Лесь Курбас — видатний український режисер, драматург, актор, піонер сучасного українського театру, перекладач. Різностороння і далекоглядна особистість, він вільно володів 8 іноземними мовами, заснував 6 нових театрів і був першим радянським артистом, удостоєним Паризької театральної премії.
Лесь Курбас
реклама.
З САМОГО ПОЧАТКУ
Лесь Курбас (Олександр-Зенон Степанович Курбас) народився 25 лютого 1887 року в Самборі (нині Львівська область) у родині акторів галицького театру «Руська бесіда» — Степана та Ванди Курбасів. Загалом дитинство Леся пройшло в дідовій хаті на Тернопільщині та в подорожах з акторською трупою батьків. Навчався в Тернопільській гімназії.
У сім’ї Курбасів-Яновичів обоє батьків були артистами, обидві бабусі були пов’язані з театром, але сім’я була проти того, щоб їхні талановиті син і онук робили таку саму складну і часто неповажну театральну кар’єру. Родичі з боку матері фінансували його навчання у Відні, якщо він не займався театром. Тож Курбас поїхав до столиці імперії, щоб здобути поважний фах, який би дозволив йому прогодувати себе та родину. Однак, всупереч волі сім'ї, він обрав кар'єру актора та режисера. У 1908 році, після смерті батька, Курбас змушений був повернутися додому й продовжити навчання у Львівському університеті.
ТВОРЧІСТЬ І ПРАГНЕННЯ
У 1915 році Курбас разом із друзями заснував свій перший театр «Тернопільські театральні вечори», метою якого було допомогти акторам, які опинилися між фронтами Першої світової війни на окупованих російськими військами територіях, вижити та заробити на життя. Вони створювали етнографічний репертуар, українську класику, сучасні твори Винниченка.
У 1916 році Курбас переїхав до Києва і приєднався до колективу театру Миколи Садовського, про що він мріяв. Через рік він залучив молодих театральних ентузіастів, захоплених його новаторськими підходами, заснувавши «Молодий театр». Працював режисером Київського оперного театру «Музична драма», гастролював з театром «Кийдрамте». У березні 1922 року він започатковує свій найамбітніший починання — мистецьке об’єднання «Березіль», де Курбас успішно переходить від традиційного психологічного театру до театру перетворення. У своїй постановці «Джиммі Хіггінс» 1923 року режисер вперше включив кінопроекцію як частину сценічної реальності. Одночасно з 1923 року він обіймав посаду декана драматичного факультету Музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка.
Лесь Курбас
Експериментальні й авангардні пошуки театру «Березіль» сприяли появі нової хвилі режисерів і акторів, деякі з яких перейшли в кіно в другій половині 1920-х років. У 1924–1925 роках Лесь Курбас зняв кілька фільмів — «Макдональдс», «Сон Товстопузенка», «Вендета», «Арсенальці». Але, на жаль, жоден з цих фільмів не зберігся до наших днів. Після осені 1926 року в Харкові діяв театр «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса. Навколо свого театру він об’єднав інтелектуалів, естетів і лівих радикалів, створивши яскраву мистецьку спільноту, хоча його постановки не завжди сприймалися глядачами.
У цей час Курбас мешкав на п’ятому поверсі будинку письменників «Слово». Відлюдник, замкнутий інтелектуал, який споживав величезну кількість літератури щонайменше п’ятьма мовами, він жив у цілковитому аскетизмі, не маючи можливості віддаватися легковажним насолодам. Улюбленим заняттям режисера були прогулянки. Він прагнув поєднати українські традиції з новітніми європейськими театральними стилями та позбутися почуття національної меншовартості, прагнучи продемонструвати своє мистецтво у всьому світі. Але чи було це справді досяжним?
КУЛЯ В СЕРЦЕ
Вперше Курбас познайомився з Катериною Рубчаковою, коли їй було 26 років. Вона була його партнеркою по сцені, примадонною, яку глядачі прозвали «галицькою Заньковецькою». Жінка була старша і одружена з директором театру «Руська бесіда». Ці стосунки були приречені з самого початку. Тим не менш, самовпевнений Лесь вирішив зізнатися у своїх почуттях, але зустрів його зі сміхом. Спустошений
Источник
