Нещодавно стало відомо про те, що вокалістка Адель вперше з’явиться на великому екрані — вона візьме участь у новій кінострічці Тома Форда “Плач до небес”. З цієї нагоди пригадаємо випадки відомих музикантів, які стали успішними кіноакторами, починаючи від Леді Гаги і закінчуючи Віллом Смітом.
Леді Гага
Музичний фільм “Народження зірки” (2018) Бредлі Купера, де артистка майстерно зіграла головну героїню, привернув велику увагу, але це не було її початком. У п’ятнадцятирічному віці вона постала в епізоді “Клан Сопрано” (2001) Тіма Вана Паттена в ролі однокласниці Ей-Джея Сопрано. Вже після того, як стала всесвітньо відомою співачкою, Леді Гага втілила образ офіціантки Берти у “Місті гріхів 2” (2014) Френка Міллера та Роберта Родрігеса, а згодом знялась у п’ятому сезоні серіалу Райана Мерфі “Американська історія жахів” у 2015 році та здобула “Золотий глобус” за роль графині. І, безумовно, не забуваємо про її персонажа Патриції Реджіані у “Домі Gucci” (2021) режисера Рідлі Скотта.
Реклама.
Девід Боуї
Боуї завжди був більшим, ніж просто артистом. Його вважають однією з найзначніших постатей XX століття, а серед нинішніх гітаристів складно відшукати тих, на кого він не вплинув. Його найзнаменитіша роль у кіно — у казковому мюзиклі “Лабіринт” (1986) американського режисера Джима Генсона, але він також фігурував в еротичному фільмі жахів “Голод” (1983) Тоні Скотта, у містично-драматичній стрічці “Вогонь, іди зі мною” (1992) Девіда Лінча, приквелі серіалу “Твін Пікс”, та в багатьох інших проєктах.
Гаррі Стайлс
Стайлс став відомим, ще коли співав у хлопчачій групі One Direction, а його акторський дебют відбувся у військовому драматичному трилері “Дюнкерк” (2017) Крістофера Нолана, який здобув три нагороди “Оскар”. І це не було єдиним випадком. До його доробку також входять ролі у трагікомедії “Мій поліціянт” (2022) Майкла Ґрандаджа та психологічному трилері “Не хвилюйся, серденько” (2022) Олівії Вайлд.
Ідріс Ельба
В Ідріса Ельби унікальна фільмографія – він знявся у “Гангстері” (2007) та “Прометеї” (2012) Рідлі Скотта, “Хлопчиках-нальотчиках” (2010) Джона Льюссенгопа, двох частинах “Тора” (2011/2013) Кеннета Брана та Алана Тейлора, “Тихоокеанському рубежі” (2013) Гільєрмо дель Торо, “Безрідних звірах” (2015) Кері Фукунага. До того, як стати популярним актором кіно та телебачення, він виступав як ді-джей Big Driis у лондонських клубах. Навіть після швидкого злету акторської кар’єри він не залишив музику: у 2010 році він презентував перший EP High Class Problems (за кілька місяців до виходу серіалу “Лютер” на BBC), а у 2019-му відіграв двогодинний сет на музичному фестивалі Coachella.
Вілл Сміт
Ще юнаком Вілл Сміт розпочав дуже успішну реп-діяльність разом із Джеффом Таунсом, виступаючи як DJ Jazzy Jeff & the Fresh Prince. Їхній перший сингл Girls Ain’t Nothing But Trouble (1986) став хітом; дебютний альбом Rock the House (1987) увійшов до списку найпродаваніших музичних альбомів Top 200 від газети Billboard. У 1991 році NBC створив "Принц із Беверлі-Гіллз" навколо образу Сміта — він грав там шість сезонів, перш ніж вийти на голлівудський рівень з комедійним бойовиком “Погані хлопці” (1995) Майкла Бея, “День незалежності” (1996) Роланда Еммеріха та “Люди у чорному” (1997) Баррі Зонненфельда. Згодом його було номіновано на “Оскар” за “Алі” (2001) Майкла Манна та “У гонитві за щастям” (2006) Габріеле Муччіно.
