Доповідь про короткочасний вихід із тіла вченого-фізика, провідного інженера-конструктора одного з космічних НДІ у Санкт-Петербурзі Володимира Єфремова на науковому конгресі стала науковою сенсацією! Мабуть, його можна назвати першою спробою наукового дослідження потойбіччя ученим, які пережили клінічну смерть. Свої переживання він записав докладно.
Єфремов має бездоганну репутацію серед колег. Це відомий фахівець у сфері штучного інтелекту. Він брав участь у підготовці першого польоту людини до космосу. Відомо про його активну участь у розробках нових ракетних систем. Колектив, у якому він працював, неодноразово нагороджувався Державною премією.
Як і належить радянському вченому, Володимир Єфремов завжди був атеїстом, а оповідання про «той світ» називав релігійним дурманом. Але одного разу з ним сталося ось що…
Помер він раптово, у будинку своєї сестри. Несподіваний напад сильного кашлю і… Повітря з хрипом вирвалося з легенів, і Володимир усвідомив, що настали його останні миті. Але свідомість не відключалося, що її здивувало. Виникла незвичайна легкість, більше не турбувала біль ні в горлі, ні в серці.
Як згадував учений, тіла він не відчував і не бачив, але почуття та спогади залишалися з ним. Він летів величезним тунелем. Відчуття здавалися знайомими – таке бувало раніше уві сні. Навколишнє здавалося яскравим, цікавим. Світ ніби завернули у слухавку. Сонця не було видно, але довкола було ясно. Верх і низ визначити було неможливо.
Володимир подумки зробив спробу уповільнення польоту, зміни напряму. Вдалося! Страху не було, він лише дивувався і радів.
Спробував аналізувати те, що відбувається з ним. Висновки з'являлися блискавично. Світ, де він опинився, існує. Він мислить, отже, також існує. Його мислення має властивість причинності, оскільки здатне змінювати спрямованість та швидкість руху.
Володимир зауважив, що свідомість у ті хвилини почала працювати інакше. Перестали існувати час та відстані. Свідомість охоплювало все одразу й одночасно. Пам'ять здавалася бездонною, він легко запам'ятовував усе, що пролітав. А коли захотів повернутись у те місце, над яким пролетів, то опинився там миттєво. Це так надихнуло Володимира Григоровича, що він як дослідник вирішив перевірити, чи можливо повернутися в минуле?
Вчений згадав свій несправний телевізор і побачив його… одночасно з усіх боків! Та не тільки побачив, але раптом зрозумів, що знає про нього буквально все: як його сконструювали, де видобували руду, з якої виплавляли метал, який використовувався під час виготовлення. Знав і сталевара, який робив це, та його сімейні труднощі. Бачив усе, що пов'язане з цим предметом побутової техніки в цілому, при цьому помічаючи і дрібниці. А ще знав, яка деталь зламана. Пізніше він замінить її та техніка запрацює.
У ньому прокинувся вчений. Він представив ракету, над якою працювало його конструкторське бюро, і побачив, як можна вирішити проблему, над якою там билися вже два роки! Повернувшись, він успішно запровадить цю ідею.
У Єфремова склалося відчуття, що думка всесильна. На будь-яке запитання у свідомості відразу виникала відповідь. Спочатку він це сприймав як результат своїх роздумів. Однак інформація, що скоро з'являється, вже вийшла за межі його минулих знань. Поступово він усвідомив, що його веде хтось всюдисущий, з безмежними можливостями, всесильний і сповнений любові.
Цього невидимого суб'єкта вчений відчував своєю істотою. І раптом зрозумів, що той робив усе, щоби не злякати його. А потім усвідомив: це він демонстрував йому явища та проблеми у всьому причинно-наслідковому зв'язку. Володимир, не бачачи, відчував Його дуже гостро. І усвідомлював: це Бог!
…І раптом Єфремова кудись потягло, мов ріпку. Навколо все замиготіло… Повертатись йому так не хотілося!
…Йшла восьма хвилина. Сестра, медичний працівник, намагалася його реанімувати, продовжуючи проводити штучне дихання. Серце запрацювало, і він дихав! Наталя злякано дивилася на «майже померлого», а той світився щастям та захопленням.
– Живий! Я думала, ти помер, що все скінчено! – Вигукнула вона.
А у відповідь почула:
– Смерті немає! По той бік життя теж життя, але інше. Краще…
Пізніше він напише, що для нього смерть виявилася неймовірною, не порівнянною радістю.
Повернувшись назад після того, що сталося, Єфремов почав вивчати Біблію як єдине доступне джерело про Бога, який зустрів його за межею життя. У Книзі Буття він виявив підтвердження потойбічному особистому досвіду та висновків про інформаційну сутність світу:
— У Євангелії від Івана йдеться: «Спочатку було Слово. І Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було спочатку у Бога. Все через Нього почало бути, і без Нього ніщо не почало бути, що почало бути». Можливо, це підказка — в Біблії під «словом» прихована якась глобальна інформаційна суть, яка включає всеосяжний зміст всього?
Знання, почерпнуті там, він використовував у повсякденному житті. Зрозумівши, що будь-яка думка має слідство, він застерігає:
— Щоб не завдавати шкоди собі та оточуючим, треба дотримуватись релігійних правил життя. Святе писання продиктоване Творцем як техніка безпеки для людини.
Вчений стверджував, що не боїться смерті, бо знає, що це вхід в інший світ.
Єфремов у низці статей описував потойбічний світ з допомогою наукових термінів. Ті, кому це цікаво, зможуть знайти матеріали, наприклад, у журналі «Науково-технічні відомості Санкт-Петербурзького державного технічного університету».
