У свій день народження я хочу поділитися деякими особистими звичками, які покращують моє самопочуття. Це базується на моєму власному досвіді, і я не очікую, що хтось буде мені наслідувати, але я постараюся якнайкраще пояснити свій вибір, як повідомляє Ukr.Media.
Моя перша звичка бадьорить більше, ніж кофеїн.
Одна з найкорисніших звичок, яку я прийняв понад десять років тому, – це загартовування. Тоді я був ентузіастом кави: я покладався на неї, щоб прокинутися, потім залишатися бадьорим тощо. Однак під час візиту до мальовничого заміського будинку друга, де не існувало електрики, а приготування кави було справжнім випробуванням, моя точка зору змінилася. Як кавоман, мене не лякали труднощі; я просто хотів насолодитися чашкою насиченої, ароматної кави. Мій друг запропонував мені вийти на вулицю та натерти себе снігом. Тож я послухався цієї поради.
За мить після снігової процедури я відчув перетворення — це було одкровення! Я згадав, як мій дідусь змушував мене бризкатися холодною водою перед школою, і відчув приплив бадьорості. Я зрозумів, що загартовування таке ж ефективне, як кава, але, на відміну від кави, воно не навантажує серце; натомість зміцнює кровоносні судини, покращуючи кровообіг, щоб зігріти мої кінцівки.
Сьогодні відомо, що бійці UFC використовують кріокамери для відновлення центральної нервової системи та м'язів після тренування, і дослідники вивчають переваги впливу холоду на імунітет.
З того дня я щоранку приймаю холодний душ, а каву залишаю для особливих випадків.
Моя улюблена гиря
Я обожнюю тварин, маю кількох, зокрема кота та вівчарку. Проте моя прихильність до гирі така ж сильна. Хіба це незвично? Звичайно. Як можна розвинути прихильність до неживого об'єкта поряд з живими істотами? Однак це справді можливо. Я тренуюся з гирею вже понад 15 років — вона служить моїм основним супутником у тренуваннях.
Гиря – це простий, але надзвичайно універсальний інструмент. З її допомогою я починаю свій день, розминаюся та задію все своє тіло: від присідань та вправ для м’язів тазового дна (які надзвичайно важливі для чоловіків старше 50 років) до тренування верхньої частини тіла.
Гиря не дасть вам фальшивої впевненості, якщо ви втратили свою фізичну форму — вона ніколи не обдурить і не розчарує вас. Після короткої перерви чи відпустки, просто тримаючись за холодний метал, без зайвих слів, можна розкрити ваш фізичний стан через його вагу. Немає місця для удавання чи порожніх лестощів; важко нехтувати своєю фізичною формою, коли поруч такий об'єкт. Гиря оцінює та контролює мій стан точніше, ніж дзеркало.
Найбільше мене захоплює його адаптивність. Від присідань з обтяженням до зміцнення біцепсів, дельтоподібних м'язів, найширших м'язів спини, трицепсів, трапецій і навіть грудних м'язів — чи можна знайти інше обладнання, яке є таким же компактним і багатофункціональним? Саме тому я його ціную.
Тренування пам'яті та когнітивних функцій
Ще один цінний ранковий ритуал – це візуалізація попереднього дня від початку до кінця. Щоранку, щойно я прокидаюся, я подумки прокручую події вчорашнього дня, звертаючи увагу на кожну деталь, нюанс і нові уявлення, які я отримав.
Окрім покращення запам'ятовування вивченої інформації, це також служить чудовою вправою для мого мозку, особливо для пам'яті. Я б, можливо, не зберіг цю звичку, якби не результати, які я спостерігав, і які проявилися вже на другий тиждень. Спочатку ця звичка мене дратувала! Я міг згадати лише 30-40 відсотків попереднього дня, і я часто натикався на розумову блокаду, намагаючись згадати більше, що змушувало мене почуватися безсилим. Це навіть викликало деяке роздратування.
Тим не менш, я наполягав, вирішивши практикувати цю вправу десять днів поспіль. Дивно, але до кінця цього періоду я виявив, що в мене все виходить досить добре: я швидко розпізнавав ключові моменти та виділяв тонкощі — транспортні засоби, людей, переглянуті шоу та розмови. Після цього я з нетерпінням чекав кожного нового ранку — мені це подобалося!
На практиці це покращує швидкість моєї пам’яті та пошуку інформації — це схоже на протиставлення повільного та швидкого інтернету. Раніше я відчував «повільний інтернет» під час доступу до своєї пам’яті, оскільки моєму мозку знадобилася ціла вічність, щоб отримати інформацію, і часом він «зупинявся», не даючи результатів. Тепер моя пам’ять працює як швидкий інтернет: натискаю на відео, і я миттєво отримую зображення.
Яке ж це чудове відчуття – бути у 60 років!
Джерело: ukr.media