Джастін Тімберлейк
Хоча Тімберлейк починав у телевізійному шоу “Клуб Мікі Мауса” (1995) разом із Райаном Ґослінґом, Брітні Спірс, Крістіною Агілерою та майбутнім колегою по ’N Sync Джейсі Шазеєм, його акторська майстерність почала проявлятися після закінчення періоду бой-бенду. Він отримав дві “Еммі” за участь у скетч-шоу “Суботнього вечора в прямому ефірі” та знявся у “Соціальній мережі (2010) Девіда Фінчера, “Поганій вчительці” (2011) Джейка Касдана, “Подругах з перевагами (2011) Віла Глака, “Альфа-дозі” (2007) Ніка Касаветеса та “Всередині Льюїса Дейвіса” (2013) Джоела та Ітана Коенів. Водночас розвивав музичну кар’єру – випустив п’ять студійних альбомів та десятки синглів.
Квін Латіфа
Квін Латіфа — одна з небагатьох гіп-гоп артисток, яка отримала номінацію на “Оскар” за акторську гру (мюзикл “Чикаго”. 2002, Роба Маршалла). Але до того, як зіграти у “Барбершопі 2. Повернення до справи” (2004) Кевіна Родні Саллівана, “Салоні краси” (2005) Біллі Вудраффа, “Лаку для волосся” (2007) Адама Шанкмана та “Гарячих подругах" (2017) Малкольма Д. Лі, вона була реперкою. Її перший альбом All Hail the Queen з хітом Ladies First вийшов у 1989 році.
Мадонна
У 1985 році, менш ніж через рік після виходу її знаменитого альбому Like A Virgin, Мадонна зіграла одну зі своїх найвідоміших ролей у фільмі Сьюзан Зайдлеман “Марні пошуки Сьюзен” разом із акторкою Розанною Аркетт. Справжнє визнання прийшло згодом: після декількох музичних перевтілень вона отримала “Золотий глобус” за найкращу жіночу роль у “Евіті” (1997) Алана Паркера. Її також пам’ятають як Мей Мордабіто з “Їхньої власної ліги” (1992) Пенні Маршалл, вона знялася у драмеді “Наступна найкраща річ” (2000) Джон Шлезінгер та з’явилася в “Помри в інший день” (2002) Лі Тамагорі.
Шер
Будучи мегазіркою з моменту її появи на фолк-рок сцені у складі дуету Sonny & Cher у середині 1960-х, Шер отримала першу акторську роль у тому ж десятилітті (зіграла модель у серіалі “Агенти А.Н.К.Л.”). Незабаром вона дебютувала на Бродвеї у виставі Роберта Альтмана "Повертайся о п'ятій і десятій, Джиммі Діне, Джиммі Діне" і повторила роль у її екранізації 1982 року, за яку отримала номінацію на “Золотий глобус”. Потім вона знялася разом із Меріл Стріп та Куртом Расселом у “Сілквуд” (1983) Майка Ніколса, а у 1985 році здобула нагороду Каннського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у "Масці" (1985) Пітера Богдановича. Далі були "Іствікські відьми" (1987) Джорджа Міллера, "Влада місяця" (1987) Нормана Джуісона, "Русалки" (1990) Річарда Бенджаміна та "Mamma Mia! 2" (2018) Ола Паркера.
Френк Сінатра
Хоча Френка Сінатру найчастіше згадують як музиканта, він мав чудову акторську фільмографію у 1950-х та 1960-х роках, граючи як у мюзиклах ("Підняти якорі" (1945) Джорджа Сідні; “Звільнення у місто” (1949) Джина Келлі та Стенлі Донена; "Хлопці та ляльки" (1955) Джозефа Манкевича; "Приятель Джої" (1957) Джорджа Сідні), так і в драмах — "І нині, й повсякчас" (1953) Фреда Циннемана (за яку він отримав “Оскар” за найкращу роль другого плану у 1954 році), "Людина із золотою рукою" (1955) Отто Премінґера (номінація на найкращу чоловічу роль) та "І підбігли вони" (1958) Вінсенте Міннеллі.
