Уявіть, що ви можете подорожувати на пару тисячоліть назад, до Стародавнього Риму; ви б двічі подумали, перш ніж одягнути штани. Дійсно, це правда! Як би дивно це не звучало, Ukr.Media повідомляє про цей захопливий факт.
Багато хто не знає, що в Стародавньому Римі існував закон, який суворо забороняв чоловікам носити не лише довгі штани, а й звичайні м'які чоботи.
Яка була причина заборони на штани та чоботи серед римлян?
Стародавні римляни, які жили до нашої ери, безпосередньо пов'язували тенденцію довгих штанів з вершниками-варварами з різних германських племен, таких як готи, а також з численними іншими центральноазіатськими культурами (такими як перси, сармати, скіфи та інші). Після завоювання величезної кількості територій, разом з супутніми їм модами та етнічними групами, законодавство щодо штанів було запроваджено на муніципальному рівні в самому Римі. Шановний римлянин міг зазнати суворих покарань за носіння довгих штанів у самому серці Риму, і цей указ діяв протягом багатьох років.
У 397 році, а потім ще в 399 році нашої ери, було видано указ, який суворо запроваджував заборону чоловікам носити в Римі не лише штани, а й чоботи:
Жодна людина в Римі не повинна одягати варварські штани чи м’які чоботи. Якщо хтось продовжуватиме не виконувати це правило після його оголошення, його чекатиме відповідне покарання та вигнання з нашого священного міста (Кодекс Феодосія, 14.10.3 [6 червня 399 р. н. е.]).
Важливо визнати, що сучасне використання терміна «варвар» сьогодні є дещо широким. У сучасності цей термін часто описує тих, кого сприймають як некультурних, таким, що не мають базового етикету та грамотності. Однак оригінальна грецька конотація слова «варвар» стосувалась осіб, які не були ні греками, ні римлянами, не розмовляли грецькою мовою та не вміли читати чи писати цією мовою.
Історично римляни запозичили багато своїх культурних практик у греків; таким чином, як і греки, стародавні римляни зазвичай носили дуже простий, вільний одяг, який обгортався навколо тіла або закріплювався застібками та брошками.
Римським чоловікам-громадянам, як правило, дозволялося носити тогу — великий шматок тканини розміром близько 550 см завдовжки та 182 см завширшки, який накидали на плечі та обгортали навколо тіла поверх простої білої лляної туніки (яку також можна було використовувати як повсякденний одяг). Вовняні тоги були досить дорогими, але не особливо практичними. Усі дорослі громадяни чоловічої статі одягали просту білу тогу. Тогу, яка не була повністю білою, але мала фіолетову облямівку, носили магістрати та хлопчики з заможних сімей. Фіолетова тога, прикрашена золотим шиттям, призначалася для легатів та консулів, і зрештою вона стала винятковим одягом імператорів.
Ситуація з взуттям була схожою. Римляни запозичили від греків просте взуття, схоже на плетені сандалі. У приміщенні вони віддавали перевагу сандалям з відкритими носками. Однак на вулиці вони обирали взуття, яке закривало пальці. У військових умовах легіонери віддавали перевагу калігам — більш закритим сандалям, зручним для тривалого використання на пересіченій місцевості. Тим не менш, м’які, закриті довгі шкіряні чоботи були заборонені.
Існує теорія, що римська заборона на штани та чоботи була відчайдушною спробою зберегти греко-римську ідентичність. У цю епоху Римська імперія перетворилася на плавильний котел різноманітних культур після століть експансії та культурної асиміляції. Довге волосся, бороди та яскраві прикраси невдовзі приєдналися до чобіт та штанів як забороненого стилю одягу для чоловіків у Стародавньому Римі.
Коли римлянам дозволялося носити штани та чоботи?
Лише після завоювання північних (холодніших) регіонів римська армія почала носити якусь форму стародавніх коротких штанів, які латиною називалися braccas або просто «брекети». Однак довгі штани залишалися забороненими.
До п'ятого століття так званий «варварський звичай» зник, і багато осіб, близьких до імператора, почали носити довгі штани та навіть одяг з довгими рукавами. Перехід до прийняття штанів не був раптовою чи різкою зміною «за законом». Це був поступовий процес культурної інтеграції, який імперія спочатку намагалася стримати за допомогою законодавства, але зрештою відбувся через демографічні зрушення та взаємодію з іншими культурами.
Джерело: ukr.media
