Дуже довго бізнес здійснювався відповідно до принципу «мета виправдовує кошти». В основі такого підходу лежить цікавий психологічний парадокс: дії, які сприймаються як суто моральні, розцінюються людиною як щось нераціональне. Але уявлення про бізнес як про зону, вільну від моралі, давно оголошено неспроможним. Ще Дейл Карнегі встановив, що успіх людини в бізнесі залежить від його професійних якостей лише на 15%, а на 85% від уміння знаходити спільну мову з людьми.
Як відомо, люди в ринкових умовах невільні, вони змушені вступати в масу різних відносин, а це вимагає розуміння та прийняття цілей та цінностей своїх колег та партнерів. Цей підхід потрібний для того, щоб можна було виробити спільне рішення, яке задовольнить обидві сторони.
Дилема ув'язненого
Найкращою ілюстрацією такого підходу може стати «дилема ув'язненого» — психологічна гра, в якій гравці прагнуть отримати максимальну
вигоду, співпрацюючи чи зраджуючи. Класичне формулювання дилеми виглядає так: двоє злочинців потрапили на подібні злочини. Слідство припускає, що вони діяли спільно, і поліція, ізолювавши їх один від одного, пропонує їм угоду: якщо один свідчить проти іншого, а другий
зберігає мовчання, перший звільняється за допомогу слідству, а другий отримує максимальний термін позбавлення волі — 10 років. Якщо обидва мовчать, це розцінюється як ненадання допомоги слідству, і вони засуджуються до 6 місяців.
Якщо обидва свідчать один проти одного, вони одержують мінімальний термін — 2 роки.
Кожен ув'язнений вибирає — мовчати чи свідчити проти іншого. Але жоден із них не знає точно, що зробить інший.
Ход думок кожного з ув'язнених виглядає так: якщо спільник мовчить, то краще його зрадити і вийти на волю. Якщо ж партнер свідчить, краще теж свідчити проти нього, щоб отримати 2 роки. У будь-якому випадку свідчити — це краще, ніж мовчати. Таким чином, для обох ув'язнених найкраще співпрацювати, зберігати мовчання та отримати по півроку, оскільки це зменшить термін ув'язнення та мінімізує ризик отримати максимальне покарання.
Нагорода за співпрацю вища, ніж за зраду.
Світове село
«Мій начальник розпочинав свій бізнес у дев'яностих, тому всі справи він веде за принципом „не обдуриш — не проживеш“, — розповідає менеджер із продажу Михайло Самарін. — Для нього продати клієнту бракований товар — звичайна справа, а те, що після цього з нами ніхто не захоче працювати — не проблема, чи знайдемо нових покупців. Про те, що нам стає все важче шукати цих покупців, він і чути не хоче.
Тільки дивується весь час, що продаж з кожним днем падає. Наша компанія вже давно занесена до всіх чорних списків, але бос вважає за краще ігнорувати професійні сайти та форуми».
Очевидно, що з точки зору успішного ведення справ побудова довгострокових взаємовигідних відносин набагато корисніша за короткострокову вигоду.
Нечесна гра часто обходиться компанії набагато дорожче одного разу недоотриманої вигоди або одноразового збитку. Після того як земна куля перетворилася на «глобальне поселення» у зв'язку з появою електронних засобів зв'язку, зовсім не дивно, що всі знають один про одного все, як і в звичайному, «нецифровому» селі.
Це поширюється і внутрішньоофісні відносини. Якось зіпсувавши репутацію, ви ризикуєте не тільки заслужити неприязнь колег та керівництва, а й зовсім закрити собі шлях до кар'єрних вершин. До того ж, взаємовигідні командні відносини не лише знижують кількість інтриг в офісі, а й допомагають досягти синергії. Сьогодні основною умовою успішної професійної діяльності стало перенесення акценту з приватного егоїзму на егоїзм колективний.
«У моєму відділі лише троє співробітників, — каже менеджер із роботи з клієнтами Наталія Руденко. — Якийсь час ми намагалися всіляко підсидіти один одного, але коли начальник відділу в черговий раз „прокотив“ найкращого працівника з премією, у нас розплющились очі. Ми почали співпрацювати, завели загальну базу даних і навіть склали графік роботи, який був би зручним для всіх трьох. Тепер працювати стало набагато комфортніше. І навіть не через графік, а тому, що немає більше ворожнечі та напруги. А премію ми тепер отримуємо спільно як найкраща команда, але вже від вищого керівництва».
Від Макіавеллі до Рахметова
Сьогодні все більше людей починає визнавати цінність раціонального співробітництва. Головне гасло прихильників такого підходу – найбільше благо найбільшої кількості людей. Реалії сучасного світу змушують відмовлятися від «бізнесу за Макіавеллі» і рухатися у бік розумного егоїзму у стилі Рахметова з «Що робити?»
«Цінності взаємовигідного співробітництва стали переважати у бізнес-середовищі насамперед тому, що така модель дозволяє отримати максимально швидкий доступ до інформації. Сьогодні саме якісна інформація є найбільш цінним ресурсом, коментує психолог-консультант центру „Навігатор“ Надія Кузьміна. — Групові форми роботи підвищують швидкість та допомагають мінімізувати помилки. Цю тенденцію можна простежити на прикладі численних холдингів та великих корпорацій. Той самий принцип об'єднання діє й у міжособистісних відносинах».
Олександра Ільїна
