення.
За кілька місяців після приходу Ткаченка в Києві до атаки на столицю приєдналось НАБУ. Тут варто згадати, що очільник КМВА і директор бюро Семен Кривонос є родичами: їхні дружини — рідні сестри. Тому голову НАБУ точно не можна вважати незалежною стороною, коли його шваґро веде боротьбу за владу в столиці.
РЕКЛАМА
НАБУ розпочало чергову кримінальну справу, яка, як і всі інші, супроводжувалася потужним розголосом у медіа, зокрема через анонімні телеграм-канали.
Влада намагалася подати це як боротьбу з корупцією, а на ділі вона паралізувала роботу Київради на пів року та перетворилася на засіб тиску на Кличка та опозицію. Під переслідуванням опинилися колишній секретар Київради Володимир Бондаренко (його згодом відправили під домашній арешт за іншою справою), заступник мера Петро Оленич, депутати від опозиційних фракцій Київради та адвокат Денис Комарницький, який має широке коло політичних зв’язків і надає юридичну допомогу клієнтам з різних опозиційних сил.
Наступ на опозицію
Нова хвиля політичного впливу на столичну владу розпочалася в липні, коли міська рада мала обирати секретаря. Використали усі доступні інструменти: залякування, підозри, кримінальні провадження, обшуки, виклики на розмови. «Мета — примусити проголосувати за потрібну особу на посаду секретаря. Після цього перевороту новий секретар Київради у зв’язці з головою КМВА має очолити керівництво Києвом», — коментував тоді екснардеп і політичний аналітик Олександр Черненко.
11 вересня Кличко прямо під час відкриття пленарного засідання повідомив про черговий наступ правоохоронців: влада готує підозри шістьом ключовим депутатам опозиційних партій: Леоніду Ємцю (ЄС), Григорію Маленку (Голос), Віктору Домагальському (адвокат, що представляє інтереси Кличка та його заступника Володимира Прокопіва), Вікторії Мусі (Удар), Володимиру Андрусішину (ЄС), Олександру Бродському (Батьківщина). Формальна причина — нібито незаконне отримання ними відшкодування за відрядження. «Робиться все для того, щоб Київрада не працювала. Щоб дестабілізувати діяльність депутатського корпусу», — заявив міський голова.
РЕКЛАМА
Впливові ЗМІ підкреслюють: масштабна кампанія силовиків проти органів місцевого самоврядування свідчить, що вся активність прокурорів — це не про оздоровлення. Вона може мати інші мотиви: відволікання уваги від конфлікту між президентськими силовиками та антикорупційними установами (подальші слідчі дії СБУ щодо детективів НАБУ), необхідність підсилити адмінресурс перед виборами та «бажання нових прокурорських начальників „обілечувати“ колишніх представників місцевої влади».
Справа Молчанової
За межами операції НАБУ тиск поширюється й на інших депутатів та голів комісій Київради. Відкриті кримінальні провадження та підозри стосуються Руслана Кандибора, директора Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, Дмитра Загуменного, керівника апарату КМДА, Миколи Поворозника, першого заступника голови КМДА. Під удар потрапив й столичний бізнес.
6 вересня НАБУ та САП повідомило про підозру засновниці компанії «Столиця Груп» Владі Молчановій у справі про незаконне заволодіння 18 гектарами землі ринку «Столичний». Обвинувачення просило дня неї заставу у 300 млн грн. ВАКС у підсумку призначив 100 млн, які Молчанова вносити відмовилась. Вона заявила, що розслідування триває більше 4-х років і було навмисне прискорене саме зараз. Справу вона назвала «абсолютно замовним» і спрямованою на знищення бізнесу підприємств, до яких вона мала чи має відношення.
Нагадаємо, той же ВАКС «скосив» суму застави з 500 млн до 20 млн грн для ексочільниці Хмельницької МСЕК Тетяни Крупи, в якої тільки готівкою виявили майже майже $ 6 млн.
Закон про столицю
Протистояння Офісу з Кличком та його оточенням відбувається не тільки в рамках кримінального права, але й на законодавчому рівні. Розділити посади мера і голови КМДА, тим самим позбавивши міського голову значної частини повноважень, — старий план, про який влада згадує, як тільки у відносинах Офісу і Кличка відбувається чергове загострення.
Ще у вересні 2019 року в Раді зареєстрували законопроєкт 2143−3, який швидко проголосували у першому читанні і на тому зупинили. Підготовку і розгляд проєкту супроводжували скандали та конфлікти, тому що всі розуміли: за допомогою цього закону надмірну владу над столицею зосередить Офіс. І хоча довгі місяці закон лежить без руху, Банкова від своїх намірів не відмовилась: в лютому 2025 в партії «Слуга народу» обіцяли повернутись до нього до кінця 2025 року, щоб не допустити «надмірної концентрації влади у міського голови».
Закон — ворогам
Вибіркове правосуддя влада практикує й до своїх політичних супротивників загальнонаціонального рівня. Тривале кримінальне переслідування та економічні санкції щодо лідера опозиції Петра Порошенка назвали політичною розправою і в Україні, і на Заході. Одночасно тривають так звані «справи генералів», які за умови відповідної вказівки слідство може «розширити» і на ексголовкома Валерія Залужного, який значно випереджає Зеленського в усіх рейтингах.
Натомість зовсім іншим є підхід влади до своїх. Олексія Чернишова, колишнього віцепрем’єра і міністра нацєдності, якого називають наближеним до президента, тривалий час рятували від підозри в отриманні неправомірної вигоди та зловживанні службовим становищем у значному розмірі. «УП» повідомляла, що НАБУ і САП не проводили обшуки у Чернишова, хоча мали відповідну ухвалу суду. Джерела видання в антикорупційних органах підтвердили: обшуки не відбулися через вплив директора НАБУ Кривоноса на детективів. А за рік до тих подій журналісти зафіксувати таємний візит Чернишова до НАБУ. Ще один приклад — підозрюваний у корупції на закупівлях безпілотників і РЕБ нардеп від «Слуги народу» Олексій Кузнецов продовжує ходити до Ради і бути членом фракції.
Загалом щонайменше вшосте за 2025 рік підконтрольні Офісу президента нардепи намагаються протягнути через Раду законопроєкти, які по суті передбачатимуть амністію за корупційні злочини, якщо ті були скоєні під час «контррозвідувального або розвідувального завдання». Достатньо правоохоронним органам назвати того ж Артема Шила своїм агентом, і він уникне покарання за організацію корупційних схем на Укрзалізниці.
Аналогії з минулим очевидні: як і за доби Януковича, правоохоронна і судова система використовуються для лобіювання інтересів чинної влади і впливу на опозиційні до неї сили. Такі методи політичної боротьби не тільки не додають владі пунктів у рейтингах, але й ставлять під загрозу демократичний устрій, руйнують довіру до інституцій і самої держави, що особливо небезпечно у воєнний час.
Раніше повідомлялося, що підприємець закликав нового міністра оборони скасувати корупційні «закриті рамки» в оборонних закупівлях.
