До Москви Денис прилетів лише на два дні – отримати ключі від нової квартири. “Не можу затримуватися – починається робота з нового замовлення”, – шкодував він. Денис – піарник “на вільних хлібах”. Його замовники розкидані по всій Росії, а сам він уже другий рік живе в Таїланді. Квартиру думає продати – повертатися до Москви він найближчим часом не має наміру. Проблема лише одна: знайомий рієлтор теж виїхав із Москви. Перебрався до Латвії та згадав свою спеціальність з диплому – психолог. Послуги “лікаря душ” зараз набагато більш затребувані, ніж послуги рієлтора, і він відкрив інтернет-приймальню.
Допомогти Денису із продажем може Максим. Він юрист, раніше працював в одній із великих будівельних фірм, а тепер теж на вільних хлібах. Підробляє консультаціями, більшість клієнтів знаходить в Інтернеті, через власний сайт. Раніше Максим винаймав квартиру. Тепер живе на дачі (“так дитині здоровіше”), а до Москви приїжджає для зустрічей із клієнтами та походів по присутніх місцях.
Інтернет та стільниковий зв'язок зробили світ глобальним. Криза навчила людей користуватися глобалізацією. Залишившись без роботи, багато хто з'ясував, що заробляти гроші можна не тільки в офісі.
“На поїздки до роботи і назад я витрачаю від двох тисяч карбованців на місяць, якщо їжджу на метро, і від чотирьох тисяч – коли їжджу на машині. Обіди обходяться ще в шість тисяч карбованців. П'ятничні посиденьки з товаришами по службі в кафе, дні народження, манікюр-стрижка-одяг-взуття… працювати з 10 до 19 години я плачу не менше 20 тисяч щомісяця”, – каже Катерина. Працюючи у великій західній корпорації, до кризи вона отримувала зарплату, коли про 20 – 30 тисяч рублів можна було забути. Але в кризу зарплата знизилася до 55 тисяч рублів, і ці гроші стали суттєвою її часткою. Нещодавно Катерина теж пішла на вільний хліб: тепер вона відповідає за контент кількох сайтів. “По грошах виходить так на так, але тепер я не давлюся в натовпі або в пробках, не сиджу на ідіотських “мітингах” і не пишу начальству щовечора твір під назвою “мої досягнення за день””, – щиро радіє Катя.
Програмісти, дизайнери, журналісти, рекламники, юристи – список професій, які не потребують присутності на робочому місці, стрімко поповнюється. Найбільш кмітливі роботодавці зуміли цим скористатися, влаштувавши розподілений офіс або встановивши для працівників вільний графік: так вдається і на зарплаті заощадити, і на оренді офісу. Але отримати дивіденди вдається не завжди і не всім: багато фахівців, опинившись на волі, зрозуміли, що для заробітку їм зовсім не потрібне начальство, і стали малими підприємцями.
Нещодавно Вища школа економіки провела опитування підприємців: 18% із них висловили занепокоєння дефіцитом професійних кадрів. Незабаром цей дефіцит стане ще явнішим: економіка знову зростає, спеціалістів потрібно більше. І, при тому що їх кількість обмежена, всі з меншим полюванням йдуть в “офісне рабство”. Працівники хедхантингових агентств та кадровики підтверджують: багато зі скорочених у кризу професіоналів сьогодні відмовляються від спокусливих пропозицій заради роботи з вільним графіком. “Раніше вони йшли в офіс заради кар'єри. Але криза показала ефемерність кар'єрних перегонів, і тепер їхня мотивація змінилася: колишні кар'єристи або вибудовують свою справу, або просто заробляють на невибагливе життя”, – розповідає керівник кадрової агенції Олександр. На його думку, ця тенденція загрожує швидким зростанням зарплат у професіоналів, що залишилися на робочих місцях. Втім, не виключено, що найбільш далекоглядні роботодавці всерйоз переймаються навчанням та вирощуванням нових кадрів. “Хоча більшість нашого бізнесу не заглядає на перспективу далі двох – трьох років”, – зітхає кадровик. Сам він зумів отримати вигоду з ситуації: його агентство пропонує бізнесменам сформувати робочі групи для виконання тих чи інших завдань. Формує він їх із тих самих “домпрацівників”. Каже, бізнес іде.
Йде бізнес і в тих офісних центрів, які почали надавати послуги “віртуального офісу”. У цьому випадку компанія має загальний телефон, дзвінки з якого перенаправляються секретарем на телефони співробітників, факс, є офіційна адреса і можуть бути навіть обладнані робочі місця, куди співробітники приходять в обговорений годинник. “Спочатку ми розраховували на представників іноземних фірм, що стартують на російському ринку, адже їм не потрібно цілий день сидіти в офісі, – розповідає співробітниця міжнародної мережі офісних центрів. – Але в кризу на “віртуал” пішли багато наших орендарів, а тепер приходять компанії, які спочатку націлені на розподілену роботу”.
Однак така організація бізнесу має свої недоліки. “Ми пробували користуватися послугами програмістів з України та Білорусії, для працівників московського офісу влаштовували вільний графік з обов'язковими чотирма годинами “загального збору”, але з цього нічого путнього не вийшло, – зізнається керівник IT-компанії Василь. чекають”. Тепер його компанія працює по-старому, з 10 до 19 години, а спізнюваних штрафують.
При роботі поза офісом проблема самодисципліни та мотивації виходять на перший план. Багато працівників із задоволенням лають у курилці начальство, але ледве виявляються надані самі собі, як з'ясовується, що без начальницького нагляду ефективно працювати вони не можуть. “Свою готовність до роботи вдома ви можете перевірити по тому, як проводите вихідні, – каже Олександр. – Якщо ви встаєте не більше, ніж на годину пізніше звичайного, і робите все, що намітили, без авралу і скарг, то така робота для вас. Якщо ж, провалявшись на дивані майже два дні, ви намагаєтеся всі неділі на вечір перепитати на неділю ввечері. наступний тиждень, краще вам з офісу не йти.
Тетяна СОЛОНЯ
