Великдень – одне з найулюбленіших (і найвеличніших!) свят в Україні. Відкрийте для себе давні традиції святкування Великодня в Україні, вбрання українців на свято та мистецтво розписування писанок – ознайомтеся з унікальними старовинними фотографіями з архіву Музею Івана Гончара.
Майстриня-писанкарка з Косова у традиційному повсякденному вбранні. 1920-ті роки. Художній історико-етнографічний збірник Івана Гончара «Україна та українці». том. 15. «Галіція», м. Косів Івано-Франківської обл.
Підготовка до Великодня починається завчасно, але найважливіші справи зазвичай виконуються за два тижні до цього. Починається з упорядкування оселі та городу, прикрашання оселі святковими рушниками, витинанками, квітами. Улюбленим сімейним заняттям є виготовлення писанок: в українських сім’ях зазвичай створюють від 12 до 60 писанок, залежно від кількості присутніх членів. Писанки можна робити протягом усього Великого посту або конкретно у Чистий четвер.
реклама.
Починаючи з середи перед Великоднем, у родинах починають пекти паски або бабки: один великий калачик на освячення і кілька менших на обдарування. Традиційно всі паски в Україні прикрашали зображеннями птахів, хрестів і вінків. У Великодню суботу відбувається писанкарство, а ввечері готується святковий великодній кошик. До цього кошика входять паски, сирні паски, писанки, свинина, шинка, сало чи ковбаса, сіль, хрін, свічка.
Іван Гончар “Народні звичаї. Типи та костюми на Київщині” 1960-1970 – х рр. Папір, темпера. Колекція Національного центру національної культури і мистецтв “Музей Івана Гончара”
«Христос Воскрес» — вітання, яким обмінюються друзі та родина. Відповідь: «Воістину Воскрес» або «Воскресне Україно», часто повторюється тричі. Традиційно на Великдень діти відвідують своїх сусідів і родичів, вітаючи їх великодніми віршами та піснями у обряді, відомому як хрестини.
Як відзначають вчені з Музею Поттера, Великдень насичений темами оновлення в усіх аспектах життя. Це поширюється і на одяг українців, які з цієї нагоди одягалися у найсвятковіший одяг. Кожен прагнув отримати та одягнути на це свято бодай одну обновку та подарувати щось новеньке своїм дітям. Найкращий святковий одяг прали і готували напередодні свята.
Професор Степан Килимник у своїй публікації «Український рік у народних звичаях в історичному світлі» так ілюструє великоднє вбрання українців: «Казкова сцена біля церкви: сотні дівчат, одягнених у яскраві картаті сукні: плахти, вишиванки, в корсетах, прикрашені вінками з барвінку, прикрашені золотом, з численними стрічками, що спадають з плечей, у червоних чоботях із зображенням мідних підков, вишукано вдягнені – у вишиванках, широких штанях, підперезаних широкими картатими поясами, у чоботях із «шаблонами», переважно в сірих капелюхах; вишиті сорочки, в підкладках, і козлині чоботи, поруч діди й майстрині в хитромудрих полотняних свитках».
