Вирушаючи до лісу збирати гриби, ми рідко замислюємося, що навіть найзнайоміші їстівні сорти можуть становити значну небезпеку. Це занепокоєння пов'язане не з отруйними схожими грибами чи неправильною ідентифікацією; радше, воно виникає через інший вид небезпеки, який залишається неозброєним оком, як повідомляє Ukr.Media.
Дослідження показують, що гриби можуть діяти як справжні «токсичні губки», накопичуючи радіоактивний цезій та важкі метали на рівнях, які значно перевищують ті, що спостерігаються в забрудненні навколишнього середовища. Це явище є результатом унікальної структури міцелію та специфічних метаболічних процесів грибів, які дозволяють їм поглинати різноманітні речовини з ґрунту.
Здатність грибів концентрувати шкідливі речовини справді вражає — рівень радіоактивного цезію в їхніх плодових тілах може перевищувати рівень, що міститься навіть у найбільш забруднених ділянках лісової підстилки, у цілих двадцять разів! Це пояснюється експансивним розростанням міцелію, що дозволяє йому «збирати» токсичні елементи з великої території.
Механізм накопичення цезію-137 заслуговує на особливу увагу. Гриби активно поглинають калій як необхідну поживну речовину, і оскільки радіоактивний іон цезію має близьку хімічну схожість з іоном калію, він також поглинається клітинами грибів через ті ж транспортні системи. По суті, гриб «плутає» небезпечний цезій з корисним калієм.
Не всі гриби однаково схильні до накопичення радіації. Найбільш відомими претендентами в цій категорії є жовтці, підберезники, білі гриби та білі гриби. Рожеві вовняні гриби, грузді та темні підгрудки також значно накопичують радіоактивні речовини. Це значною мірою пов'язано з тим, що їхній міцелій знаходиться переважно у верхніх шарах ґрунту, де концентрація радіонуклідів найвища.
І навпаки, деякі гриби можна вважати відносно безпечними. До них належать лисички, опеньки, лісові гриби, сироїжки та гливи. Як правило, ці види накопичують цезій-137 у значно менших кількостях. Низький рівень накопичення також спостерігається у грибах родин печериць та грибів, хоча вони все ж дещо менш безпечні, ніж вищезгадана група.
Важливо усвідомлювати, що забруднення грибами може відбуватися навіть у районах, які здаються екологічно чистими. Шкідливі речовини можуть переноситися повітряними потоками на великі відстані та осідати з опадами навіть у найбільш ізольованих лісових районах. Таким чином, висока концентрація токсичних елементів у грибах не обов'язково свідчить про місцеві екологічні проблеми.
Особливої обережності слід дотримуватися під час збору грибів у надмірно вологих ділянках лісу, де вологість повітря покращує доступність іонів для поглинання міцелієм. Також варто бути обережним з першими грибами після тривалої посухи — початкові опади мобілізують речовини ґрунту, що призводить до більш вираженого накопичення токсинів.
Перестиглі гриби становлять додаткову небезпеку через підвищену концентрацію шкідливих елементів. Оскільки волога випаровується з грибів і деякі компоненти розкладаються, концентрація потенційно небезпечних речовин зростає.
Наполегливо рекомендується не збирати гриби вздовж автомагістралей, у промислових районах та в межах міських районів. Ці місця є постійними джерелами забруднення не лише радіонуклідами, а й важкими металами, викидами транспортних засобів та промисловою діяльністю. Навіть якщо гриби виглядають здоровими та привабливими, вони можуть містити небезпечно високий рівень токсинів.
Джерело: ukr.media
