Мої роздуми, мої роздуми,
На жаль, як я страждаю з тобою!
Чому вони перетворилися на папір?
Меланхолійні вірші?..
(«Роздуми мої, роздуми мої», лірична передмова до «Кобзаря», 1840)
Перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка вийшло 26 квітня 1840 року накладом лише 1000 примірників і видано за сприяння полтавського поміщика Петра Мартоса. Нижче ви знайдете ще кілька інтригуючих подробиць про походження цієї ключової книги в історії України.
реклама.
Перше видання «Кобзаря» було надруковане в Петербурзі й містило вісім творів.
Перше видання «Кобзаря» вийшло в Петербурзі 1840 року й охоплювало вісім творів 26-річного поета і художника: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Думи мої, думи, горе мені з ними». Ви”. Своєрідним ліричним вступом до збірки став вірш «Думи мої, думи, горе мені з вами», створений того ж року: пронизливий і дещо меланхолійний твір, у якому звучав юнацький голос автора, сповнений творчої невизначеності, коли він відкривав першу збірку.
В Українському інституті національної пам’яті наголошують: «Книгу оформлено у зручному форматі та надруковано на високоякісному папері обмеженим тиражем у 1000 примірників. Спочатку її прикрашав офорт за ескізом Василя Штернберга під назвою «Кобзар з поводирем».
Перше видання «Кобзаря»
Вихід першої поетичної збірки українського Кобзаря пов’язаний з іменем полтавського поміщика Петра Мартоса. Він часто позував Шевченку-художнику наприкінці 1830-х років, а пізніше познайомився з поезією Шевченка, вважаючи її вражаючою. Разом із їхнім спільним другом, українським письменником Євгеном Гребінкою, він спонукав поета до видання збірки. Хоча записи свідчать, що сам Шевченко цього не прагнув і не був упевнений у своїх поетичних здібностях, «Кобзар» здійснився завдяки підтримці та підтримці Шевченкових друзів.
Весь тираж був швидко розпроданий.
«Кобзар» мав неабиякий успіх, і перший тираж, незважаючи на високу ціну, швидко розійшовся. Вихід «Кобзаря» став визначною літературною віхою, викликав дискусії серед читачів, колег-письменників, поетів, критиків. Іван Франко зазначав про «Кобзар»: «Цей невеликий томик миттєво відкрив нову царину поезії, яка вирвала, немов джерело чистої, холодної води, випромінювала небаченою досі в українській літературі ясністю, простотою й поетичною витонченістю».
Тим не менш, Шевченко наштовхнувся і на очікувану критику: деякі російські літературознавці визнали збірку «небезпечною», а в російському літературному середовищі активно обговорювали її антиімперську позицію. Тому, як зазначає Український інститут національної пам’яті, якщо «перше видання вийшло фактично без цензури, то після пильної уваги «Кобзаря» своєю антиімперською позицією, друге видання зазнало жорсткішої цензури, а всі наступні примірники друкувались з обмеженнями».
Збірка Шевченка не могла викликати іншого резонансу, адже її центральною темою було прагнення свободи і волі. Про це поет звертається в кожному вірші «Кобзаря», а згадане «Думи, думи, з вами мене лихо» є програмним у цьому плані, актуальним і сьогодні:
…Я там народився, там пустував
козацька воля;
Там, із шляхтою і татарами
Засіяли поле,
Засіяла поле трупами,
Поки не охолоне…
У 1847 році «Кобзар» було заборонено і вилучено з бібліотек.
